22-ц/775/1598/2014(м)
265/2476/14-ц
Головуючий у 1 інстанції Адамова Т.С.
Доповідач Осипчук О.В.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 20" листопада 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Осипчук О.В.,
суддів: Супрун М.Ю., Мироненко І.П.,
при секретарі: Бєльченко Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2014 року, -
В С Т А Н О В И В:
11 квітня 2014 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 19 грудня 2006 року, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 1475,25 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2007 року. Відповідач була зобов'язана сплачувати щомісячний платіж, який складається зі сплати основної суми кредиту, відсотків та комісії, проте зобов'язання за договором не виконала. В ході розгляду справи представником позивача були уточнені позовні вимоги, в яких просили стягнути тільки заборгованість по процентам, пеню та штрафи ( а.с.85). Заборгованість за кредитним договором станом на 07.04.2013 року складає 30710,61 гривень, яка складається з наступного: 8017,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 20754,32 грн. - неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань (пеня); 500 грн., - штраф ( фіксована частина); 1438,60 грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2014 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13464 грн. 54 коп., що складається із заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8017,69 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 4329,5 грн., та штрафів у розмірі 500 грн. та 617,35 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги її заяву про застосування позовної давності, оскільки судовий наказ набрав чинності 13.01.2009 року, а до суду позивач звернувся 11 квітня 2014 року. Суд не зважив на те, що договір про збільшення строку позовної давності до 5 років у письмовій формі укладений не був, тому застосуванню підлягає загальний строк позовної давності - три роки. Суд не зважив на те, що за судовим наказом з неї стягнуто примусово суму заборгованості.
В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримала доводи скарги у повному обсязі.
Представник позивача Шишелова Н.В. заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір № MR26RX10070186 від 19.12.2006 року, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 1475,25 гривень із сплатою щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 19,92 грн., сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 24% річних, строком користування до 19.12.2007 року. Погашення заборгованості згідно заяви позичальника здійснюється щомісяця з 11 по 15 число кожного місяця у розмірі 159 грн. 66 коп.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.12.2006 року відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 07.04.2013 року складає 30710,61 гривень, яка складається з наступного: 8017,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 20754,32 грн. - неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань (пеня); 500 грн., - штраф ( фіксована частина); 1438,60 грн. - штраф (процентна складова).
Задовольняючи частково позов в межах заявлених вимог суд виходив з доведеності позивачем наявності заборгованості ОСОБА_1, яка відповідно до укладеного кредитного договору суму кредиту, передбаченого договором, не повернула та не сплатила відсотків у встановлений договором строк. При цьому розрахунок пені зроблено судом за один рік і зроблено висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
З кредитного договору вбачається, що сторони встановили як строк дії договору - до 19 грудня 2007 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
Таким чином погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до абз. 1,2 п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, визначених договором або законом ( ч.1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2009 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 6550,81 грн., яка складалася станом на 17 листопада 2008 року з: 1475,32 грн.- заборгованість за кредитом; 2894,04 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 1392,37 грн.- пеня; 239,04 заборгованість по комісії за користування кредитом; 250 грн., - штраф (фіксована частина); 300,04 грн. - штраф - процентна складова.
В апеляційному суді представник позивача пояснила, що стягнення сум за судовим наказом виконано і 29 вересня 2014 року на користь банку надійшла остання сума по погашенню тіла кредиту. При наявності виконавчого провадження за судовим наказом банк звернувся до суду з даним позовом в квітні 2014 року, а ухвалою суду від 14 липня 2014 року судовий наказ було скасовано за заявою ОСОБА_1
Отже нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору не передбачено. Строк кредитного договору сторонами визначено до 19 грудня 2007 року. Крім того, судовим наказом вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірних правовідносин між сторонами немає.
Таким чином судом першої інстанції не враховано те, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.
З огляду на наведене висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів є помилковими.
Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банк не заявляв.
Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: