ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 8/179 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм”, м. Прилуки |
на постанову | від 25.09.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 8/179 Чернігівської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “ФармКонтракт”, м. Харків |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фармацевтична фірма “Прифарм”, м. Прилуки |
про | стягнення 53 250,61 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.07.2006 р., яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р., з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в межах суми 53 901,88 грн., які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фармацевтична фірма “Прифарм”.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідач, зазначає суд, не виконує зобов'язання по оплаті отриманого товару протягом тривалого часу, що свідчить про відсутність гарантій з боку відповідача виконання рішення суду.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати посилаючись на те, що при винесені судових рішень судом порушено норми процесуального права.
Зокрема скаржник зазначає, що забезпечення позову застосовується господарським судом, як гарантія реального виконання рішення суду.
При прийнятті судових рішень не було враховано, що спірний договір укладено в серпні 2005 р. і весь час з моменту його укладення і до березня 2006 р. відповідач вчасно розраховувався за отриманий товар, що свідчить про його фінансову здатність.
Крім того, договір містить умову про відстрочку оплати отриманого товару, тобто час прострочення в оплаті за поставлений товар є тривалим.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “ФармКонтракт” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм” про стягнення з відповідача 51 150 грн. боргу за товар відпущений на підставі договору № 193 від 19.08.2005 р., 1 814,77 грн. пені та 286,61 грн. процентів річних.
Позивачем також подано заяву про прийняття судом заходів щодо забезпечення позову.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується:
накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору;
зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (В тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Предметом позовних вимог в даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів за невиконання останнім зобов’язань по оплаті отриманого товару.
Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань протягом тривалого часу, а саме не здійснює розрахунки за поставлений товар відповідно до умов договору, який укладений між сторонами, що свідчить про відсутність гарантій з боку відповідача забезпечити виконання рішення суду.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що дії відповідача свідчать про можливість невиконання рішення суду.
Заходи до забезпечення позову було здійснено в межах предмету спору, тобто арешт на грошові кошти накладено у розмірі ціни позову.
Виносячи ухвалу про забезпечення позову за заявою позивача місцевий господарський суд правильно застосував ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано обравши заходи до забезпечення позову, які відповідають положенням статті 67 ГПК України, а апеляційний господарський суд підставно залишив ухвалу без змін.
Посилання скаржника на те, що при прийнятті судових рішень не було враховано, що спірний договір укладено в серпні 2005 р. і весь час з моменту його укладення і до березня 2006 р. відповідач вчасно розраховувався за отриманий товар, що свідчить про його фінансову здатність та на те, що договір містить умову про відстрочку оплати отриманого товару, тобто час прострочення в оплаті за поставлений товар є тривалим перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р. у справі № 8/179 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська