ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2014 року м. Київ К/800/13838/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
на постанову та ухвалуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року
у справі№ 2а-523/12/0970 (117534/12/9104)
за позовомДержавного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»
до за участю Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби Прокуратури м. Івано-Франківська
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі № 2а-523/12/0970 (117534/12/9104), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 5823531502 від 02.12.2011 року.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.2 ст. 1, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, ст. ст. 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ до бюджету за вересень, жовтень, листопад 2007 року, за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року, за січень, лютий, березень, квітень 2009 року згідно з податковими деклараціями з цього податку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» складено акт від 04.11.2011 року № 9709/15-2/03346058, яким зафіксовано несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2007 року, за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року, за січень, лютий, березень, квітень 2009 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 5823531502 від 02.12.2011 року, яким за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у виді штрафу в розмірі 20 % на суму 1 632 649,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату узгодженої суми податкових зобов'язань з ПДВ протягом граничних строків здійснено податковим органом внаслідок зарахування поточних платежів позивача по ПДВ в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Проведеною перевіркою встановлено порушення термінів сплати позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з ПДВ по поданих податкових деклараціях, зокрема за вересень 2007 року в сумі 17 686,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.10.2007 року, а сплачено позивачем 21.01.2011 року; за жовтень 2007 року в сумі 252 503,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.11.2007 року, а сплачено позивачем 31.01.2011 року; за листопад 2007 року в сумі 681 559,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 04.01.2008 року, а сплачено позивачем 31.01.2011 року; за червень 2008 року в сумі 346 503,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.07.2007 року, а сплачено позивачем 21.02.2011 року; за липень 2008 року в сумі 295 803,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 01.09.2008 року, а сплачено позивачем 21.02.2011 року за серпень 2008 року в сумі 242 290,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.09.2008 року, а сплачено позивачем 28.02.2011 року; за вересень 2008 року в сумі 338 192,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.10.2008 року, а сплачено позивачем 28.02.2011 року; за жовтень 2008 року в сумі 1 381 442,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 01.12.2008 року, а сплачено позивачем 28.02.2011 року; за листопад 2008 року в сумі 114 644,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.12.2008 року, а сплачено позивачем 28.02.2011 року; за січень 2009 року в сумі 993 306,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 02.03.2009 року, а сплачено позивачем 18.03.2011 року; за лютий 2009 року в сумі 1 174 787,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.03.2009 року, а сплачено позивачем 24.03.2011 року; за березень 2009 року в сумі 1 220 698,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 30.04.2009 року, а сплачено позивачем 30.03.2011 року; за квітень 2009 року в сумі 1 103 835,00 грн. з граничним терміном сплати даної суми до 01.06.2009 року, а сплачено 28.11.2011 року.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем платіжні доручення про сплату грошових зобов'язань з ПДВ підтверджують, що підприємство у встановлені строки сплачувало узгоджені суми податкових зобов'язань, однак останні зараховувалися податковим органом в погашення податкового боргу за минулі періоди.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зазначена норма не надає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки органу державної податкової служби про порушення позивачем в 2007-2009 роках граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (сплачених позивачем своєчасно), але зарахованих відповідачем в рахунок погашення податкового боргу з цих платежів минулих періодів, у зв'язку із чим у позивача виникала заборгованість по поточному періоду), є неправомірними.
Отже, зарахування податковим органом сплачених платником сум податку на додану вартість у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, через що правові підстави для застосування до позивача спірних штрафних (фінансових) санкцій є відсутніми.
Доводи податкового органу про наявність судових рішень про стягнення податкового боргу не може свідчити про правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки у вказаних рішеннях не встановлено суми податкового боргу та питання його погашення саме щодо періоду, який перевірявся в даній справі.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року у справі № 2а-523/12/0970 (117534/12/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак