ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/20117/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року

у справі№ 804/9914/13-а

за позовомПриватного підприємства «Агро-ФТ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 804/9914/13-а в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року апеляційну скаргу ПП «Агро-ФТ» задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 804/9914/13-а скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.07.2013 року № 0002982206.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. 20.1.4 п. 201 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ПП «Агро-ФТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами за період: лютий 2013 року складено акт від 07.06.2013 року № 2983/226/32887857, яким зафіксовано порушення підприємством вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року в розмірі 1 105 539,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року № 0002982206, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 105 539,00 грн. за основним платежем та 552 769,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що сільськогосподарська продукція, яка вироблена (вирощена) на земельних ділянках, у відношенні яких договори оренди не укладені, або укладені та не зареєстровані у встановленому порядку, не може вважатися власно вирощеною з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладання чи реєстрації договорів, а з фактом здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

В перевіряємий період ПП «Агро-ФТ» зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2009 року № 100215792, виданого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Крім цього, ПП «Агро-ФТ» має свідоцтво № 100215792 від 01.04.2009 року про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з листом ПП «Агро-ФТ», який надано на запит податкового органу, підприємство орендує у Вишевицькій сільській раді земельні ділянки у власників паїв загальною площею 940,0322га., у т.ч. зареєстрованих - 460,0322 га та 480,00 га знаходяться на реєстрації. У Хотинівській сільській раді Коростенського району Житомирської області - 2136,0 га, договори знаходяться на реєстрації в Державному комітеті України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему. У Сингаінівській сільській раді Коростенського району Житомирської області 250,0 га, які знаходяться на реєстрації в Державному комітеті України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему. Також підприємство орендує земельні ділянки у Мірчанській сільській раді Радомишльського району Житомирської області та у Вишевицькій сільській раді Радомишльського району Житомирської області загальною площею 571,2894 га.

Між ПП «Агро-ФТ» (постачальник) та ТОВ «Біофорсе» (покупець) укладено договір постачання № 21/01-13 від 21.01.2013 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар (кукурудзу), а покупець прийняти та сплатити товар.

На виконання умов договору ТОВ «Біофорсе» передплачено кошти на рахунок ПП «Агро-ФТ» на загальну суму 6 633 234,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 105 539,00 грн.

Відповідач стверджує, що основним критерієм для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських є виробництво відповідних обсягів сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих фондах. При цьому, сільськогосподарські підприємства, які орендують земельні ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності, повинні в обов'язковому порядку укладати договори оренди землі з орендодавцями. У свою чергу, укладені договори оренди землі підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Податковий орган стверджує, що у разі відсутності державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки, підприємство не має право використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, який ст..209 ПК України.

Крім цього, відповідач кваліфікує отримані ПП «Агро-ФТ» кошти від ТОВ «Біофорсе» у межах договору № 21/01-13 від 21.01.2013 року як винагорода (премія), отримана підприємством за зобов'язання перед покупцем поставити йому у майбутньому сільськогосподарські товари по визначеній ціні. Оскільки ці кошти отримані ПП «Агро-ФТ» не як оплату за поставлений товар, то ДПІ вказує, що надання такої послуги не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства, визначеної ст. 209 Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Отже, кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Вищенаведені норми законодавства не містять жодних застережень щодо включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації податку у зв'язку із реалізацією продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що здійснення позивачем господарської діяльності на орендованих земельних ділянках на підставі договорів, не зареєстрованих у відповідності до вимог законодавства, як підставу для донарахування податку на додану вартість, адже податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Правомірно відхилено судом першої інстанції і доводи відповідача про те, що кошти отримані ПП «Агро-ФТ» від ТОВ «Біофорсе» в межах договору № 21/01-13 від 21.01.2013 року, є винагорода (премія), отримана підприємством за зобов'язання перед покупцем поставити йому у майбутньому сільськогосподарські товари по визначеній ціні, оскільки умовам договору визначено предмет - поставка товару (кукурудза), ціну та умову оплати товару - покупець зобов'язаний сплатити вартість товару на умовах: 100% передоплати товару або оплати товару по факту передачі ( відповідно до видаткових накладних, що обумовлюється в додаткових угодах до цього договору (п. 2.2 договору). Відповідно до додаткової угоди № 1 покупець зобов'язаний здійснити 100% передоплату на розрахунковий рахунок постачальника.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року у справі № 804/9914/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак