ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2014 року м. Київ К/800/47222/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року
у справі№ 2а-16446/12/2670
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 року у справі № 2а-16446/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, позов задоволено. Скасовати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.08.2012 року № 0006172220 та № 0006182220.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Компанія «Грифон Консалт» за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року складено акт від 30.07.2012 року № 921/22-20/3067846, яким зафіксовано порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 320 223,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 210 795,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року: № 0006172220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 351 000,00 грн., з яких 320 223,00 грн. - основний платіж, 30 777,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0006182220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 210 795,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів про виконання робіт по планово-висотній прив'язці аерофотознімків від 04.04.2011 року № 56/2011 та від 29.04.2011 року № 57/2011, укладених позивачем та TOB «Компанія «Грифон Консалт», підтверджується первинним документами, зокрема, актами надання послуг та податковими накладними.
За отримані роботи позивачем сплачено грошові кошти на рахунок постачальника.
Суми ПДВ по зазначеній операції включені до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень, червень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2011 року.
На момент укладення та виконання договорів TOB «Компанія «Грифон Консалт» було зареєстровано платником податку на додану вартість.
Виконані TOB «Компанія «Грифон Консалт» роботи з планово-висотній прив'язці аерофотознімків в подальшому використані позивачем для виготовлення ортофотопланів за договорами підряду.
Позивачем до позовної заяви було долучено копію постанови від 27.02.2012 року про закриття кримінальної справи № 56-2981, відповідно до якої кримінальну справу в частині фіктивного підприємництва шляхом створення TOB «Компанія «Гриффон Консалт» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, закрито у зв'язку з відсутністю складу даного злочину.
Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.
В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року у справі № 2а-16446/12/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак