ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.06р.

Справа № 28/217-06-(9/459)

За позовом  Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" м. Дніпропетровськ 

до  Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облводоканал"м. Дніпропетровськ 

про  зміну умов договорів

Суддя  Манько Г.В.

Представники:

  Від позивача: не з"явився.

Від відповідача: Мартинов В.Р. дов. №254/08-8; Голуб О.Е. дов. від 11.07.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне  виробниче підприємство “Дніпрводоканал” звернулось з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області про зміну умов договорів  з   Дніпропетровським обласним комунальним підприємством “Облводоканал”.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, заяв та клопотань до суду не направив, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник  відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав клопотання до суду  про вихід за межі позовних вимог щодо визнання недійними спірні договори та застосувати двосторонню реституцію, передбачену ст. 48 Цивільного кодексу України (1963р.).

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача,  господарський суд, -

Встановив:

03.01.2001р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпрводоканал” та   Дніпропетровським обласним комунальним підприємством “Облводоканал” в особі структурної одиниці –виробничого управління Аульського районного водопровідного господарства  було укладено договір    № 1 на відпуск води із комунального водопроводу (далі Договір 1).

Згідно п. 1.2 Договору 1 Абонент забезпечує приймання води та оплату Водопроводу  за надану воду.

Згідно розділу 3  Договору 1 розрахунок за надану воду та інші платежі за звітний період (місяць)  здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом цін з урахуванням оплати ПДВ. Тариф складає 26, 4 коп. за 1 м. куб. води. Строк оплати за воду три банківських дні після отримання рахунку. Підставою для остаточного розрахунку є двосторонній акт.

Згідно розділу 4 Договору 1 Водопровід та Абонент зобов’язуються додержуватись вимог та правил, викладених в документах, вказаних в п. 1.1, та інших нормативних актів України.

Розділом 7 Договору 1 передбачено, що розрахунок за отриману воду може здійснюватись в любих формах за взаємною згодою сторін.

02.01.2002р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпрводоканал” та   Дніпропетровським обласним комунальним підприємством “Облводоканал” в особі структурної одиниці –виробничого управління Аульського районного водопровідного господарства  було укладено договір    № 1 на відпуск води та послуги каналізації (далі Договір 2).

Згідно предмету  Договору 2 Виробник забезпечує Абоненту подачу води. Абонент забезпечує приймання води в об’ємах, передбачених договором та оплату виробнику за надану воду.

Згідно розділу 3 вказаного Договору 2 розрахунок за надану воду та інші платежі за звітний період (місяць)  здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом цін з урахуванням оплати ПДВ. Тариф складає 26, 4 грн. за 1 м. куб. води. Оплата за отриману воду Абонентом здійснюється на підставі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виробника з моменту отримання рахунку та і інших формах, які не суперечать діючому законодавству. Підставою для остаточного розрахунку є двосторонній акт.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що основним споживачем води у м. Дніпропетровську є громадяни України. Відсутність своєчасної і повної оплати за поставлену кінцевим споживачам воду зумовлює постійну недостатність  грошових коштів у позивача. Тривалі затримки в отриманні від кінцевих споживачів оплати за воду призвели  до потрапляння позивача у скрутне фінансове становище. Вказані обставини, як вважає позивач, є достатніми для зміни умов Договору 1 та Договору 2  встановивши в них граничним строком для оплати відпущеної води 31 грудня 2006р.

З наданих сторонами та встановлених судом доказів вбачається, що Договір 1 та Договір 2 укладені з додержанням вимог ст.ст. 153, 154 Цивільного кодексу України (1963р.) та не суперечать вимогам ст.ст. 626, 627, 628, 632 Цивільного кодексу України.

Позивачем, відповідачем не надано, та судом не встановлено підстав, які б унеможливлювали позивачу вести претинзійно-позовну роботу з боржниками, споживачами води, укладати відповідні договори, якими встановлювати відповідні умови щодо своєчасного розрахунку за надані послуги та відповідальність за їх невиконання.

Таким чином посилання позивача на те, що  зазначені обставини, як на істотні зміни обставин, якими керувались сторони при укладенні Договору 1 та Договору 2, передбачені ст. 652 Цивільного кодексу України, суд не вважає обгрунтованими.

Постановою Вищого Господарського суду України від 08 червня 2006р. по справі встановлено, що підставою для визнання зазначених договорів недійсними суд вказав визнання в судовому порядку недійсними рішення Аульської селищної  ради від 23.04.1999р., яким були затверджені тарифи на послуги водопостачання для інших споживачів у розмірі 0, 225 грн. без ПДВ та о, 27 грн. з ПДВ за 1 м. куб. та рішення цієї ж ради від 28.03.2001р. № 33, яким, як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2005р. у справі № 39/455 визначено тариф на рівні 0, 26 коп. без ПДВ і, відповідно, ці цифри були зазначені у договорах від 03.10.2001р. та 02.01.2002р.  

Такий висновок Господарського суду Дніпропетровської області  постановою Вищого Господарського суду України визнаний передчасним та таким, який не грунтується на матеріалах справи, оскільки в договорах від 03.01.2001р. №1 зазначений тариф у розмірі 26, 4 коп. за 1 м. куб., а в договорі від 02.01.2002р. №1 –у розмірі 26, 4 грн. за 1 м. куб., тобто  тарифи, визначені у рішеннях Аульської селищної ради та спірних договорах не співпадають.

Сторонами не надано та судом не встановлено доказів, що тарифи за  Договором 1 та Договором 2  не обумовлені  відповідною економічною доцільністю.

Клопотання відповідача щодо   виходу за межі позовних вимог по визнанню недійсними спірні договори та застосування двохсторонньої реституції, передбаченої ст. 48 Цивільного кодексу України (1963р.) задоволенню не підлягають оскільки підстав, передбачених ст. 48 Цивільного кодексу України (1963р.) та ст. 215 Цивільного кодексу України  не встановлено. Крім того, згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський, суд приймаючи рішення,  має право  виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб  з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Клопотання з зазначених питань від позивача до суду не надходило.      

Таким чином позовні вимоги позивача не обгрунтовані та  не підлягають задоволенню у повному обсязі.     

Відповідно статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються  на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України,   ст.ст. 215, 626, 627, 628, 632 Цивільного кодексу України,   ст. 48 Цивільного кодексу України (1963р.),  

господарський суд,  -

                                        ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Суддя

Г.В. Манько

Рішення підписано 17.07.06р.