Провадження № 22ц/790/6807/14 Головуючий 1-ї інст. - Федорова О.В.
Справа № 645/6810/13-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.
Категорія: захист права власності, виселення
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності та виселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2013 року ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив захистити право власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_2 шляхом виселення відповідача з усіма особами, які мешкають з нею в цьому будинку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана частина домоволодіння належить на праві спільної сумісної власності позивачеві та його рідній сестрі ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 березня 2003 року. Відповідач ОСОБА_1 в червні 2002 року за усною домовленістю з позивачем вселилась у вказане приміщення. У березні 2003 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про звільнення будинку, проте остання відмовилася добровільно виселитися з вказаного будинку, та до цього часу без законних на те підстав займає житлове приміщення, належне позивачеві та його сестрі на праві спільної сумісної власності.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на те, що вона правомірно проживає у 1/2 частині домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на підтвердження чого надала копії розписок від 11 червня 2002 року та 02 листопада 2002 року, складені ОСОБА_2 про отримання ним завдатку оплати вартості будинку в загальній сумі 1000 доларів США. Крім того, на підтвердження своїх заперечень відповідачем надані: копія заяви ОСОБА_2 на ім'я голови Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо згоди на продаж будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; копія рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова № 114/20 від 13 серпня 2002 року «Про дозвіл продажу та купівлі квартири громадянці ОСОБА_1 від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2»; копія договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, що діяла за себе особисто та за своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова № 114/20 від 13 серпня 2002 року.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 з усіма проживаючими з нею особами із ? частини домоволодіння з усіма надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 січня 2014 року рішення районного суду скасовано, позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 січня 2014 року скасовано, справу направлено до апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить розписка у явочному листі, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 1/2 частина домоволодіння, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Васнецова, будинок 23, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 24 квітня 2003 року та угоди про розділ спадкового майна, посвідченої Шостою Харківською Державною нотаріальною конторою 24 березня 2003 року, реєстровий № 1-430 (а.с. 74-75).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 маючи на 2002 рік двох неповнолітніх дітей проживала у чьотирьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, де мала частину приватизованої квартири на себе та дітей. 15 серпня 2002 року всі власники квартири здійснили її відчуження. Рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова № 114/20 від 13 серпня 2002 року ОСОБА_1 надано дозвіл не відчуження квартири по АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 мала неповнолітніх дітей та при продажу квартири за попереднім місцем проживання вона була зобов'язана надати гарантії того, що її діти будуть забезпечені житлом.
Перед відчуженням квартири по АДРЕСА_1 між сторонами була усна домовленість щодо купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2, що підтверджується розписками від 11 червня 2002 року та 02 листопада 2002 року про отримання ОСОБА_2 завдатку оплати вартості спірного будинку в загальній сумі 1000 доларів США. Сторони по справі не оспорюють, що зазначений завдаток був отриманий ОСОБА_2 від ОСОБА_1
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2005 року, по справі № 2-1402 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором найму та за зустрічним позовом ОСОБА_1, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення витрат, суми збитків, подвійного завдатку, моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5300 грн. авансового платежу, 3000 грн. моральної шкоди, та в солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 22973 грн. вартості безпідставно придбаного майна та судові витрати у розмірі 475 грн.
Оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу домоволодіння укладений не був, отриманий ОСОБА_2 аванс в загальній суму еквівалентній 1000 доларів США, що складало 5300 грн., було стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2005 року.
Факт проживання у будинку АДРЕСА_2 відповідач визнала у судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право ОСОБА_2 користуватися спірним житлом, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, порушено і воно підлягає захисту.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що права малолітньої дитини відповідача ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, порушені та його виселення із спірного житлового будинку за відсутності висновку органів опіки та піклування, не можуть бути визнані підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 3 ст. 29 ЦК України, право на житло дитини є похідним від права її батьків на житло.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Вказаною нормою права забезпечено права дітей на житло батьків, що належить їм на відповідній правовій основі та обов'язок державних органів по забезпеченню контролю за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей, щодо нерухомого майна, яке належить батькам.
Враховуючи, що відповідач проживає у належній квартирі без правових підстав; відчуження житла, належного дитині, не проводиться; право дитини на проживання у спірному житловому будинку є похідним від такого права його матері, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_1 з усіма проживаючими з нею особами.
Посилання апелянта, що вона набула права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю, належними та допустимими доказами не підтверджено.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді -