Справа № 2-12/2007 року.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Соловйова В.В.
при секретарі ПерликО.С.
за участю представника відповідача Зінченко Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації та Державного казначейства України про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, мотивуючи свої позовні вимог тим, що згідно ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він визнаний учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 Великолепетиським райвійськкоматом. За ст. 12 зазначеного Закону йому, щорічно, до п'ятого травня повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Ця пільга також встановлена Законом №367 - XIV від 25.12.1998 року. Згідно діючого цивільного законодавства термін давності на заявлені ним позовні вимоги не розповсюджується, а тому розрахунок суми боргу повинен проводитися з часу призначення йому зазначеної пільги. За ст.2 вказаного Закону та п.2 ст.22 Конституції України права та пільги для ветеранів війни та членів їх сімей не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни а при прийнятті нових законів або внесенні змін в діючі - не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Але в суперечить зазначеним нормам матеріального права грошова допомога за 1999 рік не виплачена, а за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2006 роки виплачена не в повному обсязі. Так, за 1999 рік не сплачено одноразову щорічну грошову допомогу у розмірі 124.50грн., за 2000 рік не доплачено 1042.80грн., за 2001 рік - 1203.85грн., за 2002 рік - 1260.00грн., за 2003 рік - 1250.00грн., за 2004 рік - 1303.45грн., за 2005 рік - 1410.00грн. та за 2006 рік - 1410.00грн., загальна сума недоплати становить 9004.60 грн. Відповідно постанови Уряду №486 від 11.04.2002 року, п.2 а також ч.1ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплата разової допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення, тобто відповідачами. Неправомірні дії відповідачів, невиконання ними покладених на них законом обов'язків і ігнорування ними призводять до серйозного погіршення його матеріального становища. Вважає, що недотримання відповідачами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суперечить нормам Конституції України так як його права визнані як зазначеними Законами так і підтверджені рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20рп/2004. Невиконання вимог діючого законодавства порушує його права як громадянина і учасника бойових дій, оскільки законом не передбачено обмеження виплат з будь яких підстав. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 9004.60 гривен.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представник Державного казначейства України до суду не з'явився, але надав суду слідуючи заперечення: Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів передбачених для щорічної допомоги ветеранам війни, позивач не заявляє позовних вимог до Державного казначейства України, відсутні будь-які неправомірні дії з боку Державного казначейства України щодо позивача. В даному випадку саме Міністерство праці та соціальної політики України, відповідно до покладених завдань, здійснює контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг у тому числі ветеранам війни, забезпечує через систему підпорядкований йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги. Міністерству праці та соціальної політики України як головному розпоряднику бюджетних коштів, за програмою "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни" передбачаються асигнування на зазначену програму. Державне казначейство України не має повноважень та обов'язків розпоряджатись коштами які призначені для фінансування завдань та цілей Міністерства праці та соціальної політики України. Вважають, що в діях Державного казначейства України немає порушень чинного законодавства і просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України, а також справу розглянути у відсутність їхнього представника.
Представник головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, а також управління праці та соціального захисту населения Великолепетиської районної державної адміністрації Зінченко Г.П. позов не визнала та надала суду заперечення в яких зазначила, що згідно із. вимогами абзацу 2 та 8 пункту 3 Положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації основними завданнями Головного управління є - забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про працю та охорону праці, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення та соціальний захист населення, забезпечення цільового використання коштів, передбачених для вирішення соціальних питань. Позивачу було виплачено - за ст.33 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" 40 грн., за ст.20 зазначеного закону на 2001 рік 40грн., за ст.19 зазначеного закону на 2002 рік 80грн., за ст.28 закону на 2003 рік 90грн., за ст.34 закону на 2005 рік 250грн., за ст.30 закону на 2006 рік 250грн. На теперішній час всі ці норми законів про Державний бюджет є діючими, їх не визнано такими, що не відповідають Конституції України. Вважає, що за вказані роки позивачу виплата щорічної разової допомоги здійснювалася вірно, йому жодної шкоди нанесено не було, його права не порушувалися. Також вважає, що позивачем порушено термін позовної давності відповідно до ст.ст.256, 258 ЦК України за 1999,2000,2001,2002, та 2003 роки. Виплата щорічної разової допомоги у 2004 році була здійснена відповідно до ст.44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", як учаснику бойових дій у сумі 120 грн., тобто Головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації діяло з дотримання всіх норм та вимог чинного законодавства., а саме ст.19 Конституції України, абз.2 та 8 пункту Положення про Головне управління праці та соціального захисту населення. Щорічна разова допомога до п'ятого травня здійснюється згідно ч.4 ст.17 - 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 30 вересня відповідного року у якому здійснюється виплата допомоги. Після чого залишки коштів за даною програмою повертаються до Державного бюджету України. Після постановления рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп і визнання такими, що не відповідають Конституції України "є неконституційними" положень ст.44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" центральними органами виконавчої влади, до теперішнього часу не було видано жодного нормативно-правового акту, яким би було врегульовано питання виплати різниці суми разової допомоги до 5-го травня. У законах України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" кошти на відшкодування заборгованості по виплаті разової допомоги до 5-го травня не передбачені. Проте вважає, що відшкодування шкоди, згідно із ст.1175 ЦК України фізичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, повинно відшкодовуватися державою, органом місцевого самоврядування, незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів, від імені яких виступають фінансові органи держави, тобто - Державне казначейство України. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у відношенні Головного управління праці та соціального захисту населення, вважає що за позовом має відповідати орган, який відповідає за фінансові зобов'язання держави тобто Державне казначейство України.
Представник відділення державного казначейства у Великолепетиському районі Вергун Т.Г. до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 Великолепетиським райвійськкоматом (а.с), а тому на підставі зазначеного закону він повинен отримувати до 5 травня кожного року разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних розмірів пенсії за віком, що визнано сторонами, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України.
Відповідно до чинного законодавства, мінімальна пенсія за віком становила; у 1999 році - 24.90грн., 2000 році - 216.56грн., 2001 році - 248.77грн., 2002 році - 268.00грн., 2003 році -268.00грн, 2004 році - 284.69грн., 2005 році - 332.00грн., і у 2006 році - 332.00 грн. Позивачем подано заяву про поновлення строків позовної давності, як того вимагає ч. З ст. 267 ЦК України, оскільки ст.ст.256, 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність у три роки, тобто законодавцем встановлено трирічний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України суд визнав поважними причини порушення позовної давності, а тому порушене право підлягає захисту за 1999-2006 роки.
Згідно ст. 1175 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Ст. 6 Конституції України визначає, що до органів державної влади відносяться органи законодавчої, виконавчої-та судової влади. До нормативно - правових актів належать закони які приймаються Верховною Радою України, а питання щодо визначення відповідності їх Конституції та законам України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України. Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року була визнана неконституційною ст. 44 ЗУ "Про державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії. їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій у розмір 120 гривен. Суд вважає, що в разі не зазначення в Державному бюджеті за 2005-2006 роки, коштів на виплату разової грошової допомоги відповідно до підпункту 4 пункту 22 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної пенсії за віком, потрібно застосовувати рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року, і до Державних бюджетів України на 2005-2006 роки в частині цих виплат, оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України, п.п.2,3 ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, права та пільги, ветеранів війни та членів їх сімей не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів, місцевого самоврядування, які обмежують вказані права і пільги, встановлені Законом - є недійсними, Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка набула чинності 11.09.1997 року із змінами і доповненнями від 27.04.2006 року передбачено досягнення мети забезпечення і розвитку прав людини та основоположних свобод, визнання і додержання проголошених у ній прав і їх гарантування. Статтею 53 Конвенції зазначено, що ніщо у цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи уневажнює будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є, а тому до виплати щорічної разової грошової допомоги згідно пп. 4 п. 22 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підлягали і повинні були сплачені саме суми: за 1999 рік - 124.50 грн., за 2000 рік -1042.80 грн., за 2001 рік - 1203.85 грн., за 2002 рік - 1260.00 грн., за 2003 рік - 1250.00 грн., за 2004 рік - 1303.45грн., за 2005 рік - 1410.00грн. та за 2006 рік - 1410.00 грн. Крім того, суд враховує рішення Верховного Суду України по конкретній справі, в якій зазначено, що відсутність коштів у Державному бюджеті України не є підставою для невиплати пільг, допомог та інших виплат які встановленні діючим законодавством, і вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування йому недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 1999-2006 роки і вона повинна бути відшкодована державою в особі Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню на суму 9004.60 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій.
На підставі ст.ст. 256,257,258,267.1166, 1175 ЦК України, ст.ст.2,5,12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ЗУ "Про Державний бюджет України на 1999 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2000 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2001 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2002 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2003 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік", рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-рп/2004, ст.6,22,75 Конституції України, ст.53 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", керуючись ст.ст. 61.ч 1, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІ ШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. 9004 (дев'ять тисяч чотири) гривни 60 копійок недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову до головного
управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації.
Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис
КОПІЯ ВІРНА
В.о. голови суду В.В. Соловйов