Справа № 559/1187/14-ц

2/559/621/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1 (представник позивача) ОСОБА_2 (представник відповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько, ОСОБА_6 і після його смерті відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшла земельна ділянка, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району. Цільове призначення ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала батькові на праві приватної власності, про що свідчить копія державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-РВ№001369. Спадкоємцями першої черги за законом по смерті батька є його сини, позивач, та брат позивача, ОСОБА_5. Позивач вчасно прийняв спадщину, подавши до нотаріуса заяву про прийняття спадщини на протязі шести місяців після смерті батька. Брат позивача відмовився від своєї частини спадщини на користь позивача. Однак оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку позивач не зміг, оскільки батько за невідомих позивачу обставин втратив оригінал державного акта про право власності на земельну ділянку.

Другою перешкодою у оформленні спадкових прав є те, що є помилка в державному акті про право власності на земельну ділянку. В цьому документі невірно вказано по-батькові батька позивача. Замість вірного ОСОБА_6 (від імені батька ОСОБА_7) зазначено ОСОБА_6. Той факт, що державний акт про право власності на земельну ділянку належав батькові підтверджується свідоцтвом про народження позивача, свідоцтвом про смерть його батька, довідкою Малосадівської сільської ради від 15.12.2011 року.

Тому позивач просить встановити факт, що державний акт про право власності на земельну ділянку ІV-РВ№001369, виданий Малосадівської сільською радою 28 вересня 2007 року на земельну ділянку площею 2,19 га, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району на ім'я ОСОБА_6 і зареєстрований в книзі записів актів на право приватної власності на землю за №213 належить ОСОБА_6, та визнати за позивачем право власності на цю земельну ділянку.

За ухвалою суду від 17.04.2014 року до участі у справі в якості співвідповідача було притягнуто ОСОБА_4, на ім'я якої ОСОБА_6 написав заповіт.

Відповідачем ОСОБА_4 подано до суду зустрічний позов. Вона зазначає, що позову в частині визнання за позивачем права власності на земельну ділянку вона не визнає і вважає, що право власності на цю земельну ділянку має бути визнано за нею, як за спадкоємцем, який зазначений у заповіті.

Так 24 травня 1994 року ОСОБА_6 було складено заповіт, згідно з яким його господарство та все майно, де воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати йому на день смерті, він заповів своїй племінниці, тобто ОСОБА_4

28 вересня 2001 року на підставі рішенння Малосадівської сільської ради від 21.06.2001 року №118 ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,19 га на території Малосадівської сільської ради Дубенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилась спадщина на все майно, що належало спадкодавцю. Отже в силу ст.1223 ЦК України право на спадкування належить саме позивачці, як особі, що вказана у заповіті. Однак позивачка не має можливості оформити в нотаріальному порядку право власності на земельну ділянку у зв'язку із втратою оригіналу державного акту про право власності на земельну ділянку, через що змушена звернутись до суду.

Крім того за клопотанням відповідача ОСОБА_4, в одне провадження з цією справою була об'єднана справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В судовому засідані представник відповідача ОСОБА_4 зменшив позовні вимоги по зустрічному позову та просив розглядати лише позовні вимоги щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, не розглядаючи вимог про визнання права власності на спадщину.

В судовому засіданнні позивач підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві, зустрічного позову щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини не визнав. Представник позивача пояснила, що позивач як син спадкодавця, тобто спадкоємець першої черги своєчасно, тобто в передбачений законом шестимісячний строк подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Але перешкодою для оформлення спадщини стало те, що втрачено оригінал акта на право приватної власності на землю, а також те, що акт виписаний на ОСОБА_6, хоча у свідоцтві про смерть, в інших документах батько записаний як ОСОБА_6. Також в судовому засіданні виявилось, що спадкодавцем ОСОБА_6 було складено заповіт на ім'я ОСОБА_4, що звичайно є правом спадкодавця. Але на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 мала б або проживати з ним та фактично прийняти спадщину, або у встановлений законом шестимісячний строк звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Проте ОСОБА_4 цих умов не виконала, через що і звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення для неї додаткового строку для прийняття спадщини. Частина 3 ст.1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини. Але ця норма передбачає, що спадкоємець має довести, що він пропустив цей строк саме з поважної причини. На думку позивача ОСОБА_4 цього не довела. Так якщо спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, то спадкоємець повинна була звернутись із заявою про прийняття спадщини до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Доводи відповідачки, що вона хворіла, не знайшли свого підтвердження. Так у довідці Центру первинної медико-санітарної допомоги від 01.10.2014 року спочатку зазначено лише хвороби, які виявлені у ОСОБА_4 Також вказано, що їй була заповнена санаторно-курортна картка в санатоій Трускавець з 20.10. по 12.11.2011 року. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що їздила до санаторію на санаторне лікування. Але в цьому випадку, якщо ОСОБА_4 мала можливість доїхати до м.Трускавець в санаторій, тим більше вона мала змогу дійти в м.Дубно до нотарріуса та подати заяву. Крім того вказано, що ОСОБА_4 22.12.2011 року знаходилась на амбулаторному лікуванні. Але ця дата вже поза межами строку для подання заяви до нотаріуса. Тож з цих підстав представник позивача просила відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Так само не є поважною причиною незнання закону чи те, що ОСОБА_4 десь поділа заповіт і не могла його знайти.

Відповідач ОСОБА_4 не визнача первісного позову ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на спадкове майно, та підтримала свій зустрічний позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Доповнила, що ще у 1994 році її дядько, ОСОБА_6 написав на неї заповіт, де заповідав все своє майно. Він прийняв таке рішення, бо вона з матір'ю за ним доглядали у важкий час, коли дядька побили і він потребував догляду після операції, час від часу він у них проживав. Сини за ним взагалі не доглядали та навіть не спілкувались. Останнім часом вона за дядьком не доглядала, бо він знайшов собі якусь жінку з якою проживав і позивачка не бажала спілкуватись з цією жінкою. Навіть про те, що дядько помер її ніхто не повідомив, і вона була лише на "дев'ять днів", а на похороні не була. Коли дізналась що дядько помер, то не могла знайти заповіту. Вже після минування півроку, хтось їй підказав, що можна отримати дублікат заповіту в сільській раді, що вона й зробила. Також вона має багато хвороб, весь час хворіє, а в кінці 2011 року почалось загострення цих хвороб, спочатку вона лікувалась сама, а потім зверталась до лікаря, тому не мала змоги подати заяву до нотаріуса. Тож просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини. Первісного позову не визнає, бо дядько виклав свою волю у заповіті, де все майно заповідав їй.

Відповідач та третя особа по первісному позову в судове засідання не з'явились, просили справу розглядати без їх участі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засідані пояснила, що працює серктарем Малосадівської сільської ради Дубенського району. ОСОБА_4 зверталась в сільську раду за дублікатом заповіту на її ім'я, і 27 січня 2012 року для неї було видано такий дублікат. За свого життя ОСОБА_6 ніколи не згадував про своїх синів, в селі й практично не знали що вони у нього є. Останні роки ОСОБА_6 проживав з якоюсь жінкою з м.Дубно, жив дуже бідно. Коли він помер, то через родичів повідомили сина ОСОБА_3, який його й поховав. Племінниця ОСОБА_4 була вже на дев'ять днів.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що для сторін він є двоюрідним братом. Він запитува ОСОБА_3, чому він не відвідує свого батька, на що той відповів, що його батько теж не глядів, тому і він не має бажання до нього їхати. Знає що дядько написав заповіт на ОСОБА_4, бо вона його доглядала. Може посвідчити що десь з травня до осені 2011 року ОСОБА_4 хворіла, у неї була задишка.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_6 Син ОСОБА_3 не хотів батька доглядати, а доглядали його ОСОБА_4 з матір'ю, через що він і написав заповіт на ОСОБА_4 По батькові брата правильно ОСОБА_6, бо батька їх звали ОСОБА_7. Це вже зараз на український лад його записали ОСОБА_6. По смерті брата ОСОБА_4 хворіла, навіть лежала у лікарні.

Вислухавши пояснення сторін, свідків - суд приходить до висновку, що первісний позов позов підлягає до задоволення, а зустрічний позов є необгрунтованим.

Копія свідоцтва про народженя вказує на те, що батьком ОСОБА_3 був ОСОБА_6. (а.с.3.)

Копія свідоцтва про смерть підтверджує, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. (а.с.4.)

Довідка управління Держкомзему у Дубенському районі вказує на те, що ОСОБА_6 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-РВ №001369 від 28 вересня 2001 року на земельну ділянку загальною площею 2.19 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.6.)

На це ж вказує копія державного акта на право приватної власності на землю. (а.с.5.) Акт видано на ОСОБА_6.

ОСОБА_5 відмовився від своєї частини спадщини по смерті батька ОСОБА_6 на користь свого брата, ОСОБА_3. (а.с.10.)

Копія заповіту вказує на те, що ОСОБА_6 заповідав все своє майно своїй племінниці ОСОБА_4. (а.с.15.)

Довідка Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі вказує на те, що ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності як інвалід 3 групи загального захворювання. (а.с.59.)

Відповідно до довідки Центру первинної медико-санітарної допомоги від 01.10.2014 року повідомляється що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом ІХС.АКС.Артеріальна гіпертензія ст.2 СНПА Аліментарне ожиріння Пст. Отрехондроз хребта.

З 29.07.2011 року - ІХС Атеросклеротичний кардіосклероз, Артеріальна гіпертензія Пст.Р Ш СН ПА. Аліментарне ожиріння Шст. Хронічний гастрит, нестійка ремісія. Хр.холецисти, ремісія.

14.10.2011 р. - ІХС.АКС.Артеріальна гіпертензія Пст. ст.2 р.Ш СН Па. Заповнена санатороно-курортна карта в санаторій Трускавець з 20.10 по 12.11.2011 року.

22.12.2011 року хвора знаходилась на амбулаторному лікуванні з діагнозом Хр гастродуоденіт в ст.загострення. Хр холецистит нестійка ремісія ІХС АСКС.АГ Пст.р СН П А.

10.01.2012 роеку. Остеохондроз хребта з радикулярним синдромом. Пройшла курс амбулаторного лікування. (а.с.65.)

Зважаю чи на викладене, суд приходить до наступного висновку.

Щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа, то написання по батькові ОСОБА_6 у свідотцві про народження сина, у свідоцтві про смерть, у довідці Малосадівської сільської ради як ОСОБА_6, та покази його рідної сестри щодо того, що батька було звати ОСОБА_7, дозволяє зробити висновок, що при видачі державного акта на землю у написанні його по батькові допущено помилку і він записаний у неправильній транскрипції як ОСОБА_6, хоча по всіх документах значився як ОСОБА_6. Отже можна стверджувати, що державний акт про право власності на земельну ділянку ІV-РВ№001369, виданий Малосадівської сільською радою 28 вересня 2007 року на земельну ділянку площею 2,19 га, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району на ім'я ОСОБА_6 і зареєстрований в книзі записів актів на право приватної власності на землю за №213 належить ОСОБА_6.

Щодо другої вимоги, визнання права власності на цю земельну ділянку, то суд приходить до висновку, що вона є обгрунтованою.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї сщадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкоємці, що бажали прийняти спадщину повинні були у шестимісячний строк, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого заводиться спадкова справа.

Цю вимогу закону виконав лише син спадкодавця, ОСОБА_3, що є позивачем по справі.

Відповідач ОСОБА_4, на яку був складений заповіт спадкодавця, цієї вимоги не виконала і у жовтні 2014 року звернулась до суду з позовом щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Частина 3 ст.1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для приняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

У ОСОБА_4 після смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 року було шість місяців для подачі заяви до нотаріуса. На думку суду нею не надано беззаперечних, об'єктивних та переконливих доказів того, що вона перебувала на лікуванні, перебувала за кордоном, чи мала інші поважні причини що перешкоджали їй як жительці м.Дубно звернутись до нотаріуса в цьому ж місті Дубно на протязі шести місяців. Медична довідка лише константує її перебування на диспансерному обліку з приводу ряду хвороб, та перебування двічі на амбулаторному лікуванні вже поза межами строку для прийняття спадщини, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

За тих умов що перебування на лікувані не підтверджується медичними документами, показання свідків щодо того що ОСОБА_4 має поганий стан здоров'я, хворіла після смерті спадкодавця є сумнівними і такими що підлягають критичній оцінці. Просто поганий стан здоров'я та хворобливий стан ще не заважають людині рухатись ходити до магазину, їхати до санаторію, так само і дійти до нотаріуса.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем ОСОБА_4 не доведено поважності причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, а тому її зустрічний позов не може бути задоволений.

А оскільки спадкоємець за заповітом у відведений йому строк не прийняв спадщини, в силу ч.2 ст.1223 спадкують спадкоємці за законом.

Керуючись.ст.ст.10,60,209,212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно задоволити.

Встановити, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-РВ №001369, виданий Малосадівською сільською радою 28 вересня 2007 року на земельну ділянку площею 2.19 га, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району на ім'я ОСОБА_6 і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №213, належить ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_3 право на спадщину по смерті батька ОСОБА_6 та право власності на земельну ділянку площею 2.19 га, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-РВ №001369, виданого Малосадівською сільською радою 28 вересня 2007 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №213.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовити за необгрунтованістю позову.

Судовий збір в сумі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) гривні 95 копійок, сплачений ОСОБА_4 відповідно до квитанції №275 від 19.09.2014 року у Дубенському територіальному відділенні Ощадного банку України - повернути ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: