Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4764/14 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзеського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства спеціального зв"язку про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства спеціального зв'язку про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши що з 04.05.2007 року працював на посаді водія 1-го класу. 19.11.2013 р. відповідачем винесено наказ про його звільнення з 20.01.2014 р. за скороченням штату. Вважав звільнення незаконним з тих підстав, що на підприємстві крім нього працювали ще 7 водіїв, які мають коротший стаж роботи на підприємстві та менший кваліфікаційний клас, однак відповідач звільнив саме його за скороченням штату. Просив визнати звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача пояснив, що позивач був звільнений за скороченням штату на законних підставах, створеною підприємством комісією визначені критерії оцінки роботи водіїв з урахуванням кваліфікації та продуктивності їх роботи, та за її результатами визначено про скорочення саме позивача. При його звільненні підприємством дотримані вимоги трудового законодавства. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 до Державного підприємства спеціального зв'язку про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст.ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював водієм 1-го класу на дільниці з автотранспорту Державного підприємства спеціального зв'язку з 04.05.2007 року по 20.01.2014 року (а.с.7).

Протоколом засідання комісії Запорізького обласного вузла спецзв'язку від 19.11.2013 року він був попереджений про звільнення із скороченням чисельності штатного розкладу(а.с.25) та складений акт про ознайомлення його з наказом № 34-к від 19.11.2013 року (а.с. 33).

За наказом № 34 к від 19.11.2013 року його звільнено 20.01.2014 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.(а.с. 5).

Оспорюючи своє звільнення, позивач посилався на те, що має переважне право на залишення на роботі в порівнянні з іншими водіями, а саме водіями Суботою, Пундик, Резниченко. Однак, як вбачається з критеріїв та показників оцінки роботи водіїв їх кваліфікація та продуктивність праці оцінені за більшим балом, ніж кваліфікація та продуктивність роботи позивача (а.с.26-35).

Крім того, беручи до уваги ч.4 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року з наступними змінами, суд не повинен обговорювати питання про доцільність перестановки (перегрупування), якщо це правило не використалося власником або уповноваженим ним органом при проведенні вивільнення працівника.

Судом також встановлено, що позивачу не була запропонована інша робота в Державному підприємстві спеціального зв"язку, оскільки як вбачається з штатного розпису на 2013-2014 р.р. Державного підприємства спеціального зв'язку (а.с. 101-108) вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу на підприємстві не було.

Відповідно до п. 1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника) допускається у випадках, в тому й числі, при звільненні з підприємства, установи організації, де не має первинної профспілкової організації.

Відповідно з довідкою Державного підприємства спеціального зв'язку № 10/6-447 від 19.09.2014 року (а.с.98) вбачається, що в Запорізькому обласному вузлі спеціального зв'язку профспілка працівниками підприємства не створювалась, позивач ОСОБА_3 не є членом будь-якої профспілкової організації.

Отже суд дійшов висновку, що розірвання трудового договору з позивачем було здійснено без згоди первинної профспілкової організації, оскільки її немає на підприємстві, де працював позивач, що відповідає вимогам ст. 43-1 КЗпП України.

Суд з врахуванням фактичних обставин справи, вимог закону, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про поновлення його на роботі за безпідставністю, тому відсутні також підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги, аналогічні доводам позивача у суді першої інстанції, не спростовують його висновків.

Колегія суддів вважає, що у вказаній справі відсутні передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по відмову у позові.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзеського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: