Справа: 2а-22/2007р.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - Земцова В.В.
при секретарі - Галайчук Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2004 року до суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що в березні 2003 року нею була подана до Кременчуцької ОДПІ декларація про суму сукупного доходу, одержаного нею як за основним так і неосновним місцем роботи за 2002 рік.
Кременчуцькою ОДПІ було донараховано прибутковий податок за 2002 рік у сумі 5058,10 грн. та виписане податкове повідомлення, яким покладено на неї зобов'язання сплатити донарахований податок.
Рішення Кременчуцької ОДПІ вважає безпідставним з наступних мотивів. У відповідності до вимог ст. 92 Конституції України основні зобов'язання громадян визначаються виключно законами України.
Обов'язок громадян платити податки закріплені в ст. 67 Конституції України, згідно з якою кожний зобов'язаний платити податки і збори в порядку і у розмірах, встановлених законом.
У відповідності до вимог ст. 1 ,17 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 року ставки і механізм утримання податків встановлюється лише Законами України.
Згідно ст. 7 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», яка встановлює порядок нарахування і ставки податку, прибутковий податок із сукупного оподаткованого доходу громадян за місцем основної роботи нараховується по відповідним ставкам, вказаним в п. 1 цієї статті, а із сум доходів, отриманих громадянами не за місцем основної роботи - у відповідності до п. З, а ставкою 20 %.
Декрет «Про прибутковий податок з громадян» не передбачає, що доходи, отримані не за місцем неосновної роботи, можуть бути перераховані по якимось-то іншим ставкам, ніж передбачені Декретом.
Згідно ст. 8 Конституції України Конституція має найвищу юридичну силу її норми є нормами прямої дії.
Закони і інші нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України і повинні їй відповідати.
Однак податкова інспекція, утримуючи прибутковий податок, керується не Декретом, а Інструкцією «Про прибутковий податок з громадян», затвердженою наказом ГДПІ від 21.04.93 року.
Визнаючи порядок перерахування податків, Інструкція фактично змінює ставки податку та механізм його нарахування, які встановлені Декретом і встановлює додаткові зобов'язання громадян. В цій частині вона суперечить вимогам ст. 8, 67, 92 Конституції України, ст. 7, 9, 11, 12 Декрету, тому в цих випадках необхідно застосовувати норми Конституції України і законів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники Кременчуцької ОДПІ проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні з мотивів викладених у запереченнях на позовну заяву.
Заслухавши позивача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, судом достовірно встановлено наступне.
В березні 2003 року позивачем ОСОБА_1 була подана до Кременчуцької ОДПІ декларація про суму сукупного доходу, одержаного нею як за основним так і неосновним місцем роботи за 2002 рік.
Кременчуцькою ОДПІ було донараховано прибутковий податок за 2002 рік у сумі 5058,10 грн. та виписане податкове повідомлення, яким покладено на неї зобов'язання сплатити донарахований податок.
Рішення Кременчуцької ОДПІ вважає безпідставним та вважає, що дії Кременчуцької ОДПІ суперечать п.З. ст. 7 Декрету КМУ від 26.12.92р. „Про прибутковий податок з громадян".
Стаття 24 Конституції України встановлює рівні конституційні права і свободи громадян та їх рівність перед законом, а ст. 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, передбачених законом.
Принципи будівництва системи оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, направлення їх зарахування і використання, перелік платників податків і об'єктів оподаткування, як і відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Законом України „Про систему оподаткування" від 25.06.91р. ( в редакції Закону від 19.02.97р. з послідуючими змінами на момент подання позову).
Згідно ст. З, 4, 14 вказаного Закону громадяни зобов'язані сплачувати податок з отриманих доходів виходячи з принципу соціальної справедливості - шляхом введення економічно обґрунтованого неоподаткованого податком мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.
Виходячи із вказаних положень і проголошеного принципу рівності громадян перед законом, в цілях недопущення проявів податкової дискримінації передбачено, що громадяни, які отримують однакові доходи, повинні сплачувати однакові податки.
Починаючи з 01.01.93р., громадяни сплачували прибутковий податок згідно з Декретом КМУ від 26.02.92р. „Про прибутковий податок" (далі - Декрет), яким визначені платники прибуткового податку, об'єкти і ставки оподаткування.
У статті 2 Декрету КМУ було визначено, що об'єктом оподаткування у громадян є сукупний оподаткований дохід за календарний рік.
Так, п. 1 ст. 7 Декрету передбачав сплату прибуткового податку з сукупного оподаткованого доходу громадян за місцем основної роботи, тобто з доходу, отриманого в результаті основної, систематичної діяльності громадянина, яка носить постійний характер, який нараховується за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленим Указом Президента України від 13.09.94р. №519 „Про збільшення неоподаткованого податком мінімуму і ставках прогресивного оподаткування доходів громадян" ( зі змінами, внесеними Указами Президента України від 03.02.95р. №100, від 21.11.95р. № 1082).
Максимальна ставка податку згідно даного Указу з доходу в розмірі більш 100 неоподаткованих податком мінімумів - податок з доходу в розмірі 100 неоподаткованих податком мінімумів плюс 40 відсотків від суми, яка перевищує дохід в розмірі 100 неоподаткованих податком мінімумів. По цим же ставкам, збільшеним в 2 рази, оподатковувалися доходи із сум авторських винагород, виплачуються спадкоємцям повторно, але не більш 70 відсотків (п.2 ст. 7 Декрету).
Дохід громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, і так само йому дохід, отриманий громадянами не за місцем основної роботи ( за сумісництвом, за виконання разових робіт і т.д.), тобто додатково отриманий дохід за виконання робіт, які не є постійним видом діяльності громадянина та основним джерелом отримання ним доходу, оподатковувався згідно п.З ст. 7 Декрету в розмірі 20 відсотків.
Таким чином, Декретом, крім як у п.1 ст. 7, не були зазначені інші ставки для вирахування прибуткового податку з сукупного оподатковуваного доходу громадян. Так, оскільки чинним законодавством була передбачена тільки одна шкала ставок для вирахування прибуткового податку з сукупного оподаткованого доходу громадян, то вона повинна була застосовуватись до усіх об'єктів оподаткування, в тому числі і до доходу позивача, об'єктом оподаткування якого також є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік.
В розділі 1 Декрету згідно з положеннями Указу Президента України від 13.09.94р. покладено принцип рівного підходу до оподаткування доходів усіх громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, незалежно від джерел отримання цих доходів, який реалізується шляхом вирахування податку з сукупного річного доходу, який складається із місячних сукупних оподаткованих доходів за ставками прогресивного оподаткування при дотриманні відповідних гарантій ( не оподаткований податком мінімум та виключення деяких виплат з переліку оподаткованих доходів - ст. 5, 6 Декрету).
Крім того, ухвалою Конституційного Суду України від 21.03.2002р. №9-у/2002 (справа 2-17/2002) було відмовлено у відкритті конституційного провадження по справі по конституційному поданню 53 народних депутатів України про відповідність Конституції України (конституційності) Указу Президента України „Про збільшення неоподаткованого податком мінімуму і ставках прогресивного оподаткування доходів громадян". А саме, Конституційний Суд України відмітив, що даний Указ був прийнятий відповідно до положень Конституції (Основного Закону) України від 20.04.78р. (п. 7-4 ст. 114-5). Згідно цієї конституційної норми Президент України мав повноваження приймати „укази з питань економічної реформи, не врегульованим законами України, які діють до прийняття відповідних законів". Положення цього Указу застосовувалися з 1996 року ВРУ і КМУ для розрахунку надходжень від податків, зборів (обов'язкових платежів), а також визначення суми штрафів за адміністративні правопорушення.
Отже оподаткування доходу позивача повинно здійснюватись відповідно до правил п.7.3 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93р. №12, в розмірі, порядку та строки, визначені Декретом КМУ „Про прибутковий податок з громадян" та Указом Президента України „Про збільшення неоподаткованого податком мінімум і ставках прогресивного оподаткування доходів громадян".
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні оспорюваного податкового повідомлення Кременчуцької ОДПІ НОМЕР_1 від 25 квітня 2003 року не порушено прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1 Тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вимог ст.ст. 24.67 Конституції України, ст.ст. 160, 162, 163 КАС України, ст.ст. 2,7 Декрету КМУ від 26.12.92 р. „Про прибутковий податок з громадян", суд-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня проголошення через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.