ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/21264/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011
у справі№ 20/541-нА (№20800/09/9104)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»
до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькомупро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2007№0000882340/0/5748.
ПостановоюГосподарськогосуду Хмельницькоїобласті від 02.04.2009 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.07.2007 №0000882340/0/5748.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011апеляційну скаргу відповідача задоволено, скасовано постановуГосподарськогосуду Хмельницькоїобласті від 02.04.2009 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовувідмовлено.
Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» подало касаційну скаргу, в якій просить скасуватипостанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 та залишити без змін постановуГосподарськогосуду Хмельницькоїобласті від 02.04.2009. Посилається на порушення судомапеляційної інстанції норм матеріального та процесуальногоправа: п.5.9 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», ст.195 КАС України.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач необґрунтовано визначив за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з податку на прибуток, оскільки не провів аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку, а також врахував зменшені ним показники валових витрат без врахування зменшених показників валових доходів, тоді як позивач, в результаті завищення валових витрат та валового доходу не виникає занижених податкових зобов'язань.
Заперечення на касаційну скаргу відповідачем до суду касаційної інстанції не подані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягаєзадоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2007 №0000882340/0/5748 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 684 911,00 грн., в тому числі за основним платежем 521104,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 163807,00 грн., слугували висновки перевірки про порушення позивачем пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1., 8.1.4. п.8.1ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».
За висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 11.07.2007 №95/2305/22767506 за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, порушення наведених норм закону полягало у безпідставному віднесенні позивачем до складу валового доходу доход від оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли від демонтажу обладнання на суму 560 492,00 грн.; заниженні приросту балансової вартості товарів на суму 157 836,00 грн., в результаті безпідставного не зняття лічильників при розрахунку приросту-убутку в 1 кварталі 2007 року, які списані на інші необоротні активи, що в подальшому підлягають амортизації; завищенні валових витрат при віднесенні до їх складу вартості матеріалів, нематеріальних активів, отриманих від демонтажу обладнання, розборки інвентарю на суму 2 546 750,00 грн.;заниженні валових витрат на суму 230 746,00 грн. у зв'язку з відсторнуванням суми зайво нарахованої амортизації за 2006 рік; завищенні амортизаційних відрахувань в сумі 171 074,00 грн. у зв'язку з їх нарахуванням на основні засоби першої групи, які не використовуються в господарській діяльності платника.
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оприбуткування запчастин після ліквідації основних засобів не передбачає передачі прав власності на зазначені цінності, оскільки це право перейшло до їх власника з моменту придбання основних засобів, тому операція з оприбуткування запчастин після ліквідації основних засобів не може бути визначена як «продаж товарів», відповідно зазначені операції не належать до операцій з продажу товарів, за наслідками яких виникають валові доходи та витрати. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки щодо завищення валових доходів на вартість запчастин, отриманих після ліквідації основних засобів платника податку на суму 569408,32 грн., документально та нормативно підтверджуються.
Щодо завищення позивачем валових витрат на вартість запчастин, отриманих після ліквідації основних засобів в сумі 569408,32 грн., суд першої інстанції встановив порушенняпп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств», тому що позивач при складанні декларації з податку на прибуток та заповненні додатку К1/1 до неї враховував дані бухгалтерського обліку та включав вартість запчастин, отриманих після ліквідації основних засобів, будівельні матеріали, обладнання до монтажу, запасні частини на складі та в підзвіті, інші запасні частини на складі та в підзвіті до валових витрат, чого не повинен був робити, виходячи зі здійсненого
судовим експертом розрахунку зазначених даних.
Суд першої інстанції, врахувавши вищевикладене, дійшов висновку про завищення позивачем як валового доходу, так і валових витрат.
Врахувавши ту обставину, що бухгалтерський і податковий облік використовуються для виконання різних завдань і для їх ведення використовуються різні методики групування даних, в результаті чого дані синтетичного бухгалтерського облікуне відповідають даним податкового обліку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток. При цьому суд встановив, що завищення і заниження валових доходів встановлено на розбіжностях між бухгалтерським та податковим обліком, висновки щодо заниження валових доходів на 157836,00 грн. та завищення валових витрат на 2 546750,00грн., документально і нормативно не підтверджується.
Щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 170074,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що основні фонди підприємства, зокрема, приміщення сервісного пункту по вул. Курчатова, 8, прибудоване приміщення по вул. Грушевського, 2, майновий комплекс м.Городок, вул. Шевченка, 39, будівля трансформаторної підстанції в м. Стара Синява, враховані в балансі ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго», визначені як виробничі і використовуються у виробничій діяльності, тому позивач обґрунтовано нараховував амортизаційні відрахування на перелічені основні засоби і висновки акту перевірки по порушення пп. 8.1.4 ст. 8 Закону на суму 171074 грн. не відповідають дійсності.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач безпідставно збільшував валовий доход за рахунок оприбуткування матеріалів, замінених в процесі ремонту та одержаних при демонтажі, за ціною можливого використання в процесі господарської діяльності, оскільки при здійсненні ремонтів, демонтажу, розборки підприємство не несе ніяких витрат на одержання товарно-матеріальних цінностей, що виключає можливість формування валових витрат за рахунок їх отримання та включення таких витрат до розрахунку приросту (убутку). Щодо обмінного фонду електричних лічильників суд апеляційної інстанції зазначив, що витрати на їх придбання включаються до валових витрат лише при придбанні,а в подальшому їх вартість не включається до складу валових витрат, тому при ліквідації, демонтажу позивачем не понесені витрати на отримання ТМЦ, відповідно вони не повинні брати участь в розрахунку приросту (убутку). Щодо амортизаційних відрахувань в сумі 171074,00грн. суд апеляційноїінстанції дійшов висновку, що такі відрахування здійснювались позивачем на основні засоби першої групи, які фактично не використовувались в господарській діяльності платника податків.
Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, виходячи з такого.
Валовим доходом в розумінні пункту 4.1.статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (який був чинним на період існування спірних відносин, далі - Закон №334) визначено загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334 валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону №334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Законувалові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом пп.5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.1.31. ст.1 Закону №334 продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Пунктом 5.9 ст.5 Закону №334 передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Таким чином, податковий орган при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток за звітний період мав визначати об'єкт оподаткування з урахуванням дійсного розміру валового доходу та валових витрат платника податку.
З метою з'ясування обставин у справі, що мають значення для справи, судом першої інстанцій призначена судово-економічна експертиза.
Згідно з висновком експерта позивачем завищено валові витрати на вартість запчастин, отриманих після ліквідації основних засобів в сумі, аналогічній сумі, на яку збільшено валовий доход від операцій оприбуткування цих запчастин, тобто на суму 569 408,32 грн.
При цьому висновком експерта не підтверджено завищення валових витрат за період з 01.04.2006 по 31.03.2007 в сумі 2546750,00 грн.
До таких висновків судовий експерт дійшов, здійснивши розрахунки включення позивачем при складанні додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток до балансової вартості запасів вартості запчастин, отриманих після ліквідації основних засобів, будівельних матеріалів, обладнання до монтажу, запасних частин на складі та в підзвіті, інших запасних частин на складі та в підзвіті.
Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що такі операції не повинні враховуватись в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів при включенні до балансової вартості, оскільки не є підставою для збільшення валового доходу через те, що оприбуткування запчастин після ліквідації основних засобів, в тому числі електричних лічильників не є операцією продажу товарів, відтак проведення таких операцій не може спричинити збільшення валового доходу відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Такого самого висновку суд касаційної інстанції також дійшов щодо врахування витрат на придбання будівельних матеріалів, обладнання до монтажу, запасних частин при складанні позивачем декларації з податку на прибуток.
З огляду на встановлені судами обставини щодо неправомірного збільшення позивачем, окрім валових витрат, також і валового доходу за рахунок операцій з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих при демонтажу обладнання в процесі ремонту, та не врахування відповідачем суми завищеного доходу при визначенні об'єкта оподаткування, не може бути визнаною обґрунтованою сума донарахованого податку на прибуток.
Щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 171 074,00 грн. судова колегія касаційного суду зазначає, що відповідно до пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про завищенняпозивачем амортизаційних відрахувань в сумі 171 074,00 грн. у зв'язку з їх нарахуванням на основні засоби першої групи, які не використовуються в господарській діяльності платника, чим порушено приписи пп.8.1.4. п.8.1 ст.8 Закону №334.
Відповідно до цієї норми закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.
Судом першої інстанцій, в результаті дослідження актів приймання-передачі основних засобів: приміщення сервісного пункту по вул. Курчатова, 8, акт затверджений 21.12.2005, прибудоване приміщення по вул. Грушевського, 2, акт затверджений 27.11.2003, майновий комплекс м. Городок, вул.Шевченка, 39, акт затверджений 30.12.2003, (в який входить лісопилорама, склад готової продукції, побутове приміщення, насосна станція, прохідна), будівля трансформаторної підстанції в м. Стара Синява, акт затверджений 27.12.2002, встановлено використання у господарській діяльності платника податку невиробничих фондів.
Відтак висновок суду першої інстанції про те, що зазначені основні засоби, які враховані в балансі ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго», визначені як виробничі і використовуються у виробничій діяльності, є правильним.
Зважаючи на наведені обставини та правові позиції, враховуючи, що згідно із висновком експертизи у обсязі наданих на дослідження документів не встановлено факту заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, суд касаційної інстанції, вважає за правильне погодитися з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, і не може визнати постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 скасувати та залишити в силі постановуГосподарськогосуду Хмельницькоїобласті від 02.04.2009.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун