ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2014 року Справа № 922/941/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівУдовиченка О.С., Катеринчук Л.Й., Міщенка П.К.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"
на постанову та ухвалу у справі господарського судуХарківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року № 922/941/13-г Харківської області
за заявоюКрасноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
доПриватного підприємства "ТД Софі Плюс"
про визнання банкрутом
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою від 22.01.2014р. № 7-10/39, у якій просило: зобов'язати ліквідатора приватного підприємства "ТД Софі Плюс" Шубу Володимира Івановича для забезпечення задоволення вимог кредитора філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника: нежитлову будівлю сітроцеху, РПВН 31919054, Літ. А-1, загальною площею 257,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та виступає в якості забезпечення повернення кредиту, виданого приватному підприємству "ТД Софі Плюс" за договором про невідновлювальну кредитну лінію № К-11-2010 від 30.10.2010 року, а також всіма додатковими угодами, додатками, змінами та доповненнями до нього; зобов'язати ліквідатора приватного підприємства "ТД Софі Плюс" Шубу Володимира Івановича провести дії з продажу нерухомого майна: нежитлової будівлі сітроцеху, РПВН 31919054, Літ. А-1, загальною площею 257,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та виступає в якості забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих приватному підприємству "ТД Софі Плюс" за договором про невідновлювальну кредитну лінію № К-11-2010 від 30.10.2010 року, а також всіма додатковими угодами, додатками, змінами та доповненнями до нього в порядку, передбаченому ст. ст. 44-46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з направленням виручених коштів на задоволення вимог кредитора - Філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі №922/941/13-г (суддя Дзюба О.А.) відмовлено у задоволенні вказаної заяви. (вх. № 3044). Зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі відповідно до постанови у даній справі та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в строк до 18.12.2014 року.
Ухвала обґрунтована тим, що ні Статутом боржника - Приватного підприємства "ТД Софі Плюс" ні приписами чинного законодавства, не передбачена особиста відповідальність засновників та директора за зобов'язаннями підприємства.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року (судді: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі №922/941/13-г залишено без змін.
Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 23, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013 року внесених змін) (Далі-Закон про банкрутство), ст. 213 ГК України, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви від 22.01.2014 року № 7-10/39.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на положення ч. 2 ст. 213 Господарського кодексу України, відповідно до якого до складу ліквідаційної маси банкрута включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможності боржника відповідно до закону.
На думку заявника, оскільки боржник є приватним підприємством, а ОСОБА_5, як одним із засновників вказаного підприємства, укладено договір іпотеки № I-11-2010, відповідно до умов якого він передав власне нерухоме майно як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Приватному підприємству "ТД Софі Плюс", за договором про невідновлювальну кредитну лінію № К-11-2010 від 30.10.2010 року, відтак нерухоме майно, яке є предметом вказаного договору іпотеки, підлягає включенню окремо до ліквідаційної маси як вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено таке.
30.10.2010 року Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № I-11-2010 року, згідно з п. 1 якого іпотекодавець (ОСОБА_5.) передає в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") майно: нежитлову будівлю сітроцеху, РПВН 3191054, Літ. А-1, загальною площею 257,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять три).
Відповідно до п.2 договору зазначена нерухомість передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Приватному підприємству "ТД Софі Плюс".
Ухвалою господарського суду Харківської від 21.03.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ТД Софі Плюс". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядженням майном боржника - Приватного підприємства "ТД Софі Плюс". Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Іваненко Наталю Олександрівну.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року у справі №922/941/13-г визнано кредиторські вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до боржника в сумі 3 070 824,79 грн. основного боргу та 426 531,56 грн. неустойки та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої та шостої черги відповідно.
Постановою господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року у справі №922/941/13-г припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна. Визнано Приватне підприємство "ТД Софі Плюс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шубу Володимира Івановича.
Як було зазначено вище, 29.01.2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про зобов'язання ліквідатора банкрута внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника: нежитлову будівлю сітроцеху, РПВН 31919054, Літ. А-1, загальною площею 257,4 кв. м., що належить ОСОБА_5, та виступає в якості забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ПП "ТД Софі Плюс" за договором про невідновлювальну кредитну лінію № К-11-2010 від 30.10.2010 року, а також всіма додатковими угодами, додатками, змінами та доповненнями до нього, а також проведення дії з продажу зазначеного майна з направленням виручених коштів на задоволення вимог кредитора - Філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (т. 6 а.с. 2-4)
Відмовляючи у задоволенні наведеної заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що учасник (засновник) приватного підприємства не несе відповідальність за зобов'язаннями підприємства, у зв'язку з чим зазначені питання повинні бути врегульовані відповідно загального порядку діяльності юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013 року внесених змін) (Далі-Закон про банкрутство), провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Отже, до складу ліквідаційної маси включається лише те майно, яке належить банкруту.
Щодо посилання заявника на ч.2 ст. 213 Господарського кодексу України, відповідно до якої до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, що свідчить про наявність у засновника приватного підприємства відповідальності за зобов'язаннями підприємства, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 113 Господарського кодексу приватним підприємством визначається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці та з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 1 ст. 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України в залежності від форм власності приватне підприємство є одним із видів підприємства.
При цьому, згідно з ст. 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, діє на основі статуту (якщо інше не встановлено законом) та може створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 219 Господарського кодексу України засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного об'єкта.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у п. 18 статуту ПП "ТД Софі Плюс", який міститься в матеріалах справи № 922/941/13-г, підприємство відповідає по своїм зобов'язанням усім своїм майном, на яке законодавством України може бути накладено стягнення за вимогами кредиторів. (т.6 а.с. 15-19)
Пункт 1.9 Статуту визначає, що засновники підприємства не відповідають по зобов'язанням підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями засновників.
Таким чином, статутом Приватного підприємства "ТД Софі Плюс" не передбачено можливості його засновників відповідати за зобов'язаннями підприємства.
Слід відзначити, що випадки додаткової та солідарної відповідальності засновників та учасників юридичних осіб та господарських товариств за зобов'язаннями останніх передбачено у статтях 65, 74, 75 та 82 Закону України "Про господарські товариства", який містить спеціальні норми стосовно діяльності господарських товариств. Вказані норми Закону України "Про господарські товариства" регламентують діяльність, зокрема, товариства з додатковою відповідальністю, повного та командитного товариства.
У даному випадку, приписи ч. 2 ст. 213 Господарського кодексу України стосовно включення до ліквідаційної маси банкрута майнових активів осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону, не поширюються.
Слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій про те, що заявником, не доведено правомірності включення особистого майна ОСОБА_5, а саме: нежитлової будівлі сітроцеху, РПВН 31919054, Літ. А-1, загальною площею 257,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до складу ліквідаційної маси банкрута - Приватного підприємства "ТД Софі Плюс".
З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 17.06.214 року у справі №922/941/13-г залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді Л.Й. Катеринчук
П.К. Міщенко