ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Справа № Б-48/192-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Удовиченка О.С., Катеринчук Л.Й., Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову у справі господарського судуХарківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року № Б-48/192-09 Харківської області

за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про Визнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року (суддя Дзюба О.В.) прийнято відмову ліквідатора від заяви про визнання недійсним аукціону від 25.08.2010 року з продажу майна банкрута - квартири АДРЕСА_1, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.12.2010 року вказаної квартири. Припинено провадження у справі в цій частині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року (суддя Дзюба О.В.) затверджено наданий суду ліквідаційний звіт. Визнано вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна банкрута в сумі 1 249 974,00 грн. - погашеними. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.12.2004 запис про реєстрацію: 2 064 000 0000 001283, місце проживання: АДРЕСА_1) та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про знаття фізичної особи підприємця з обліку. Провадження у справі №Б-48/192-09 припинено.

Не погодившись із наведеними ухвалами, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, просило скасувати ухвали господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року у справі №Б-48/192-09 та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року, якою прийнято відмову ліквідатора від заяви про визнання недійсним аукціону від 25 серпня 2010 року з продажу майна банкрута - квартири АДРЕСА_1, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17 грудня 2010 року вказаної квартири, припинено провадження у справі в цій частині, скасовано. Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.07.2014р. про затвердження наданого суду ліквідаційного звіту та припинення провадження у справі №Б-48/192-09 скасовано.

Провадження у справі №Б-48/192-09 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинено.

Не погодившись із постановою апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій пославшись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 7, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року внесених змін) (Далі-Закон про банкрутство), просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року скасувати, ухвали господарського суду першої інстанції від 02.07.2014 року залишити в силі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції встановлено таке.

10.11.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про її банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, в порядку статей 6, 7, 47-49 Закону про банкрутство.

У заяві про порушення провадження у справі про банкрутство (т.1 а.с.3-5) ФОП ОСОБА_4 зазначала, що має повністю визнані нею грошові зобов'язання на суму 305 000, 00грн. перед кредиторами, які незадоволені більше трьох місяців, а саме, перед ОСОБА_7 у розмірі 300 000, 00 грн., строк якої настав 03.07.2009 року; перед ФОП ОСОБА_8 заборгованість у розмірі 5 000, 00 грн., строк сплати якої настав 31.08.2009 року.

На підтвердження доказів неплатоспроможності виконати свої зобов'язання заявник надавав звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за третій квартал 2009 року, договір про надання юридичних послуг від 31.03.2009 року, укладений з ОСОБА_7, акт прийома-передачі грошових коштів складений 31.03.2009 року про те, що ОСОБА_7 передала ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у якості передоплати за договором про надання юридичних послуг в розмірі 300 000, 00 грн., вимогу ОСОБА_7 від 03.07.2009 року про повернення грошових коштів внаслідок невиконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань за договором, платіжну вимогу-доручення №1 від 02.11.2009 року, договір про надання юридичних послуг від 16.03.2009 року, укладений з ФОП ОСОБА_8, акт прийому-передачі грошових коштів складений 16.03.2009 року про те, що ОСОБА_8 передала ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у якості передоплати за договором про надання юридичних послуг в розмірі 5 000, 00 грн., вимогу ОСОБА_8 від 31.08.2009 року про повернення грошових коштів внаслідок невиконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань за договором, платіжну вимогу-доручення №1 від 02.11.2009 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 07.07.2012 року ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Богомазова П.С.

Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення процедури ліквідації ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство, грошові вимоги кредиторів задоволені не у повному обсязі через відсутність активів банкрута, у зв'язку із чим вимоги, що не задоволені слід вважати погашеними.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, апеляційний господарський суд виходив з того, що справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, порушена передчасно, без наявності належних правових підстав, зокрема без, здійснення публікації про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності, без надання доказів безспірності грошових вимог кредиторів до боржника та належного з'ясування кола кредиторів боржника, а також повного обсягу кредиторської заборгованості, оцінки майна боржника, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця, без належних доказів того, що вартості майна боржника, який прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, недостатньо для задоволення вимог його кредиторів, у зв'язку з чим, господарський суд неправомірно продовжив процедуру банкрутства боржника.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, в будь-якому випадку на момент подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційовано з метою невиконання зобов'язань.

З'ясувавши наведене, суд другої інстанції дійшов до висновку про припинення провадження у справі №Б-48/192-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Стаття 53 Цивільного кодексу України визначає, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно приписів статті 128, частини 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Згідно статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до приписів статті 1 Закону про банкрутство, суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо), а також фізичні особи - підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.

Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Отже, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що фізична особа - підприємець у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами.

Тобто, господарський суд зобов'язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені розрахунковими або виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про визнання боржника банкрутом, у апеляційному та касаційному порядку не переглядалась.

Судом другої інстанції встановлено, що зі звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за третій квартал 2009 року ФОП ОСОБА_4, поданого до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова 02.10.2009 року, за видом діяльності, які здійснювались ФОП ОСОБА_4 у звітному кварталі, - арбітражний керуючий, обсяг виручки заявника становить 47 000, 00грн., проте, договори про надання юридичних послуг були укладені 16 та 31 березня 2009 році, тобто у першому кварталі 2009 року, звіт за цей період у матеріалах справи відсутній, як і відсутні звіти за 2008 рік - 1 півріччя 2009 року.

У ч. 6 ст.128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин-підприємець зобов'язаний у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості про подані заявником до податкового органу декларації про отримані доходи за 2008-2009 рік, відповідно до яких була б можливість встановити правомірність зазначених заявником доводів та те, що у 2009 році заявник не отримував доходів від підприємницької діяльності. Також відсутні відомості, на що були витрачені отримані у кредиторів кошти за ненадані юридичні послуги, та з яких підстав боржником не виконані зобов'язання по наданню юридичних послуг.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осі-підприємців" інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності повинно містити відомості про: ім'я фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків; місце та дату внесення запису про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Підставою для публікації повідомлень у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Повідомлення підлягають опублікуванню спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації протягом десяти робочих днів з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 47 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осі-підприємців" державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що на фізичних осіб-підприємців, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в порядку статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог статті 60 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство), ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 3 статті 111 Цивільного кодексу України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Як встановив апеляційний господарський суд, докази попередньої публікації оголошення про прийняття рішення ФОП ОСОБА_4 щодо припинення підприємницької діяльності у матеріалах справи, відсутні, що свідчить про неналежне з'ясування кола кредиторів боржника, а також повного обсягу кредиторської заборгованості заявника.

На момент порушення провадження у справі про банкрутство заявником не додані матеріали проведеної інвентаризації та оцінки належного банкруту майна, а також доказів звернення до реєструючих органів із запитами, що можуть підтвердити наявність або відсутність зареєстрованого за боржником майна.

Так, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство заявником надано перелік і опис заставленого майна (т.1 а.с.50), відповідно до якого боржник, суб'єкт підприємницької діяльності, є власником нерухомого майна - двокімнатної квартири загальною площею 74, 0 кв. м., житловою площею 31, 3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю на момент виникнення застави 159 220, 00грн., згідно з договором іпотеки №РМL-702/731/2008 від 07.03.2008 року до кредитного договору №МL-702/731/2008 від 07.03.2008 року, укладених між ЗАТ "ОТП Банк" та гр. ОСОБА_4

Разом з тим, згідно пункту 4.4. договору іпотеки №РМL-702/731/2008 від 07.03.2008 року вартість предмета іпотеки становить 555 500, 00грн., що є значно більшою сумою, аніж та, яку зазначав заявник, порушуючи провадження у даній справі (т.1 а.с.33-38).

Висновок про вартість майна надано боржником лише 01.03.2010 року, відповідно до якого вартість зазначеного нерухомого майна складає 284 160, 00 грн. (т.1 а.с.93).

Наказ про призначення робочої інвентаризаційної комісії виданий ФОП ОСОБА_4 лише 01.07.2010 року (т.2 а.с.17), тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, інвентаризація майна боржника також здійснена 01.07.2010 року (т.2 а.с.18-26).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження зазначених обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами статей 47-49 Закону про банкрутство, вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство, на що суд першої інстанції під час здійснення провадження у справі уваги не звернув.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів приведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. У зв'язку з чим, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставне порушення судом першої інстанції справи про банкрутство боржника за процедурою, передбаченою ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про припинення провадження у даній справі є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає приписам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції), ст. 105 Цивільного кодексу України та п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року у справі №Б-48/192-09 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук

П.К. Міщенко