ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року Справа № 40/124-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
- Міністерства юстиції України; - Головного управління юстиції у Харківській області
на постановувід 17.09.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі№40/124-10 господарського суду Харківської області
за позовом1. Міністерства юстиції України; 2. Головного управління юстиції у Харківській області
доХарківської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4
провизнання права власності
за участю представників:
позивача 1: Пантюхова Л.Р., дов. від 15.04.2014 №9.1-22/423;
позивача 2: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2014 (суддя П. Хотенець), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (судді В. Бондаренко, О. Ільїн, В. Россолов), в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на гараж, що знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1) за Державою Україна в особі Міністерства юстиції України відмовлено з тих підстав, що позивач свої вимоги не довів належними та допустимими доказами.
Позивач не погоджується з прийнятими у справі судовими рішеннями. В касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення місцевого суду було прийняте з порушенням п.1 ч.1 ст.77 ГПК України: справа була розглянута за відсутністю представника позивача, неповідомленого належним чином про місце та час розгляду його позову.
В порушення вимог ст.35 ГПК України суди не прийняли до уваги факти, що були встановлені у рішенні суду від 18.02.2014 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради та до Головного управління юстиції про визнання права власності на спірний гараж.
Висновки судів, зроблені на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 р., якою відмовлено у позові про визнання незаконним наказу Міністерства юстиції України №1462/7 від 14.10.2004 р. про передання спірного гаража на баланс обласному управлінню юстиції,? не ґрунтується на змісті цієї постанови.
Доказам, наданим позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, суди, в порушення вимог ст.43 ГПК України, належної правової оцінки не надали, не звернули уваги на те, що даний позов заявлений у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішенням 13 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25 квітня 2007 року № 82/07 було припинено право користування Харківській філії курсів підвищення кваліфікації працівників юстиції (на цей час приміщення перебувають у користуванні Головного управління юстиції в Харківській області) земельною ділянкою площею 0,0027 га по АДРЕСА_3 за її добровільною відмовою. Цю ж ділянку, але за адресою АДРЕСА_1 (ріг АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1) було надано в користування ОСОБА_4 в оренду для обслуговування нежитлової будівлі складу літ. "Л-1" загальною площею 20,6 кв.м.
Рішенням 46 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 11 серпня 2010 року зазначене рішення від 25 квітня 2007 року було скасовано, в зв'язку з відсутністю на той час у ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, для експлуатації та обслуговування якого надавалась в оренду земельна ділянка площею 0, 0027 га по АДРЕСА_1.
Рішенням 27 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 20 листопада 2013 року № 1308/13 скасоване рішення 46 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 11 серпня 2010 року у зв'язку з вирішенням питання щодо права власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Таким чином, на момент розгляду справи земельна ділянка загальною площею 0,0027 га надана в користування ОСОБА_4 для обслуговування нежитлової будівлі складу літ. "Л-1" загальною площею 20,6 кв.м.
Позивачі в позовній посилаються на набуття саме Головним управлінням юстиції в Харківській області права власності на гараж на підставі наказу Міністерства юстиції України №1462/7 від 14 жовтня 2004 року про безоплатну передачу майна Харківського філіалу центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції Харківському обласному управлінню юстиції.
Додатком до цього наказу є акт прийому-передачі, в якому в рукописному вигляді зазначений перелік майна, серед якого вказаний гараж без зазначення його технічних характеристик та адреси розташування.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року встановлено, що Харківське обласне управління юстиції (нині - Головне управління юстиції в Харківській області) не довів факту належного прийняття ним на баланс державної установи нежитлового приміщення літ. "Л-1" загальною площею 20,6 кв.м по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1) в м. Харкові, оскільки не надав жодного правовстановлюючого документа, який би свідчив про належне володіння нерухомістю, а посилання на акт приймання-передачу в експлуатацію гаража, як на підставу прийняття його на баланс, визнано неналежним доказом. Зазначені обставини не дозволяють визнати наказ Міністерства юстиції України №1462/7 від 14 жовтня 2004 року та акт прийому-передачі в якості правовстановлюючих документів.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 57/5 від 02 липня 2004 року Харківському обласному управлінню юстиції були передані на баланс: будівля по АДРЕСА_3 загальною площею 1298 кв.м, будівля по АДРЕСА_3 загальною площею 1360,9 кв.м.
Відповідно до акту приймання-передачі від 09 липня 2004 року Харківському обласному управлінню юстиції була передана трьохповерхова будівля та підвальні приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 1298 кв.м.
Будь-яких інших об'єктів нерухомості, в тому числі нежитлове приміщення складу літ. "Л-1" площею 20,6 кв.м або гараж за адресою: АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_3 в користування Харківського обласного управління юстиції не передавалося.
З посиланням на ст.328 ЦК України, ст.144 ГК України суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його права власності на спірне майно.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
В позовній заяві зазначено, що згідно акту приймання-передачі майна від 09.07.2004 р. Харківська філія центру перепідготовки та підтвердження кваліфікації працівників юстиції Міністерства юстиції України передала обласному управлінню юстиції на баланс трьохповерхову будівлю та підвальні приміщення загальною площею 1298 кв.м. Згідно з актом від 09.07.2004 р. було проведено огляд гаража та передано його в експлуатацію до Харківського обласного управління юстиції. При реорганізації органів юстиції майно та правовстановлюючі документи на нього неодноразово передавались і на даний час, що стосується спірного гаража, документи втрачено.
Разом з нерухомістю була передана земельна ділянка 0,1130 га для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та гаражу ? Державний акт на право постійного користування землею серія XP-33-01-001913 відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 10.03.1999 р. №226 (т. 1, арк. 16).
На підставі ст.392 ЦК України позивач просить визнати право власності на гараж у зв'язку з втратою документів, які посвідчують його право власності на це майно.
Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позов про визнання права власності у разі втрати документу, що засвідчує право власності на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документу. Позивачем у такому позові може бути особа, яка вже є власником. Якщо особа не володіє річчю, то набуття права власності регулюється окремими нормами права. Відповідачем у такому позові є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Згідно з ч.2 ст.118 ЦПК вимога про визнання права власності може бути поєднана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, повинні враховуватися положення ч.2 ст.328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлене в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності підлягає доказуванню.
Враховуючи ст.186 ЦК України, в Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджений наказом Держказначейства України від 17.07.2000 р №64 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. №459/4680), зазначено, що надвірні приміщення, огорожі та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю, становлять разом з нею один інвентарний об'єкт. При вирішенні спорів про визнання права власності на господарсько-побутову будівлю або споруду за відсутності житлового будинку слід керуватися ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, відповідно до якої види користування земельної ділянки в межах певної категорії земель визначається її власником або землекористувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до користування земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій поверхнево розглянули справу, без з'ясування багатьох обставин що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суди не встановили хто на момент розгляду справи володіє спірним майном і на яких підставах. В оскаржуваних судових рішеннях не вказано хто не визнає право власності позивача і хто повинен бути відповідачем у даній справі. З'ясувавши ці питання, необхідно вирішити чи підлягає даний спір розгляду в господарських судах (ст. 12 ГПК України). В матеріалах справи відсутні докази, що Харківська міська рада володіє спірним майном та не визнає право власності позивача на спірний гараж. Відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (Постанова Верховного суду України 20.06.2011 р. №3-55гс11). Судами не досліджені: справа БТІ щодо спірного об'єкту; документи на підставі яких видавався позивачу державний акт на землю; який правовстановлюючий документ втратив позивач і чому не може отримати його дублікат; документи відмови від частини земельної ділянки; договори оренди землі; не встановлено на якій частині земельної ділянки знаходиться спірна нерухомість; кому зараз належить земельна ділянка зі спірною нерухомістю та на яких підставах.
Залежно від встановленого слід уточнити позовні вимоги та встановити відповідача у справі.
Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (ст. 335,376 ЦК України).
З наведеного вбачається, що справа розглянута з порушенням вимог ст. 43 ГПК України і доводи касаційної скарги з цього приводу є обґрунтованими.
Що стосується доводів скаржника про порушення судами ст. 35 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, приписами ст. 35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Місцевим судом неодноразово зупинялося провадження у справі до вирішення спору у справі №2018/2-63/11за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Харківській області та Харківської міської ради про визнання права власності - ухвали суду від 09.06.2010, 03.04.2013. Однак, суди жодним чином не оцінили рішення від 11.12.2013 та від 18.02.2014 (т. 1, арк. 124-127), не з'ясували, чи встановлено цими рішеннями факти, що мають значення для вирішення спору у справі №40/124-10.
Крім того, в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій посилаються на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та надають преюдиційного значення факту, встановленому адміністративним судом, а саме: "Головне управління юстиції в Харківській області) не довів факт належного прийняття ним на баланс державної установи нежитлового приміщення літ. "Л-1" загальною площею 20,6 кв.м по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1) в м. Харкові, оскільки не надав жодного правоустанавлюючого документа, який би свідчив про належне володіння предметом нерухомості, а посилання на акт приймання-передачу в експлуатацію гаража, як на підставу прийняття його на баланс, визнано неналежним доказом". Однак, в матеріалах справи текст постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 відсутній. Колегія суддів констатує, що судами порушено вимоги ст. 34,35,36 ГПК України. Доводи скаржника щодо недотримання судами вимог ст. 35 ГПК України є обґрунтованими.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що справа була розглянута за відсутністю представника позивача, неповідомленого належним чином про місце та час розгляду його позову.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представники позивачів неодноразово були присутні у судових засіданнях. Зокрема, у судовому засіданні від 09.09.2010 був присутнім ОСОБА_6 (дов. від 13.01.2010 №4); від 11.03.2013 та 26.03.2013 - ОСОБА_7 (дов. від 26.03.2013). Що стосується доводів скаржника про те, що ним було отримано ухвалу про призначення справи до розгляду на 17.04.2014 лише 18.04.2014, тобто після проведення судового засідання та винесення рішення у справі, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на такому.
З доданої до матеріалів справи довіреності від 27.12.2012 №9.1-32/1529 вбачається, що Міністерство юстиції України уповноважує Головне управління юстиції у Харківській області представляти свої інтереси в судах. В свою чергу, Головне управління юстиції у Харківській області отримало ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 17.04.2014 ще 16.04.2014 (повідомлення про вручення - т. 1, арк.137). Однак, позивачі жодним чином не відреагували на ухвалу суду - не надіслали докази чи пояснення, клопотання, телеграму чи телефонограму про відкладення розгляду справи тощо.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачів було повідомлено належним чином про проведення судового засідання 17.04.2014. Порушень судами ст. 77 ГПК України колегією суддів не виявлено.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права згідно зі ст.11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При повторному розгляді, з'ясувати всі обставини справи, що зазначені вище, ретельно дослідити докази, наявні в матеріалах справи. Встановити належного відповідача та з'ясувати підвідомчість спору. Винести законне, обґрунтоване рішення суду.
Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун