Справа № 127/22017/14-ц

Провадження № 2/127/7206/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Романюк Л. Ф.,

при секретарі Шарапанівському Р.П.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

3-ї особи ОСОБА_4,

представника 3-ї особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв»язку з переїздом на інше постійне місце проживання,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв»язку з переїздом на інше постійне місце проживання.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1, дана квартира згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.04.1993 року належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_6,ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 по 1/4 частки квартири. 22.04.2010 року ОСОБА_3 придбала у свою власність квартиру АДРЕСА_2 і з серпня 2013 року разом зі своєю дочкою переїхала на постійне місце проживання до вище зазначеної квартири, однак добровільно з реєстрації не знялась і в своїй квартирі разом з донькою не зареєструвалась.

Позивачка просила суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 21.10.14р. по справі було залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 ( а.с.44).

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, за обставин, викладених в позові.

Захисник ОСОБА_2 підтримав думку позивачки.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала.

3-я особа ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення позову.

Представник 3-ї особи ОСОБА_5 при вирішенні позову поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.04.1993 року виданого Виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів квартира АДРЕСА_1 на праві спільної власності належить: ОСОБА_6,ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 по 1/4 частки квартири (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.2013 року № 750 спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 (а.с.8).

Відповідно до довідки № 2323 від 06.09.2014 року ТОВ «ЖЕО» в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8 (а.с.9).

Договір № 200318 від 13.03.2013 року про надання житлово - комунальних послуг та договір № 01200318 від 31.10.2013 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води підписані ОСОБА_1 (а.с. 13-15).

Згідно договору купівлі - продажу від 22.04.2010 року ОСОБА_3 придбала у свою власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с.19).

Відповідно до довідки №664 від 28.08.2014 року начальника МКП «ЖЕК №12» ОСОБА_9, ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_2 (а.с. 25).

Статтями 21, 41 Конституції України закріплено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування га розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року про судові рішення у цивільних справах, за змістом ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо зняття ОСОБА_3 з реєстрації задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства, а також порушує права та інтереси відповідачки, яка є співвласником спірної квартири, що не позбавляє її право на придбання у власність іншого житла та бути прописаним за своїм власним бажанням у будь-якому своєму помешкання, а також порушує інтереси малолітньої дочки останньої - ОСОБА_8

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 81, 209, 215- 219 ЦПК України, ст.ст. 530, 525, 526, 549-552, 1048, 1054 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв»язку з переїздом на інше постійне місце проживання - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивачки.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів.

Суддя: