Справа №2-476

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2007р.                                                                                                  м.Житомир

Королівський районний суд міста Житомира в складі:

судді              Котік Т.С.

секретаря              Рудницької С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради та Комунального виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства  № 10  м. Житомира про визнання права власності на квартиру, визнання незаконною відмову міськвиконкому, зобов'язання видати свідоцтво про право власності та відшкодування  моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує,  що постійно проживає та прописаний в квартиріАДРЕСА_1 разом з сім'єю, однак йому відмовлено в приватизації вказаного житла.

Вважає вказану відмову безпідставною та просить визнати дії міськвиконкому незаконними, зобов'язати відповідача видати йому свідоцтво про право власності на вказану квартиру та визнати за ним та його сім'єю право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Окрім того, позивач вважає, що відмовою в приватизації квартири йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 2000  гривень та просить стягнути в виконавчого комітету.

В судовому засіданні представник позивача та 3-я особа підтримали позовні вимоги в повному об'ємі та просять задовольнити позов.

Представник виконавчого комітету Житомирської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач не має права на приватизацію вказаного житла, оскільки воно надано йому тимчасово в переселенському фонді.

Представник КВЖРЕП-10 м. Житомира в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи в його відсутності.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Зі змісту довідки КВЖРЕП-10, вбачається, що позивач та члени його сім'ї: дружина та неповнолітня дочка - 1993 року народження, постійно зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №35, місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку, за договором його найму, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законом.

Не зважаючи на те, що з позивачем не був укладений договір найму жилого приміщення, однак фактично він існує, оскільки позивач виконує всі зобов'язання, що випливають з договору найму жилого приміщення. Він утримує квартиру в належному стані та сплачує комунальні платежі.

Позивач вселилася в квартиру АДРЕСА_1 на підставі листа виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25.06.1994 року, а отже на законних підставах. Будь-яких претензій зі сторони відповідачів до вселення позивача в спірну квартиру не було та за час його проживання в квартирі ніхто не ставив питання про його виселення з квартири.

Згідно даних Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації м. Житомира, за позивачем та членами його сім'ї не зареєстроване право власності на нерухоме майно. На квартирному обліку позивач перебуває, що стверджується відповідною довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже потребує житла та єдиним постійним місцем проживання позивача разом з членами сім'ї є квартира АДРЕСА_1.

Дійсно, відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради НОМЕР_1 та рішення НОМЕР_2, квартира в якій проживає позивач, віднесена до маневрового переселенського фонду, однак протягом тривалого часу, а саме з 1994 року вона не використовується за призначенням, а отже і втратила своє першочергове призначення, оскільки позивач використовує її для постійного проживання.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», зазначена квартира не входить до об'єктів, що не підлягає приватизації, а отже відмова виконавчого комітету Житомирської міської ради порушує права позивача гарантовані йому Конституцією України, а тому суд визнає незаконними дії щодо відмови ОСОБА_1 в приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконною та зобов'язує виконавчий комітет Житомирської міської ради видати позивачу та членам його сім'ї свідоцтво про право власності на зазначену квартиру на підставі наданих ним документів.

Позовні вимоги про визнання права власності на вказану квартиру, суд залишає без задоволення, оскільки вказане право позивач та члени його сім'ї набудуть при отриманні свідоцтва про право власності.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведений факт спричинення такої шкоди .

В задоволенні позовних вимог до КВЖРЕП-10, суд також відмовляє, оскільки питаннями передачі громадянам у приватну власність жилих приміщень комунальними виробничими житловими ремонтно-експлуатаційними підприємствами не вирішуються. Всі необхідні документи, які позивачка витребувала з КВЖРЕП-10 для приватизації квартири їй були надані.

На підставі викладеного та керуючись ст. 65-1 ЖК України, ст.23 ЦК України, Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 10,60,208,209,212 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в приватизації квартириАДРЕСА_1.

Зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради видати ОСОБА_1 та членам його сім'ї свідоцтво про право власності на квартируАДРЕСА_1 на підставі наданих ним документів.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.