Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/782/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Попова Н. І.

Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду Могильний О. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Могильного О.П.,

суддів - Яковлевої С.В., Петрової І.М.,

за участю секретаря - Сакари І.І.,

прокурора - Волошина Є.М.,

захисника-адвоката - ОСОБА_3,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 11-кп/781/782/14 ЄРДР № 12014120160000611 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2014 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дмитрівка Знам’янського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, такий, що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Постановлено про стягнення із законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на користь Кіровоградської обласної лікарні 7 460 грн. 42 коп., вартість витрат понесених на лікування потерпілого ОСОБА_6.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 скоїв замах на умисне вбивство малолітньої дитини, тобто протиправне заподіяння її смерті, за наступних обставин.

01 травня 2014 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_5 знаходився за місцем проживання малолітнього ОСОБА_6, в АДРЕСА_2.

Знаходячись у вказаному місці, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на грунті неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_7 раптово виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_6, тобто на умисне протиправне заподіяння йому смерті.

Реалізуючи вказаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано ОСОБА_5 взяв мотузку, яка лежала на шафі, в гостинній кімнаті вказаного будинку та вийшов із нею на подвір'я, де зав'язав мотузку у вузол, тим самим зробивши петлю. Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел на умисне вбивство, ОСОБА_5, зайшов у веранду будинку, де взяв сокиру, яка знаходилась на купці дров.

Після чого, ОСОБА_5 зайшов у гостинну вказаного будинку та скориставшись тим, що ОСОБА_6, який сидів на підлозі спиною до виходу з гостинної і не звертає на нього уваги, підійшов до нього зі сторони спини. Реалізуючи свій умисел, спрямований на вбивство малолітнього ОСОБА_6, - ОСОБА_5 накинув ОСОБА_6 на шию мотузку з попередньо виготовленою ним петлею та почав її затягувати, перекриваючи таким чином доступ повітря до життєво важливих органів ОСОБА_6, утримуючи указаним способом петлю на протязі не менше хвилини до тих пір, доки ОСОБА_6 не перестав чинити опір.

З метою доведення умислу на вбивство ОСОБА_6 до кінця, ОСОБА_5 узявши у руки сокиру, наніс ОСОБА_6 обухом сокири не менше 8 ударів в область голови, яка є життєво важливим органом, та не менше одного удару в область шиї лезом вказаної сокири.

Подальше нанесення ударів ОСОБА_6 в область життєво важливого органу голови, ОСОБА_5 припинив після того, як визначив для себе, що унаслідок його дій настала смерть потерпілого.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, лінійно-вдавленого перелому лівої тім'яної та потиличної кістки / без ознак компресії головного мозку/, забою лівої долі мозочку першого множенних рублених інфікованих ран м'яких тканин голови, ділянок шиї справа, лінійної форми в ділянці шиї, астенно-вегетативного та гіпертензіоннолікворного синдромів; стану після повторних нефректомій рублених ран голови та шиї, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник.

Таким чином, ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними до доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції змінити як необгрунтований, а саме перекваліфікувати дії його підзахисного з ч.2 ст.15, п.2 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.15 ч.1 ст. 116 КК України, застосувати положення ст. 104 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки на думку захисника дії обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 116 КК України як замах на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Зазначає, що між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 існували довготривалі неприязні стосунки, які полягали в тому, що потерпілий ображав та принижував обвинуваченого, внаслідок чого у останнього почала накопичуватись злість та порушуватись нервовий стан. А тому, на думку, захисника, після чергової образи з боку потерпілого ОСОБА_6, його підзахисний ОСОБА_5 вчинив замах на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Заслухавши доповідача, в дебатах думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, захисника ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_5 та його законного представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин, які не оспорювались, не перевіряються.

Висновки суду про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та належно оціненими судом першої інстанції.

Отже, оцінивши по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст.15, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, винність ОСОБА_5 у його вчиненні та правильної кваліфікації його дій, як замах на умисне вбивство малолітньої дитини, тобто протиправне заподіяння її смерті.

Вирок районного суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду в суді першої інстанції та належно оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України.

Так, під час судового слідства в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.2 ч.2 ст.115 КК України визнав і надав суду показання, відповідно до яких він з потерпілим ОСОБА_6 знайомі давно, були випадки, що вони ображали одини одного, але не часто. 01 травня 2014 року він був на ставку, також був і потерпілий, розпочався дощ, і ОСОБА_6 запропонував йому зайти до останнього додому, щоб перечекати коли закінчиться дощ. Вони разом дивились телевізор та грались конструктором. Потім між ними виникла сварка, за що він не пам'ятає. Він вирішив налякати ОСОБА_6, для чого взяв на серванті кусок мотузки з яким вийшов на веранду, зробив з нього петлю, узяв сокиру, яка лежала там же і зайшов у кімнату, де сидів потерпілий спиною до нього. Він накинув на шию ОСОБА_6 петлю і почав затягувати. Потерпілий почав опиратися і він взяв сокиру, якою обухом наніс йому 8 ударів по голові, а лезом по шиї - один раз. Він розумів, що ОСОБА_6 може померти від його дій усвідомлював, що позбавляє його життя. Коли потерпілий впав, він гадав, що той мертвий, вибіг з будинку і не перевіряв чи був він живий.

Потерпілий ОСОБА_6 в суді першої інстанції надав показання, згідно яких 1 травня 2014 року, приблизно о 19 год. 30 хв. він запропонував ОСОБА_5 зайти до нього додому, так як на вулиці був дощ. Мами його на той час вдома не було і вони сиділи дивилися телевізор і гралися конструктором. Коли дощ закінчився, він казав ОСОБА_5, щоб той йшов до дому, але він не хотів. Потім ОСОБА_5 вийшов у веранду, а повернувшись, накинув йому на шию петлю із мотузки і почав сильно сдавлювати нею шию, він опирався. Потім ОСОБА_5 наніс йому удари по голові сокирою і він втратив свідомість.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, те, що він вчинив умисний, незакінчений злочин, особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини, які обтяжують покарання відсутні, і з урахуванням усіх обставин провадження, суд обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення останнього можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, підстав для застосування положень ст. ст.69, 104 КК України, судова колегія не вбачає, оскільки навіть в апеляційній інстанції ОСОБА_5 не проявив щирого каяття, співчуття до перенесених потерпілим страждань.

Апеляційні доводи захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу того, що його підзахисний перебував в стані сильного душевного хвилювання, внаслідок чого не усвідомлював значення своїх дій, є безпідставними.

Як свідчить висновок судово-психіатричного експерта № 363 від 15.07.2014 року, за результатами проведеної експертизи встановлено, що ОСОБА_5 в момент скоєння злочину психічним захворюванням не страждав, і в даний час психічним захворюванням не страждає. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України (т.2 а.п. 43-44). Ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді ОСОБА_5 не зазначав, що умисел на вбивство у нього виник раптово, в результаті будь-яких неправомірних дій потерпілого, та він перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання став завдавати ОСОБА_6 тілесні ушкодження. ОСОБА_5 навпаки підтверджує обставини . викладені в обвинуваченні про те, що під час нападу на потерпілого, останній розважався конструктором та дивився телевізор.

Із об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 115 КК України, характеризується, зокрема, діянням - посяганням на життя іншої особи, наслідками у вигляді незворотної смерті потерпілого; причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідками; факультативними ознаками ( місце, час, спосіб, знаряддя, засоби, обстановка вчинення злочину. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 116 КК України, утворюють діяння, наслідки у вигляді сметрі людини, причинний зв'язок між вказаним діянням і наслідками; та часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Замах на вбивство має місце у випадках ненастання смерті іншої людини незалежно від волі суб'єкта, який діяв з прямим умислом на позбавлення її життя, і є закінченим, якщо суб'єкт повністю вчинив усі дії, які вважав необхідними та достатніми для позбавлення життя потерпілого, але його смерть не настала з причин, що не залежали від волі суб'єкта.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер та локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

В даному випадку, колегією суддів враховується сукупність таких обставин по кримінальному провадженні, зокрема, - знаряддя злочину, кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, - обвинуваченим ОСОБА_5 попередньо виготовлена мотузка з петлею, яку він накинув на шию потерпілого та затягував, перекриваючи таким чином доступ повітря до життєво важливих органів ОСОБА_6.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_5 нанесено тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 - не менше 8 ударів обухом сокири в область голови, яка є життєво важливим органом, та не менше одного удару в область шиї лезом сокири.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, допитаний судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що наніс потерпілому ОСОБА_6 не менше 8 ударів по голові обухом сокири та один раз лезом по шиї, після того як він накинув на потерпілого мотузку, а останній почав опиратись (т.2 а.п. 64).

Таким чином, обвинувачений цілком розумів, що наносить удар ріжучим предметом у шию потерпілого, обухом сокири по голові, та усвідомлював, що внаслідок таких ударів може настати смерть потерпілого.

Після нанесення ударів потерпілому, обвинувачений залишив місце вчинення злочину, оскільки, за його переконанням, повністю вчинив усі дії, які вважав необхідними та достатніми для позбавлення життя потерпілого і вважав, що про ці події ніхто не дізнається.

Тому, будь-яких підстав вважати про наявність стану сильного душевного хвилювання у діях обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

По кримінальному провадженню є встановленим, що смерть потерпілого не настала з причин, що не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки потерпілому було надано своєчасну медичну допомогу.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, і доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, з приводу неправильної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 та незаконного його засудження за вказаною статтею закону про кримінальну відповідальність, свого підтвердження не знайшли.

Покарання призначене судом першої інстанції, на думку колегії суддів буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та повністю відповідатиме цілям покарання.

Враховуючи, що під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги сторони захисту свого підтвердження не знайшли, підстави для зміни вироку суду першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2014 року стосовно ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців із дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк, з моменту вручення її копії.

СУДДІ:

Могильний О.П . Яковлева С.В. Петрова І.М.