У Х В А Л А

17 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю позивача, її представника та представника банку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" на ухвалу Рівненського міського суду від 22 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином.

Ухвалою Рівненського міського суду від 22 вересня 2014 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено: на належний відповідачу автомобіль MERCEDES-BENZ С 220, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, накладено арешт.

Копію даної ухвали направлено для виконання у відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції та Відділ ДАІ УМВС України в Рівненській області.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ „Державний ощадний банк України" посилалося на те, що 28 березня 2008 року між ним і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 155. З метою його забезпечення 3 квітня 2008 року банк і позичальник уклали договір застави транспортних засобів, предметом якого став автомобіль MERCEDES-BENZ С 220, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3. 7 квітня 2008 року це обтяження було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію № 17965534 від 7 квітня 2014 року.

4 квітня 2013 року термін дії обтяження продовжено до 4 квітня 2018 року.

Зараз Рівненський міський суд розглядає цивільну справу № 569/17844/13-ц за позовом ПАТ „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою суду від 30 квітня 2014 року провадження у цій цивільній справі зупинено у зв'язку з проведенням судово-економічної експертизи.

Станом на 30 квітня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ „Державний ощадний банк України" за кредитним договором становить 38 928,93 євро.

Оскільки накладення арешту на вказаний автомобіль може бути перешкодою при зверненні стягнення на нього у випадку задоволення позовних вимог банку, апелянт покликаючись на ці обставини, а також на ст. 19 Закону України „Про заставу", ст. ст. 12, 14, 15, 22 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ухвалу місцевого суду вважав незаконною і просив апеляційний суд її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль MERCEDES-BENZ С 220, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, був придбаний ОСОБА_2 за кошти, отримані ним від ПАТ „Державний ощадний банк України" на підставі кредитного договору № 155 від 28 березня 2008 року, та з тих пір перебуває у заставі цього банку відповідно до договору застави транспортних засобів від 3 квітня 2008 року. Вказана застава банком в установленому законом порядку зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Оскаржуваною ж ухвалою Рівненського міського суду від 22 вересня 2014 року на належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ С 220, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, накладено арешт з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Крім того, чинне законодавство не передбачає заборони щодо накладення декількох обтяжень на одне і теж рухоме майно.

Помимо наведеного, відповідно до ст. 12 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет вимог власників іпотечних облігацій на іпотечне покриття визначається відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації".

Згідно зі ст. 15 згаданого Закону обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, набуває пріоритет з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше. Правило визначення пріоритету згідно з цією статтею застосовується за умови, що обтяження, встановлене на користь продавця товару в кредит, було зареєстроване протягом п'яти днів із дня продажу і відповідний обтяжувач у зазначений строк письмово повідомив про виникнення в нього вищого пріоритету всіх інших обтяжувачів майна боржника, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження.

Таким чином, апелянт має пріоритет щодо спірного рухомого майна, і його пріоритет є вищим за інші обтяження, які були накладені пізніше.

Тому з урахуванням викладеного колегія суддів достатніх підстав для задоволення поданої ПАТ „Державний ощадний банк України" та скасування ухвали Рівненського міського суду від 22 вересня 2014 року не вбачає.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 22 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: