УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 33/796/1254/2014

Категорія: ст. 172-7 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва КовальС.М., за участю прокурорів прокуратури Шевченківського району м. Києва - МещеряковаМ.В. та Харченка Д.О., особи, відносно якої закрито провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Шевченківського району м. Києва Ганечка М. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за ст. 172-7 КУпАП закрито у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного корупційного правопорушення.

Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначив, що під час судового розгляду не було встановлено наявність достатніх доказів існування особистих інтересів ОСОБА_4, пов'язаних зі здійсненням його повноважень як учасника товариства, які б створили чи могли створити суперечності з його службовими повноваженнями як керівника вказаного Департаменту та про які він зобов'язаний був повідомити безпосереднього керівника.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, прокурор Шевченківського району м. Києва подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та накласти стягнення у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить загальну суму 340 гривень. При цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не забезпечено всебічного, повного та об»єктивного дослідження усіх обставин, які мають бути встановлені для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Зазначає, що в діях ОСОБА_4 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки він не повідомив керівництво про наявність у нього конфлікту інтересів. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ОСОБА_4 повинен був протягом 10-ти днів після призначення на посаду передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права, а також не зазначив в декларації про майно та доходи за 2013 рік про наявність у нього корпоративних прав.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї та просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_4 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили постанову суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2014 року старшим оперуповноваженим в ОВС ГУБОЗ МВС України складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, відносно директора Департаменту економічного розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі Департамент) ОСОБА_4, який, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», починаючи з 01 січня 2014 року не повідомив керівництво Міністерства аграрної політики та продовольства України про наявність конфлікту інтересів, що виник внаслідок володіння ним корпоративних прав ТОВ «Їжачок».

Апеляційний суд, перевіривши за доводами апеляційної скарги прокурора законність прийнятого рішення вважає, що висновки суду є обґрунтованими, мотивованими та відповідають фактичним обставинам справи.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі. Об'єктивна істина - це факти реальної дійсності, пов'язані із вчиненням особою дій, що становлять об'єктивну сторону складу правопорушення, тобто це відповідність суджень особи, яка склала протокол тому, що вчинене достовірно мало місце в дійсності.

Якщо ж з достовірністю судження автора протоколу не підтверджені достатніми доказами, а такі судження є виключно суб'єктивними припущеннями, то всі сумніви мають бути вирішені на користь особи, оскільки підстава для відповідальності особи не може бути заснована на припущеннях.

Суд, в свою чергу, при розгляді справи повинен виконувати функції незалежного та неупередженого органу правосуддя, процесуальна функція якого відділена від функції «обвинувачення» та не вправі проявляти ініціативу і активність у зборі додаткових доказів, якими можуть бути підтверджені підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо орган, який склав протокол не ініціює це питання. Зазначене буде перевищенням повноважень суду, відповідно до яких суд не вправі перебирати на себе функції «обвинувачення».

Таким чином, правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття судом законного, об'єктивного, обґрунтованого рішення у справі.

Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення ст. 172-7 КУпАП передбачає відповідальність особи за неповідомлення безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Тобто, для того, щоб вважати винною особу у вчиненні вказаного правопорушення має бути встановлено дві взаємопов'язаних обставини: наявність конфлікту інтересів та неповідомлення про нього.

Конфлікт інтересів, згідно вказаної норми закону, - це суперечністьміж особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Згідно з Рекомендації Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD) конфлікт інтересів - це конфлікт між публічно-правовим обов'язком та приватними інтересами державної посадової особи, коли остання має інтереси, які випливають з її статусу як приватної особи, і які здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків.

З викладеного вбачається, що предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст. 172-7 КУпАП є доведеність наявності ситуації, за якої особиста заінтересованість публічного службовця може вплинути на об'єктивність виконання ним службових повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між особистим інтересом публічного службовця і публічними, що може поставити під сумнів справедливість прийнятого рішення чи вчинення публічним службовцем інших дій.

Доведення достатніми доказами обставин чітко визначеної суперечності є обов'язковим для уповноваженої на складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення особи, оскільки відсутність доказів таких обставин свідчитиме й про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з протоколу, конфлікт інтересів особа, яка склала протокол, вбачала в тому, що основним видом діяльності ТОВ «Їжачок» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, а ОСОБА_4, як директор Департаменту здійснює керівництво діяльністю Департаменту, до основних завдань якого входить організація розробки пропозицій щодо пріоритетних напрямів, економічної стратегії та механізмів розвитку агропромислового комплексу України, розроблення і здійснення заходів щодо державного регулювання аграрного ринку, реалізація державної політики щодо інвестиційної підтримки пріоритетного розвитку аграрного ринку.

Однак, автор протоколу обґрунтовуючи свої судження про винність ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, не зазначив, яким чином вказана сукупність відомостей при її оцінці призвела його до логічного висновку, що керівництво Департаментом та володіння корпоративними правами у товаристві спричиняє суперечності, визначені в ст. 172-7 КУпАП.

Сам по собі факт перебування особи на державній службі та наявність у нього корпоративних прав не створює собою конфлікту інтересів, у випадку, якщо не було доведено того, що відповідний стан обставин викликав суперечністьміж особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

У протоколі мала бути наведена інформація щодо сукупності повноважень, якими наділений ОСОБА_4, у зв'язку з перебування на посаді директора Департаменту, та можливості їх використання на користь здійснення діяльності ТОВ «Їжачок». Проте, в протоколі не міститься даних про те, чи входило до повноважень ОСОБА_4 прийняття рішень, які могли вплинути на діяльність товариства; чи вправі він був здійснювати певні контролюючі (інші) заходи, направлені на перевірку діяльності цього товариства або ж надавати доручення іншим особам по прийняттю відповідних рішень чи здійсненню контролюючих (інших) функцій тощо.

ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що жодних відносин між Департаментом та товариством при виконанні ним посадових обов'язків не було, жодних рішень щодо діяльності товариства не приймалося та жодних дій не здійснювалося і не могло були здійснено, виходячи з кола його повноважень. Спростовувати ці твердження, виходячи з матеріалів справи, в тому числі із доводів апеляційної скарги прокурора, апеляційному суду не видається можливим, а відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви мають тлумачитися й вирішуватися на користь особи.

Такий виклад обставин, який міститься у протоколі, не дає можливості переконатися в тому, що володіння корпоративними правами могло неправомірним чином вплинути на виконання ОСОБА_4 офіційних обов'язків, як державного службовця, тобто не дає підстав вбачати наявність конфлікту інтересів, в розумінні ст. 172-7 КУпАП, та, відповідно, наявність обов'язку у ОСОБА_4 повідомляти про вказані обставини, як про конфлікт інтересів.

В апеляційній скарзі прокурора, мотивування якої аналогічне змісту протоколу, відповідних обставин також не наведено. А стверджуючи, що суд всебічно, повно та об'єктивно не дослідив всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, прокурор у своїй апеляційній скарзі цих обставин не зазначив. При апеляційному розгляді таких обставин також не встановлено.

Крім того, апеляційна скарга загромаджена посиланнями на норми закону та факти, які не мають відношення до встановлення обставин зазначеної справи.

Зокрема, є безпідставним посилання на ті обставини, що ОСОБА_4 не зазначив у декларації за 2013 рік про наявність у нього корпоративних прав, а також не вжив заходів щодо відчуження корпоративних прав. Вказані обставини не несуть за собою відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та, відповідно, не є доказами, які установлюють об'єктивну істину у даній справі.

При цьому слід зазначити, що зміст ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» при визначенні засад урегулювання конфлікту інтересів розрізняє поняття можливості виникнення конфлікту інтересів та наявності конфлікту інтересів, а КУпАП, в свою чергу, передбачає відповідальність лише за неповідомлення про наявність конфлікту інтересів, існування якого за матеріалами справи не було доведено.

Крім того є такими, що не ґрунтується на законі посилання як у протоколі, так і в апеляційній скарзі, на те, що ОСОБА_4 повинен був повідомити про конфлікт інтересів починаючи з 01 січня 2014 року. З 01 січня 2014 року набула чинності ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яка покладає обов'язок на певне коло суб'єктів, протягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права. Разом з тим, органами МВС України відносно ОСОБА_4 складено протокол про порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 14, а не ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме неповідомлення безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, яка була чинна до 01 січня 2014 року та, за порушення якої, передбачено відповідальність ст.172-7 КУпАП.

Більше того, апеляційний суд бере до уваги пояснення ОСОБА_4 з приводу того, що він був переконаний, що товариство ліквідовано, з огляду на відповідь ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2853/к/ від 20 серпня 2014 року, що ТОВ «Їжачок» за останні три роки не подавало звітність та з огляду на положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до якого, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.

З урахуванням викладеного, рішення суду про відсутність у діях ОСОБА_4 ознак складу адміністративного правопорушення, ухвалене згідно з дотриманням вимог закону, на підставі об'єктивно з'ясованої істини, всебічно, повно та об'єктивно досліджених обставинах справи.

Таким чином, апеляційну скаргу прокурора, з викладених у ній доводів слід залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року, якою провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за ст. 172-7 КУпАП закрито у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного корупційного правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Шевченківського району м. Києва Ганечка М. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва С.М. Коваль