АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/11867/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Холява О.І.

Провадження № 11-кп/789/298/14 Доповідач - Іващенко О.Ю.

Категорія - ч.2 ст.307 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Іващенка О.Ю.

Суддів - Крукевич М. Н., Кунець І. М.,

при секретарі Цінькевич В.М.

за участю прокурора Семенця О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого

ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Тернополя Юськів О.В. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, студента ТНТУ ім. І.Пулюя, раніше несудимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи на загальну суму 589,68 грн.

Згідно оскаржуваного вироку суду першої інстанції, в двадцятих числах квітня 2014 року у ОСОБА_1, який перебував поблизу смітника у смт. В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, побачивши рослини роду "конопля", виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання, перевезення, виготовлення наркотичного засобу для власних потреб без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в двадцятих числах квітня 2014 року, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу смітника у смт. В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, знайшовши рослини роду "конопля", в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15.02.1995 року, зірвав і на маршрутному таксі №31 перевіз на вул. Лучаківського, 5, в м. Тернополі, а саме на дах вищевказаного будинку, де висушив, подрібнив та розфасував у два паперових згортки, які заховав у поштову скриньку, яка розміщена у приміщені під'їзду №2, за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 5, де зберігав їх без мети збуту.

22 травня 2014 року у ОСОБА_1 під час телефонної розмови з ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) виник злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного засобу, який він незаконно придбав, перебуваючи на сміттєзвалищі у смт. В.Березовиця Тернопільського району на початку квітня 2014 року, та зберігав у поштовій скриньці, під'їзду №2, за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 5.

Продовжуючи свої злочинні дії, 22 травня 2014 року, близько 21.30 год., ОСОБА_1, взявши із собою один із вищевказаних паперових згортків, переніс його на АДРЕСА_2, де зустрівшись ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) збув йому за гроші в сумі 150 грн. паперовий згорток в якому знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - "канабіс", маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,62 грама.

Крім цього, 12 червня 2014 року у ОСОБА_1 під час телефонної розмови з ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) виник злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного засобу, який він незаконно придбав, перебуваючи на сміттєзвалищі у смт. В.Березовиця Тернопільського району на початку квітня 2014 року, та зберігав у поштовій скриньці, під'їзду №2, за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 5.

Продовжуючи свої злочинні дії, 12 червня 2014 року, близько 22 год., ОСОБА_1, взявши із собою один із вищевказаних паперових згортків, переніс його на АДРЕСА_2, де зустрівшись із ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) збув йому за гроші в сумі 150 грн. паперовий згорток в якому знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - "канабіс", маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,17 грама.

Згідно ст.ст. 2, 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15.02.1995 року та Списку №1, Таблиці №1, Таблиці №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою КМ України №770 від 06.05.2000 року, канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення, виготовлення, з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокурор прокуратури м. Тернополя Юськів О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації злочинних дій обвинуваченого, просить оскаржуваний вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2014 року про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України і призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що висновок суду першої інстанції про необхідність застосування при призначенні покарання ст.ст. 69, 75 КК України є неправильним і таким, що грубо порушує вимоги ст.ст. 65, 69 КК України, оскільки злочини вчинені ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, та те, що ОСОБА_1 вчинив 2-х епізодний злочин, що свідчить, про те, що він схильний до вчинення протиправних діянь та про стійкість протиправної поведінки, а також про небажання стати на шлях виправлення та перевиховання. Крім того, злочини вчинені ОСОБА_1 мають підвищений суспільно-небезпечний характер, а тому для досягнення мети покарання та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів, доцільним було би призначення більш суворого покарання. З урахуванням наведеного прокурор зазначає про відсутність достатніх підстав для застосування вимог ст. 69 КК України, а також звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України.

На апеляційну скаргу прокурора захисником адвокатом ОСОБА_2 подано підтриману обвинуваченим ОСОБА_1 заперечення, в якому йдеться про безпідставність доводів сторони обвинувачення, законність та обґрунтованість вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2014 року у зв'язку із чим міститься прохання про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а оскаржуваного вироку без змін. Стверджує про те, що судом першої інстанції вірно застосовані норми кримінального закону, а саме ст.ст. 69, 75, з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин справи.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України і призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які просили залишити оскаржуваний вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 349 ч.3 КПК України, судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження, було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, за яке його визнано винним, за обставин, встановлених судом першої інстанції і викладених у вироку та кваліфікація його дій, сторонами не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання, у зв'язку з безпідставним застосуванням ст.69 КК України та необґрунтованим звільненням його на підставі ст 75 КК України від відбуття призначеного покарання з випробуванням, то вони не є переконливими.

У відповідності до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу.

Згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, дотримуючись вимог закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також пом'якшуючі покарання обставини такі як: повне визнання обвинуваченим своєї вини; щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, а також вірно урахував відсутність обставин, які обтяжують покарання.

При цьому, колегія суддів вважає, що до пом'якшуючих покарання обставин, у відповідності до ч.2 ст.66 КК України також слід віднести, те що обвинувачений вперше вчинив злочин, є особою молодого віку.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що вищевказані пом'якшуючи покарання обставини у своїй сукупності, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому призначення судом першої інстанції покарання, із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 КК України, зокрема у виді 4 років позбавлення волі, є обґрунтованим і законним.

При вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, суд правильно врахував наявні пом'якшуючі покарання обставини, характеризуючи дані про його особу, і зокрема позитивну характеристику обвинуваченого по місцю проживання, конкретні обставини справи, зокрема загальну незначну кількість наркотичного засобу - 1,79 гр., який був збутий обвинуваченим двічі під контролем правоохоронного органу, у зв'язку із чим негативних наслідків від вчиненого кримінального правопорушення не наступило.

Також, колегією суддів встановлено, що під час судового розгляду в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, погодившись з недоцільністю дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, чим сприяв встановленню судом істини.

За вищевказаних обставин, рішення суду про можливість звільнення обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, є також обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що покарання обвинуваченому призначене у відповідності до вимог закону, а тому підстав для скасування вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м'якості, про що прокурор ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.408, 409 КПК України підстав для його зміни чи скасування, при перевірці провадження в апеляційному порядку, не виявлено, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 414 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Тернополя Юськів О.В. залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2014 року про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко