Справа № 743/1159/14-п Головуючий у 1 інстанції Жовток Є. А.
Провадження № 33/795/239/2014
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2014 року місто Чернігів
апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді апеляційного суду - Миронцова В.М.,
з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2014 року,
В С Т А Н О В И В:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді 10 діб адміністративного арешту,з оплатним вилученням мопеда "Дельта" рама НОМЕР_1. Строк відбування стягнення у виді адмінарешту постановлено обчислювати з моменту затримання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 36 грн. 54 коп. судового збору.
Як встановив суд, 26 серпня 2014 року, близько 16 год 50 хв, на вул. Шевченка в смт. Ріпки Чернігівської області ОСОБА_1, в порушення п. 2.9 "в", 30.1 Правил дорожнього руху України, повторно протягом року, керував мопедом "Дельта", який не зареєстрований в установленому порядку.
26 серпня 2014 року, близько 16 год 50 хв. ОСОБА_1 на вул. Шевченка в смт. Ріпки Чернігівської області, повторно протягом року, керував мопедом "Дельта" та виявляючи ознаки алкогольного сп'яніння, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на вимогу працівника ДАІ у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що він не управляв мопедом в стані алкогольного сп'яніння та був тверезий, оскільки медичний висновок про знаходження його в стані алкогольного сп'яніння відсутній, а суб'єктивні твердження інших осіб не можна брати до уваги, зокрема, свідчення співробітника ДАІ, бо він є зацікавленою особою і буде відноситись до нього упереджено. Вказує, що відеозапис із відеокамери спостереження бару "Транзит" не може бути доказом по справі, оскільки існує відповідний порядок залучення таких доказів. На думку апелянта, його незаконно притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП, оскільки зазначає, що мопеди, які використовуються на дорогах місцевого значення, реєстрації не підлягають. Вказує, що працівником ДАІ, який складав адміністративний протокол, не було надано його копії, а при складанні протоколу не було роз'яснено його прав та обов'язків. Наголошує на відсутності доказів адміністративного правопорушення по справі. Зазначає, що є батьком малолітньої дитини, його дружина на сьогодні не працює і перебуває у відпустці по догляду за дитиною і тільки він може забезпечити сім"ю своїм заробітком, а відбуття адміністративного стягнення буде травмою і тяжким випробуванням для сім"ї.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав у засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу з вказаних в ній підстав і просив її задовольнити, переглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважаю, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав та пояснив, що в його власності перебуває незареєстрований мопед "Дельта", який залишився у спадок від діда, однак, 26.08.2014 року він не керував транспортним засобом, був тверезий і знаходився поблизу кафе-бару "Транзит" в смт. Ріпки з метою продажу мопеду працівникові цього ж закладу. В свою чергу, працівники ДАІ під"їхали до місця стоянки ОСОБА_1 та безпідставно склали відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення. Факт відмови від проходження освідування ОСОБА_1 не заперечував в судовому засіданні.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, виконав всі вимоги закону щодо повного, всебічного дослідження обставин справи.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 2 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду..
Частина 2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, які вчинені повторно протягом року.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 975823 від 26 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 керував мопедом "Дельта" рама НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нерозбірлива мова) та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння ухилився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2).
Вина ОСОБА_1 також підтверджена поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вказали, що були присутні при складанні протоколів на громадянина ОСОБА_1, який керував мопедом "Дельта" та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків ( а.с. 4-5) та наданими апеляційному суду поясненнями свідка ОСОБА_4
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, спростовуються вище вказаними доказами.
Доводи правопорушника в апеляційній скарзі про те, що самі обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним обставинам та його поясненням і те, що йому працівниками міліції не було надано його копію, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з протоколу по суті порушення він особисто відмовився від підпису в протоколі та наданні будь-яких пояснень в присутності двох свідків.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не в повній мірі оцінив докази по справі, а саме не врахував те, що він не керував мопедом і він був тверезий, неправомірно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і тим самим не прийшов до правильного висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і позбавлені підстав, оскільки суд першої інстанції вірно надав належну оцінку показанням цих свідків, оскільки вони є незацікавленими особами.
Твердження про те, що відеозапис із відеокамери спостереження бару "Транзит" не може бути доказом по справі, оскільки існує відповідний порядок залучення таких доказів не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції дослідивши зазначений відеозапис визнав його належним і поклав в основу прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 повторно протягом року притягується до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.
Так, постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2014 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді 7 діб адміністративного арешту.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та з врахуванням особи порушника і систематичності вчинення даного діяння, вірно призначив покарання у виді десяти діб адміністративного арешту, з оплатним вилученням транспортного засобу.
Порушень чинного законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та його розгляду в суді, які б тягли за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, хоча і не є обов'язковим, але застосоване судом першої інстанції правомірно, оскільки ОСОБА_1 повторно протягом року притягується до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.
З огляду на це, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги скаржника ОСОБА_1 про те, що суд порушив вимоги закону та необґрунтовано обрав відносно нього стягнення у виді десяти діб адміністративного арешту, а тому і підстав для задоволення скарги та скасування ухваленого судового рішення не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Миронцов