Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Боймиструка С.В., Шимківа С.С., секретар судового засідання:Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТзОВ «Кредитні ініціативи» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» - Михніцького Г.Ю., представника позивачки - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 липня 2013 року визнано недійсними: кредитний договір №1701/0508/88-055 від 8 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк"; іпотечний договір №1701/0508/88-055-Z-1 від 8 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк".

Стягнуто з ПАТ "Сведбанк" судовий збір в розмірі 214 грн.60 коп.

В поданій апеляційній скарзі ТзОВ "Кредитні ініціативи" вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю окремих фактів, які суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що на час розгляду справи усі права кредитора за кредитним договором №1701/0508/88-055 від 8 травня 2008 року, укладеним між позивачкою та ВАТ "Сведбанк", належать ТзОВ "Кредитні ініціативи" внаслідок переходу до нього від ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" за договором факторингу від 28.11.2012року. У свою чергу ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" набула прав кредитора від ПАТ "Сведбанк" на підставі іншого договору факторингу від 28.11.2012року N 15, а тому прийняття судом оскаржуваного рішення безпосередньо стосується його прав та обов'язків, які були вирішені судом без залучення товариства в якості сторони по даній справі.

Вважає безпідставним висновок суду про невідповідність кредитного договору ст.11 та ст.18 Закону України «Про захист прав споживача» через відсутність жодних доказів наявності конкретних невідповідностей договору вимогам цього закону.

Доводить, що цитовані в рішенні умови кредитного договору не свідчать про односторонню відмову банку від зобов'язань, а прописують процедуру та строки інформування сторін договору про обставини та факти, які мають значення при його

_____________________________________________________________________

Справа № 562/1109/13-ц Головуючий у суді І інстанції - Мичка І.М.

Провадження № 22-ц/787/2083/2014 Доповідач - Бондаренко Н.В.

виконанні (підвищення відсоткової ставки, дострокове повернення кредиту з ініціативи кредитора чи боржника тощо); стосуються умов виконання кредитного договору.

Покликається на безпідставне застосування ст.1056-1 ЦК України, оскільки вказаною нормою ЦК України доповнено законодавцем у грудні 2008року і ця норма не поширюється на правовідносини, які виникли із договору кредиту, укладеного в травні 2008року.

Стверджує, що позивачкою не доведено в ході розгляду справи факту укладення нею кредитного договору під впливом тяжкої для неї обставини і вкрай на невигідний умовах.

Доводить, що суд першої інстанції при розгляді справи не провів у справі попереднє судове засідання, не застосував наслідків недійсності правочину, не залучив ТзОВ "Кредитні ініціативи", як нового кредитора відповідачем у справу, не повідомив їх про день та час судового засідання, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, просить в задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

При цьому, визнання недійсним договору з підстав невідповідності закону може бути лише відповідно до конкретного нормативно правового акту, який було порушено при укладені зазначеного договору.

Крім того, підставами визнання договорів недійсними мають бути ті фактичні обставини, які існували на час укладення договору і не можуть бути дії сторін або події, які відбулись під час виконання укладеного договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані кредитний та іпотечний договори суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також були укладені позивачем під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах( ст.233 ЦК України).

Між тим, такий висновок суду суперечить нормам матеріального права та не відповідає матеріалам справи.

Встановлено, що 8 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк"(правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») укладено кредитний договір №1701/0508/88-055, відповідно до умов якого позивачка отримала кошти у розмірі 34 000 доларів США на строк до 7 травня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних.

В пункті 2.1 кредитного договору зазначено, що забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості, відшкодування збитків в зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: однокімнатна квартира за адресою: Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, (вул. 40 років Перемоги) буд.37 кв.23 та належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2007 року.

За наведеного вбачається, що на забезпечення виконання кредитного зобов'язання укладено іпотечний договір, сторонами якого є ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_6, батько позивачки.

Іпотечний договір №1701/0508/88-055-Z-1 від 8 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк" в матеріалах справи відсутній, на вимогу апеляційного суду Рівненської області він позивачкою не наданий через його неіснування у природі (не укладання).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав недійсним іпотечний договір, який між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк" 8 травня 2008 року взагалі не укладався. Вимоги про визнання іпотечного договору укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_6 позивачкою не заявлялись. Відповідно до ст.3,11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог, а тому ОСОБА_2 в частині позову про визнання недійсним неукладеного іпотечного договору слід відмовити.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників.

28 листопада 2012 року між TOB «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, предметом якого визначено відступ клієнтом фактору своїх прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. За цим договором фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому даним договором

Суду ТОВ «Кредитні ініціативи» надані копії з реєстрів заборгованості боржників за зазначеними договорами факторингу від 28 листопада 2012 року, в яких під №890, №1771 міститься запис "кредитний договір №1701/0508/88-055 від 8.05.2008 року, позичальник ОСОБА_2."

Таким чином, за кредитним договором №1701/0508/88-055 від 8 травня 2008 року проведено заміну кредитора у зобов'язаннях, а тому, постановляючи рішення у даній справі, місцевий суд вирішив питання про права та обов'язки ТзОВ "Кредитні ініціативи", не залучивши його відповідачем у справі. Товариство залучено 24 травня 2013року ухвалою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст.4 цього закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Оспорюваний кредитний договір не містить умови про зміни у витратах, в т.ч і щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, а умови договору, які позивачка вважає несправедливими, стосуються умов виконання кредитного договору та встановлюють порядок повернення нею коштів, сплати відсотків за користування кредитом та наслідки порушення зобов'язання.

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір передбачає можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлює порядок такої зміни, він укладений позивачкою в травні 2008 року, тобто до набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, яка встановлює заборону банку змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому покликання ОСОБА_2 на несправедливість цих умов не ґрунтується на законі.

Згідно ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних спав про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилалася на збіг тяжких для неї обставин якими вона вважає отримання кредиту на споживчі цілі на невигідних умовах, про які свідчить те, що оспорюваний договір є одностороннім договором, передбачає лише права банку та обов'язки і відповідальність позичальника, відповідальність банку за невиконання умов договору не передбачена.

Проте, вказані обставини не є тяжкими в розумінні ст.233 ЦК України, а тому позов є недоведеним.

Окрім цього, в п.10.1 кредитного договору позивачка стверджувала, що вона не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин.

Рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 325 ЦПК України, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст. 233 ЦК України, ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 липня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 в позові до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТзОВ «Кредитні ініціативи» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору №1701/0508/88-055 від 8 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк" та іпотечного договору №1701/0508/88-055-Z-1 від 8 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк" -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.