Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Ковальчук Н.М., Собіни І.М.

секретар - Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ТзОВ "Факторингова компанія" Вектор Плюс" - Цісар І.В. на рішення Здолбунівського районного суду від 04 вересня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.09.2014 року в позові ТзОВ „Факторингова компанія" Вектор Плюс" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку громадян відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТзОВ „Факторингова компанія" Вектор Плюс" Цісар І.В. посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не було здійснено всебічного, повного та об"єктивного дослідження доказів, наданих на підтвердження відступлення права вимоги, а саме: повідомлення про відступлення права вимоги і відповідно доведеності відступлення права вимоги.

Зазначає, що висновок суду про безпідставність вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення відповідача з квартири, що є предметом іпотеки, суперечить нормам матеріального права. Також, невірно застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове - про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 20.12.2007 року між ВАТ „Сведбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1701/1207/88-097, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 15 000 доларів США на строк до 19.12.2017 року під 11,9 % річних (а.с. 7-11).

У забезпечення виконання даного кредитного договору, 20.12.2007 р. між ОСОБА_3 та банком був укладений договір іпотеки № 1701/1207/88-097-Z-1, за яким остання передала в іпотеку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34.3 кв.м (житловою 17, 3 кв.м), вартість якої за згодою сторін визначена у сумі 114390 грн. ( що за курсом Нацбанку України на день укладення договору становила 22651, 49 доларів США а.с. 12-14).

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, в останньої утворилась заборгованість, яка станом на 11.11.2013 р. складала 18 999,20 доларів США ( а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2012 року між ПАТ "Сведбанк» (правонаступником ВАТ "Сведбанк") та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" був укладений договір факторингу №15, за яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації , у т.ч. і за кредитним договром, укладеним ПАТ "Сведбанк" із ОСОБА_3 (а.с. 19-22, 24).

За приписами ч.1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступленням права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Також, 28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк» та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" був укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами, у т. ч і за іпотечним договором від 20.12.2007 р., укладеним з ОСОБА_3, що стверджується витягом з додатку № 1 до вказаного договору ( а.с. 18, 23).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

12.12.2013 р. ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулась з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, у зв"язку із наявною у відповідачки у відповідності до розрахунку станом на 19.11.2013 р. заборгованістю за кредитним договором від 20.12.2007 р. у розмірі 18 999,20 доларів США (що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 170 859,81 грн.), з яких : 12608,95 доларів США (100783,34 грн.) -борг по тілу кредиту; 3127,24 доларів США (24996,03 грн.) - борг по відсотках; 3 263,01 долара США (26081,24 грн.) -пеня.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі відповідачкою та її представником не заперечується.

Однією з підстав для відмови у позові, суд 1-ї інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо наявності у нього права вимоги до ОСОБА_3 на підставі кредитного договору та договору іпотеки, однак вказаний висновок суду суперечить обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що договір факторингу № 15 та договір відступлення прав за іпотечними договорами від від 28.11.2012 р. посвідчені приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 6970, що стверджується ксерокопіями вказаних договорів та документів, що є у матеріалах справи, а також наданими на вимогу апеляційного суду позивачем посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ксерокопіями необхідних документів.

Згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) від 03.12.2012р. відступлення права ВАТ «Сведбанк» ТзОВ «"Факторингова компанія "Вектор Плюс" за іпотечними договорами за реєстровим номером 6970 було внесено до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек ( а.с. 67).

Таким чином, до позовної заяви ТзОВ "Факторингова компанією" Вектор Плюс" додано копії всіх належних документів, які підтверджують перехід права вимоги від ПАТ «Сведбанк» до нього, тобто, позивачем надано суду всі належні та допустимі докази, якими обґрунтовуються його вимоги до відповідача.

Також, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що неповідомлення банком або товариством ОСОБА_3 про укладення договору факторингу та відступлення прав за іпотечним договором, не є підставою для невиконання нею умов кредитного договору та для визнання відступлення права вимоги на користь ТзОВ "ФК"Вектор Плюс" таким, що не має місця, а відтак для відмови у позові, оскільки з положень ст.ст.1081, 1082 ЦК України вбачається, що ризик неналежної сплати суми коштів у зв'язку з неповідомленням боржника про відступлення права грошової вимоги несуть виключно фактор та клієнт, які не повідомили про це боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 35 Закону України « Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Право іпотекодержателя у разі порушення позичальником умов кредитного договору на звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки та способи звернення стягнення, встановлено і п. п. 10.3, 11, 12 договору іпотеки.

Колегія суддів вважає, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підставою для відмови у задоволенні позову в частині звернення стягнення на іпотечне майно посилання місцевого суду у рішенні на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р., який вступив у дію 07.06.2014 р.

Норма ст. 1 цього Закону містить умови, за яких нерухоме житлове майно, яке виступає предметом іпотеки на забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами іноземній валюті не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника).

Зокрема, примусове стягнення (відчуження без згоди власника) неможливе у разі, якщо іпотечне майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя і в разі, коли у позичальника (майнового поручителя) не знаходиться у власності інше нерухоме житлове майно, а також, коли його загальна площа не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

На переконання колегії суддів, зазначена норма Закону поширюється на примусове стягнення нерухомого майна, тобто, на стадію виконання судового рішення, виходячи з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішення судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.2010 р. ( № 2677-У1), який набрав чинності 08.03.2011 р., а також з висновків, наведених Конституційним Судом України у рішенні від 10.06.2003 р. № 11-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 21.11.2001 р. № 2864-Ш (2864-14).

У вказаному рішенні зазначено, що Конституційний Суд України виходить з того, що Закон ( 2864-14) не порушує конституційної вимоги обов»язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчудження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону (2864-14), ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто, законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.

Відмова суду у задоволенні вимог банку про звернення примусового стягнення на нерухоме житлове майно іпотекодавця на стадії судового розгляду справи з підстав дії мораторію не узгоджується з положеннями ст.1, ст. 4 ЦПК України, відповідно до яких, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб , права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_3 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та про їх задоволення.

Що стосується вимоги позивача про виселення ОСОБА_3, то вона не підлягає до задоволення, однак з інших підстав, ніж зазначив у рішенні суд 1-ї інстанції.

Є безпідставними, суперечать вищенаведеним вимогам закону та не стосуються спірних правовідносин посилання місцевого суду у рішенні на реєстрацію та проживання у спірній квартирі сина відповідачки ОСОБА_7, який, як зазначив місцевий суд, на момент укладення договору про надання кредиту та іпотеки був неповнолітнім та до якого ТзОВ "Факторингова компанія" Вектор Плюс" з будь-якими вимогами не зверталося, а також на недотримання позивачем вимог ч. 2 ст.109, ст.ст.50,113-114 ЖК України та не зазначення, яке саме постійне благоустроєне житло позивач зобов»язується надати іпотекодавцю та члену його сім»ї у зв»язку із виселенням з квартири, що є предметом іпотеки.

Також апеляційним судом встановлено, що обставини, встановлені ст. 40 Закону України « Про іпотеку», що є підставою для відмови у позові про виселення мешканців з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення, у даному випадку відсутні.

Проте, відповідно до роз»яснень п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки проводиться в порядку, встановленому законом і здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Однак позивачем зазначених вимог закону не дотримано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду 1-ї інстанції та ухвалення у справі нового рішення - про задоволення позовних вимог ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме : на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34.3 кв.м , вартістю 114390 грн. ( що еквівалентно 22651 доларам США), яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування (бланк ВАА №707432), посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 1761, зареєстрованому в електронному реєстрі 30.11.2007р. та зареєстрованим правом власності за ОСОБА_3 Комунальним підприємством «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації « за №16870171 від 30.11.2007 р., у рахунок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_3 за кредитним договором №1701/1207/88-097 від 20.12.2007 р., укладеним між ВАТ „Сведбанк" та ОСОБА_3, яка станом на 19.11.2013 р. складала 18 999,20 доларів США, шляхом продажу з прилюдних торгів, за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати у сумі 2562,90 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, ЦПК України, ст.ст. 512-516,572, 1054, 1077 ЦК України , ст.ст. 24, 35 Закону України « Про іпотеку», ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" Вектор Плюс" Цісар І.В. - задовольнити частково .

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2014 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_3 за кредитним договором №1701/1207/88-097 від 20.12.2007 р., укладеним між ВАТ „Сведбанк" та ОСОБА_3, яка станом на 19.11.2013 р. складала 18 999,20 доларів США (що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 170 859,81 грн.), з яких : 12608,95 доларів США (100783,34 грн.) -борг по тілу кредиту; 3127,24 доларів США (24996,03 грн.) - борг по відсотках; 3263,01 долара США ( 26081,24 грн.) -пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки -на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34.3 кв.м, вартістю 114390 грн.( що еквівалентно 22651 доларам США), яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування (бланк ВАА №707432), посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 1761, зареєстрованому в електронному реєстрі 30.11.2007 р. та зареєстрованим правом власності за ОСОБА_3 Комунальним підприємством «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації « за №16870171 від 30.11.2007 р., шляхом продажу з прилюдних торгів, за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В позові ТзОВ"Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" судові витрати у сумі 2562,90 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий

Судді: