ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 р. | № 12/188пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І. –головуючий,
Панової І.Ю.,
Ткаченко Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року у справі № 12/188пд
за позовом Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит"
до Відділу державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменеобробний завод "Ом фал",
за участю 3-ї особи: Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" в особі Донецької філії,
про визнання недійсним протоколу проведення публічних торгів, визнання недійсною угоди, зобов'язання повернення позивачеві об'єкт в первісному стані,
за участю представників сторін:
Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит" –Копитко В.М.;
СДП "Укрспецюст" –Ковальчук Ю.В. (дов. від 29.05.2006);
встановив:
У травні 2005 року позивач - Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит" у господарському суді пред'явив позов до відповідачів - Відділу державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменеобробний завод "Омфал" про визнання недійсним протоколу № 3050321-1 від 16.05.2003 проведення публічних торгів з реалізації його майна на суму 145000,00 грн.; визнання недійсним угоди на суму 13847,20 грн., зобов'язання повернути позивачу об'єкт "Нефтебаза" у первісному фізичному та технічному стані.
Ухвалою господарського суду до участі у страві в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" в особі Донецької філії.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2006 р. (суддя Склярук О.І.) провадження у справі до Відділу Державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції припинено.
В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що Відділ Державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції вилучено із Державного реєстру, у зв'язку з чим справа в означеній частині підлягає припиненню на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.
У задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовлено у зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, необхідних для визнання угод недійсними.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. –головуючий, Акулова Н.В., Стойка О.В.) рішення господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит" просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, який визнати недійсним протокол проведення публічних торгів № 3050321-1 від 16.05.2003 р. по реалізації майна позивача на суму 145000,00 грн. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.
ТОВ "Каменеобробний завод "Ом фал" у відзиві на касаційну скаргу вважає доводи позивача безпідставними, а прийняті судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, представника сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2003 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міського управління юстиції з метою примусового виконання виконавчих листів, виданих на протязі 1998 –2002 р. за рішенням Шахтарського міського суду, винесено постанову про арешт майна боржника –Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантарцит" та оголошення заборони його відчуження. До майна, що підлягає арешту надана й нафтобаза, з переліком основних засобів, що знаходяться на ній.
14.01.2003 р. Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантарцит" листом № 33а за підписом начальника С.В. Акатова звернулося до Шахтарського управління юстиції з пропозицією реалізувати необоротні активи, які знаходяться на балансі підприємства та не задіяні у виробництві, зокрема й нафтобазу (а.с. 67).
30.04.2003 між ВДВС Шахтарського управління юстиції та Спеціалізованим державним підприємством "Укрспецюст" був підписаний договір № 3050321 про реалізацію арештованого майна, відповідно до вимог якого останній повинен був здійснити дії, пов'язані із наданням послуг по реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.
16.05.2003 вказане майно (нафтобаза) продано на прилюдних торгах, які проводилися Донецькою філією СДП „Укрспец’юст”.
За результатами проведення прилюдних торгів 16.05.03р. Донецькою філією СДП „Укрспец’юст” складено протокол № 3050321-1, відповідно до якого переможцем конкурсу був визнаний відповідач – Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменеобробний завод "Ом фал" (а.с 23).
Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Стаття 2 вказаного Закону встановлює, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) від 10.06.2003р. N 11-рп/2003 встановлено, що за змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
В силу статей 124, 129 Конституції України зазначене судове рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення без змін, виходив з того, що майно, яке було продано на прилюдних торгах, не використовувалося в основному виробництві, а тому порушень вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" при проведенні прилюдних торгів не було.
Однак, в повному обсязі з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору і можуть вплинути на результати розгляду спору.
Як вбачається, що судом при розгляді справи не взято до уваги положення Статуту Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит" , відповідно до якого Підприємство входить до складу та підпорядковане Державній холдинговій компанії "Шахтарськантрацит". Майно підприємства складається з основних фондів та оборотних коштів, є державною власністю за закріплюється за ним на праві повного господарського володіння (п. 4.2 Статуту), а отже дане підприємство підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
Разом з тим, в ст. 2 Статуту позивача закріплено, що Підприємства створено з метою забезпечення шахт, підприємств та організацій Державній холдинговій компанії "Шахтарськантрацит" матеріально-технічними ресурсами, зокрема, виробничо-технічного призначення.
Основними напрямками діяльності Підприємства є забезпечення шахт, підприємств та організацій Компанії матеріально-технічними ресурсами виробничо-технічного призначення для сприяння забезпеченню народного господарства України вугільною продукцією у відповідності з державним контрактом, доведеним Компанією.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення, виходили з положень ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 (справа про мораторій на примусову реалізацію майна), відповідно до яких мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємства, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності. При цьому, в судових рішеннях зазначено, що матеріалами справи підтверджено, що майно, яке було продано на прилюдних торгах не використовується в основному виробництві. Однак, ні в рішенні суду першої інстанції, ні в постанові суду апеляційної інстанції не міститься посилань ні на один документ, які й би підтверджував дане твердження.
Направлена начальнику Шахтарського міського відділу ДВС довідка від 11.12.2002 р. № 657 (а.с. 101 –103) про те, що нафтобаза Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит" не використовується в основному виробництві, підписана начальником Управління Акатовим С.В., однак ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не перевірили його повноваження на видачу вказаної довідки, оскільки п. 4.4 Статуту Підприємства передбачено, що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю та закріплені за Підприємством, здійснюється із дозволу Компанії в порядку, передбаченому діючим законодавством.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не були взяті до уваги вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусове відчуження майна, рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003, не з'ясовано всіх обставин справи, не встановлено дійсних прав та обов'язків сторін, не надано належної оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами спору, їх відповідність законодавству, а тому ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті та в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління матеріально-технічного постачання Державної холдингової компанії "Шахтарськантрацит" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 04 вересня 2006 року у справі № 12/188пд скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий - М.І. Хандурін
Судді І.Ю.Панова
Н.Г.Ткаченко