пр. № 2/759/6138/14

ун. № 759/17799/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року. Суддя Святошинського районного суду м. Києва Наборозняк М.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до власника веб сайту «Національний антикорупційний портал АНТИКОР» про захист честі, гідності ділової репутації та спростування недостовірних відомостей,

встановив:

Позивач 21.10.2014 року звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності ділової репутації та спростування недостовірних відомостей ( який уточнив) до відповідачів : власника веб-сайту «Аргумент», - веб-сайту «VLASТІ. NЕТ», -Національного антикорупційного порталу АНТИКОР.

Ухвалою судді йому було запропоновано усунути недоліки позовної заяви, в тому числі вірно визначити найменування відповідачів, вказати: хто саме з них є фізичною особою, хто юридичною та зазначити у випадку якщо відполвідач є юридичною особою його організаційно-правову форму, наприклад ЗАТ, ВАТ, ПАТ, ТОВ, ПП, ДП, громадська організація, орган державної влади, тощо.

Суддею в ухвалі позивачу вказувалось, що він повинен обгрунтувати підсудність спору саме Святошинському районному суду м.Києва.

Позивач у вступній частині позовної заяви, зареєстрованої в суді 30.10.2014 року вказав:

Відповідач: власник веб сайту «Національний антикорупційний портал АНТИКОР».

При цьому далі вказав: м.Київ, бул. Ромена Роллана, 7. Тобто, позивач не виконав всі вказівки, що міститились в ухвалі про усунення недоліків.

Так, він невизначено вказав найменування відповідача.

Незрозуміло: чи відповідачем є власник веб сайту, який має назву «Національний антикорупційний портал АНТИКОР»; чи відповідачем є «Національний антикорупційний портал АНТИКОР», який має у власності певний веб-вайт.

Тому позивачу слід чітко вказати найменування відповідача, якщо він є юридичною особою, то зазначити про це, і вказати її організаційно-правову форму.

При цьому суддя враховує, що позивач сам стверджує про те, що за вказаною адресою «Національний антикорупційний портал АНТИКОР» не зареєстрований, як юридична особа, проте звертається до суду із позовом вважаючи певну інформацію, недостовірною. Серед вказаної інорфмації, як він стверджує є інформаціюя про адресу м.Київ, вул. Р.Роллана, 7. Позивач перевірив її, з*ясував, що «Національний антикорупційний портал АНТИКОР» за вказаною адресою не зареєстрований. Але, позивач в цій частині вважає, очевидно, інформацію (щодо адреси) достовірною, хоча проведена ним перевірка свідчить про протилежне. В п. 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та

визначення підсудності цивільних справ» зазначено: питання про підсудність справ визначається ЦПК України.

Суддя повторно роз*яснює позивачу про те, що йому слід також мати на увазі, що ЦПК України не передбачає обов*язок суду (судді) сприяти позивачу (сторонам) у встановленні місця проживання, перебування, знаходження відповідачів. Тому позивач відповідно до глави 1 розділу ІІІ , ст.ст 60, 119 ЦПК України повинен належним чином обгрунтувати підсудність спору тому, чи іншому суду. На виконання вказаної ухвали суду до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 від 12.11.2014 року.

В ній вона посилається на ч. 1 ст. 133 ЦПК України щодо забезпечення доказів. Як видно зі змісту заяви від 12.11.2014 року ОСОБА_3 просить забезпечити докази шляхом витребування судом від відповідних установ для підтвердження адреси відповідача «Національний антикорупційний портал АНТИКОР» та встановлення його організаційно-правової форми.

Заява ОСОБА_3 є переконливою для вирішення права ОСОБА_1 на справедливий суду (доступ до суду).

Проте, суддя не може вирішувати питання про забезпечення доказів, оскільки заява ОСОБА_1 про таке забезпечення і доказаи сплати судового збору про це взагалі відсутні у цивільній справі, яка доручена для розгляду судді Наборозняку М.І.

Крім того, встановлено, що за позовними заявами ОСОБА_1 до власника веб-сайту «Національний антикорупційний портал АНТИКОР» за аналогічними вимогами у Святошингському районному суді м.Києва зареєстровано ще декілька цивільних справ, розгляд яких доручено іншим суддям.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя повинен відмовити у відкритті провадження у справі у разі , якщо у провадженні суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. відкриття для визначення підсудності спору.

Тому суддя пропонує позивачу надати достовірну інформацію щодо наявності інших проваджень за його позовами до власника веб-сайту «Національний антикорупційний портал АНТИКОР». У випадку її ненадання суддя розцінюватиме, що вказані справи за його такими ж вимогами та підставами, як справа, доручена судді Наборозняку М.І.

Крім того, позовну заяву ОСОБА_1 в редакції від 29.10.2014 року до канцелярії суду подавала ОСОБА_3, яка у підписаній нею заяві іменує себе представником позивача за довіреністю (заява, зареєстрована в суді 30.10.2014 року за №47899).

Проте, довіреність нею не надана, а наданий аркуш паперу, на якому наявний текст (ксерокопія), зміст якого свідчить, що довіреність від імені ОСОБА_1, який працює генеральним директором підприємства, посвідчена начальником відділу кадрів вказаного підприємства.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Згідно зі ст. 42 ЦПК України довіреність фізичної особи може бути посвідчена за місцем її роботи.

Ст. 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Враховуючи аналогію вказаного закону суддя вважає, що довіреність працівника підприємства, в якому він працює може бути посвідчена її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

ОСОБА_3, по-перше довіреності не надала взагалі; по-друге, наявна у справі копія довіреності не є документом взагалі, по-третє, на думку судді її посвідчувала не уповноважена особа (у всякому випадку доказів про протилежне не надано).

Оскільки у суді зареєстровано декілька справ, то у разі усунення недоліків в повному обсязі суддя вирішуватиме питання про забезпечення доказів, про відкриття провадження у справі (за наявності законних підстав) лише у випадку звернення до суду уповноваженої особи із оригіналами відповідних документів (належним чином посвідчених довіреностей).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.72, 121 ЦПК України

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до власника веб-сайту "Національний антикорупційний портал АНТИКОР" про захист честі, гідності ділової репутації та спростування недостовірних відомостей залишити без руху, продовживши позивачу строк до 21.11.2014 року включно, але не пізніше 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз*яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в повному обсязі позовна заява буде визнана неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя