Справа № 2-а-48
2009 рік
П О С Т А Н О В А
И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді - Чорної О.В.,
при секретарі - Маланчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду адміністративну справу за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_1до Лівадійської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання виконати певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Ялта, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради 29 сесії 5-го скликання № 21 від 14 листопада 2008 року «Про розгляд звернень ОСОБА_2та ОСОБА_1 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)» та зобов'язати відповідача на найближчої сесії розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_1у власність площею 0, 05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та питання про передачу зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1.
Вимоги мотивовані тим, що позивачкою виконані всі вимоги, передбачені законодавством з оформлення проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для передачі її у власність. Однак оскаржуваним рішенням їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки у зв'язку з накладенням на раніше відведені земельні ділянки. Зазначена відповідачем причина відмови нічим не підтверджується і не може бути підставою для відмови у затверджені проекту землеустрою. Таким чином, оскаржуваним рішенням Лівадійської селищної Ради права та інтереси ОСОБА_1 були порушені.
Представник прокуратури м. Ялта Новожилова Т.М. та ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що оскаржене рішення прийняте законно та обґрунтовано, у межах повноважень Лівадійської селищної Ради, оскільки на земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на межі земельної ділянки ОСОБА_3
Дослідивши докази, суд вважає, що позовна заява є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущімлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, рішенням Лівадійської селищної Ради №63 від 18 липня 2006 року позивачці наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.(а. с. 7).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1отримала всі необхідні узгодження, розробила проект землеустрою з відводу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з висновком Державної експертизи землевпорядної документації Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 03 жовтня 2007 року №5201-25, затверджений головою рескомзему АР Крим 09 листопада 2007 року, проект землеустрою з відводу земельної ділянки у власність ОСОБА_1відповідає вимогам діючого законодавства України, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно та узгоджується. (а. с. 10).
Рішенням Лівадійської селищної ради 29 сесії 5-го скликання № 21 від 14 листопада 2008 року «Про розгляд звернень ОСОБА_2та ОСОБА_1 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)» ОСОБА_1 було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою у зв'язку із накладенням на раніш відведені земельні ділянки (а.с. 30).
Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
У відповідності зі ст. 116 ЗК України громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної, або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, подають заяву до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, а із земель комунальної власності - до відповідної сільської, селищної, міської ради.
Згідно із ч. 7 вказаної статті (в редакції що діяла на момент правовідносин) відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність питання вирішується у судовому порядку (ч. 11 ст. 118 ЗК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На вимогу суду про надання документів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення, представником відповідача наданий ситуаційний план, на якому відзначені межі земельних ділянок громадян, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 54).
Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача та землевпорядник Лівадійської селищної ради саме цей документ, виготовлений землевпорядником, був підставою для відмові ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою.
Посилання представника відповідача на зазначений ситуаційний план не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки він не посвідчений належним чином ні підписом, ні печаткою.
Крім того, доводи щодо накладення меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спростовуються рішенням Ялтинського міського суду від 06 липня 2007 року по справі № 2-1736/2007 рік, яке набрало законної сили 26 листопада 2007 року (а.с. 13-14), згідно якого, доказів, які б підтвердили збіг земельної ділянки ОСОБА_3 та земельної ділянки ОСОБА_1 суду не представлено. Навпаки, це заперечувалось поясненнями представника відповідача та землевпорядника, які пояснили, що земельні ділянки не збігаються.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Всупереч вимог закону, а саме, 2 ч. ст. 71 КАС України, представник відповідача не надав суду доказів правомірності рішення № 21 від 14 листопада 2008 року.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Лівадійської селищної ради 29 сесії 5-го скликання № 21 від 14 листопада 2008 року «Про розгляд звернень ОСОБА_2та ОСОБА_1 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)» щодо відмови ОСОБА_1 затвердити проект землеустрою, порушує права позивачки на отримання у власність земельної ділянки у зв'язку з чим повинно бути скасоване.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 19, 55 Конституції України, ст.ст. 12 , 116, 118 ЗК України, ст. ст. 2, 6, 9, 10, 17, 71, 72, 99, 100, 159-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_1- задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради 29 сесії 5-го скликання № 21 від 14 листопада 2008 року «Про розгляд звернень ОСОБА_2та ОСОБА_1 (про затвердження проекту відводу земельної ділянки)».
Зобов'язати Лівадійську селищну раду на найближчої сесії розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_1у власність площею 0, 05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та питання про передачу зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.
СУДДЯ -