ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2014 року м. Київ К/800/26423/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року
у справі№ 808/6678/13-а
за позовомДочірнього підприємства «Запорізький річковий порт Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
провизнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі № 808/6678/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 08.05.2013 року № 0000892211, № 0000902211, № 0000912211.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «КРЕМНАФТАСЕРВІС» у вересні 2010 року, з ПП «САН-ОЙЛ» в листопаді 2010 року та з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2013 року по 05.03.2013 року складено акт від 09.04.2013 року № 522/22-1110/31044582, яким зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 279 830,00 грн. та занижено податок на прибуток, який підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 320 464,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп.7.4.1,. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальній сумі 312 337,00 грн.; пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - підприємством не надано до податкового органу у встановлені законодавством строки декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року строком до 20.01.2013 року.
На підставі акта перевірки відповідачем 08.05.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000892211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 400 580,00 грн., в т.ч. 320 464,00 грн. за основним платежем та 80 116,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000902211 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 279 830,00 грн.;
№ 0000912211 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 390 591,25 грн., в т.ч. 312 337,00 грн. за основним платежем та 78 254,25 за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000882211 про застосування до позивача 510,00 грн. штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що доводи акта перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
В силу пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки № 93 від 30.09.2010 року, укладеного між ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» та ПП «Сан-Ойл», підтверджується первинним документами.
Приймання товару за видатковою накладною здійснено уповноваженою особою позивача Каменевим І. Р. за довіреністю від 29.11.2010, що підтверджується його підписом у документі та копією Журналу виданих та отриманих довіреностей позивача. Товар був поставлений на умовах франко-склад продавця: Україна, м. Херсон, вул. Нефтяників, 10.
Придбаний товар був оприбуткований на підприємстві позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.
Товар придбавався для його подальшої реалізації за договором комісії № К-3009/17 від 30.09.2010, який укладений між ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» (комітент) та ТОВ «Ріад» (комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити угоду з продажу на експорт нерезиденту України товару згідно специфікацій (додатків), українського походження, або іншої продукції за погодженням сторін.
Згідно з актом приймання-передачі від 29.11.2010 року № 4 товар переданий ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» (комітентом) на комісію ТОВ «Ріад» в кількості 42,00 тн. на умовах франко-склад: Україна, м. Херсон, вул. Нефтяників, 10.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.09.2010 року між ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс» та ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» (покупець) укладено договір № 01/09/2-7/252 постачання дизельного пального.
Згідно із п. 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар протягом одного дня після отримання від покупця письмової заявки на поставку товару. Товар поставляється покупцю транспортом постачальника на умовах DDP склад покупця в редакції «Інкотермс 2000», окрім правила Б.2 та абз. 2 правила Б.5, за адресами, які будуть вказані в заявці на поставку товару (п. 3.3 договору).
Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною № 1/09 від 01.09.2010 року, податковою накладною № 42 від 01.09.2010 року.
Згідно з прибутковим ордером № 24 від 02.09.2010 дизельне пальне оприбутковано позивачем на склад.
Придбаний товар був повністю оплачений ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, що підтверджується банківською випискою від 01.09.2010 року.
Товар придбавався для власного споживання портом та використаний у господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по підприємству.
Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.
В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.
Посилання скаржника на відсутність товарно-транспортних накладних підлягають відхиленню, оскільки ненадання такого документу не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів актів перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 808/6678/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак