ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/8479/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Максименко В. О. Шило М. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»

на постанову та постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року

у справі№ 826/16991/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року у справі № 826/16991/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задоволено частково. Змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року у справі № 826/16991/13-а у викладеній редакції, а резолютивну частину залишити без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. 14, пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20, п. 39.15 ст. 39, п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, п. п. 1.20, 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, щ не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки фінансово - господарської діяльності ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 28.02.2013 року складено акт від 07.05.2013 року № 494/43-10/19357443, яким зафіксовано порушення вимог: п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, абзацу «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 403 943,83 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0000284310, яким згідно з пп. 54.3 ст. 54 глави 4 Розділу ІІ та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 465 538,69 грн., в тому числі: за основним платежем - 403 943,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 594,86 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що прийняттю оскаржуваного рішення слугував висновок податкового органу про те, що по кредитним договорам, укладеним позивачем та посадовими особами платника встановлена відсоткова ставка 4 % річних, тобто нижчою за звичайну.

Процентна ставка за користування кредитом становить 4 %, хоча згідно з додатком № 12 до акта перевірки від 07.05.2013 року № 494/43-10/19357443 процентна ставка складала станом на 23.12.2008 року - 25,5 % річних, станом на 19.10.2009 року - 20 % річних, станом на 23.12.2009 року - 22, 9 % річних, станом на 25.11.2010 року - 23, 8 % річних, станом на 14.10.2011 року - 22, 9 % річних.

З посиланням на п. 4.1 ст. 4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем за умовами кредитних договорів, укладених з пов'язаними особами, визначено процентні ставки на рівні нижче вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного адміністративного суду передчасним, враховуючи наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірної ціни, але менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. цього Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналогічна правова норма передбачена в пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. підпункту 153.2.5 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі, але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Разом з тим, відповідно до п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно із п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України за результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Питання оплати суми, визначеної таким податковим повідомленням-рішенням, у встановлений законодавством строк є істотним для застосування вказаної норми.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивачем не сплачено суму нарахованого грошового зобов'язання, то оскаржуване рішення податкового органу вважається відкликаним в силу закону, а тому не має підстав окремо визнавати протиправним та скасовувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0000284310.

В судовому засіданні касаційної інстанції представником позивача були надані пояснення про те, що до звернення з позовом позивачем були сплачені суми, зазначені в спірному податковому повідомленні-рішенні.

Зазначені обставини не заперечувалися представником відповідача.

У відповідності до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтю 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте, в порушення зазначених положень суд апеляційної інстанції зазначив про несплату позивачем суми, визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, не вказав, на яких доказах ґрунтується такий висновок.

За таких обставин постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 826/16991/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак