Справа №2-231/2007р

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ Іменем України

19 січня 2007 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської

області в складі:    головуючого - судді - Земцова В.В.

при секретарі                                              - Галайчук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н ОВ И В:

У серпні 2006 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Вказувала, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2002 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Сімейно-шлюбні відносини між сторонами були припинені у жовтні 2004 року по тій причині, що в сімї було відсутнє порозуміння, різні погляди на життя, виникали сварки з різних причин. Сім'я фактично розпалась, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Просила шлюб розірвати.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що наполягає на розірванні шлюбу, оскільки разом однією сім'єю з відповідачем не проживають. Просила розірвати шлюб.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин, про день та час розгляду був повідомлений належним чином. Викликався в суд через оголошення в пресі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, яка не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Сторони по справі зареєстрували шлюб 20 липня 2002 року, який є для обох -першим. Від даного шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили у жовтні 2004 року по тій причині, що в сім"ї було відсутнє порозуміння, виникали сварки з різних причин. Шлюб фактично розпався. Проживають сторони окремо, спільного господарства не ведуть.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

На підставі встановлених фактів суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя сторін по справі і збереження їх шлюбу суперечило б інтересам позивача ОСОБА_1. Витрати по розірванню шлюбу необхідно покласти на відповідача ОСОБА_2 у вигляді необхідності сплати на користь держави мита у розмірі 17 грн. за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу. Позивача ОСОБА_1 у зв'язку з цим необхідно звільнити від сплати мита на користь держави.

Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 14, 57 -59, ч. 4 ст. 130,174,208,209, 212 - 215,218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20 липня 2002 року в Кременчуцькому міському відділ РАГС Полтавського обласного управління юстиції, а/з за НОМЕР_1 - розірвати.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави мито у розмірі 17 грн. за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Звільнити від сплати мита на користь держави позивача ОСОБА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.