Судове рішення #394695
УКРАЇНА

 

УКРАЇНА

                             АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-15  2007 р.                                                      Головуючий в суді 1 інстанції

Категорія ст. 122 ч. 1                                                                       ГОНЧАРУК І.М.

КК України                                                                        Доповідач в апеляційній інстанції

НЕДІЛЬКО М.І..

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

9 січня 2007 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                     ОХРІМЕНКА І.К.

суддів                                НЕДІЛЬКА МЛ., СУХОДОЛЬСЬКОГО МЛ.

з участю прокурора        СВИЩ Л.А.

розглянула кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду від 27 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_1 звільнений з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично туди з'являтися для реєстрації.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 207 грн. 33 коп., - 700 грн. моральну шкоду і 300 грн. судових; витрат та 116 грн. 70 коп. таких же витрат.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 14 січня 2006 року близько 21 години під час знаходження в будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_2, яка також перебувала в нетверезому стану, умисно, кулаком правої руки наніс останній один удар в обличчя, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді крововиливу(гематоми) лівої підочної та виличної областей, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я та рани ділянки лівої надбрівної дуги, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_2 не погоджуючись із вироком суду в частині суми стягнення на її користь моральної шкоди із засудженого вказує, що нею був обґрунтований розмір такої шкоди в сумі 10000 грн. Зазначає, що засудженим їй були нанесені удари, від яких вона перенесла фізичну біль, від них вона була принижена як жінка і змушена була залишити свій приватний будинок і проживати в дочки. Крім того ОСОБА_1 до цього часу не відшкодував понесені нею матеріальні збитки, пов'язані з її лікуванням.

Просить змінити вирок суду в частині відшкодування їй моральної шкоди, збільшивши суму такого відшкодування.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни та дослідивши матеріали кримінальної справи колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції потерпілої.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 в умисному нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, які належним чином були досліджені в судовому засіданні.

Крім того сам засуджений як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні фактично визнавав себе винним в тому, що від його дій настали такі наслідки у тепер уже колишньої його дружини. До того ж і висновок суду щодо цього ним не оскаржується як не оскаржується він і відносно всього вироку.

Дії ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КК України судом кваліфіковані вірно, а міра покарання призначена з врахуванням суспільної небезпечності вчиненого злочину, позитивних даних про особу засудженого, фактично ряд пом'якшуючих та обтяжуючу його відповідальність обставин, - і є розмірною скоєному.

Що стосується суми стягнення моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що при ЇЇ визначенні суд першої інстанції в достатній мірі врахував незадовільний матеріальний стан засудженого, що він хворіє на тяжку хворобу і є інвалідом другої групи, а також те, що на його утримання перебуває мама.

За таких обставин суд вірно дійшов висновку про стягнення із засудженого на користь потерпілої суми морального відшкодування, вказаної у вироку.

Тому підстав для збільшення такої суми стягнення, про що просить в апеляції потерпіла, - немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду від 27.10.2006 року стосовно   ОСОБА_1 без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_2, - без задоволення.

 

 

З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду

 

М.І. Неділько

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація