Справа № 131/701/14-ц
2013 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.05.2014
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Волошина С.В.
при секретарі: Бойко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красненьківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про встановлення факту належності нерухомого майна на праві приватної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 08.04.2014 року звернулась до Іллінецького районного суду із зазначеним позовом, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_2. Єдиною спадкоємицею за законом першої черги відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України після смерті матері є позивач по справі ОСОБА_1. Інший спадкоємець - дочка покійної ОСОБА_2 - ОСОБА_3 09.07.2010 року у встановленому законом нотаріальному порядку відмовилась від прийняття спадщини.
До спадкового майна покійної входять: житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,35 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: земельна ділянка площею 0,25 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,10 га, призначена ведення особистого селянського господарства, передана у приватну власність відповідно до рішення 17 сесії 21 скликання Красненьківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 01.04.1994 року.
В установлений законом шестимісячний строк позивач звернулась до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Воронюк В.К. з заявою про прийняття спадщини, де їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай), але свідоцтво про право на зазначений житловий будинок та земельну ділянку нотаріус їй не видає, оскільки первинна реєстрація домоволодіння та господарських будівель у встановленому порядку проведена не була, спадкодавець за життя державний акт на право власності на земельну ділянку не виготовила.
Відповідно до довідки Красненьківської сільської ради Іллінецького району №276 від 28.03.2014 року, згідно погосподарської книги №4, особовий рахунок НОМЕР_2, житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспників і станом на 15.04.1991 року склад сім»ї наступний: ОСОБА_2.
У зв'язку з вказаними обставинами позивач змушена звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки на даний час у зв'язку з нотаріальною відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину, вона не може реалізувати своє право на успадкування за законом спірного житлового будинку, та земельної ділянки.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, проте засобами поштового зв'язку надіслали на адресу суду заяву, у якій просили розглядати справу у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідач - Красненьківська сільська рада Іллінецького району Вінницької області позовні вимоги визнала повністю, про що до суду подано відповідний лист із проханням вирішити справу у відсутність представника сільської ради.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч. 6 п. 11 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України.
Суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем і задовольнити позовні вимоги позивача, виходячи з наступного.
Згідно листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженнями приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавались в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Відповідно до пп. а п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Так, враховуючи наведене вище, враховуючи також те, що згідно довідки виконкому Красненьківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 28.03.2013 року № 276, «згідно запису в по господарській книзі № 4, особовий рахунок № НОМЕР_2, житловий будинок АДРЕСА_1, 1964 року забудови, відноситься до суспільної групи колгоспників, та станом на 15 квітня 1991 року, в дворі зареєстрована ОСОБА_2 (спадкодавець) ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), вказану обставину суд визнає як підставу для встановлення факту належності на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_2 вказаного житлового будинку.
Як встановлено судом в ході дослідження письмових доказів по справі вимоги позивача, крім повного їх визнання відповідачем по справі, окрім того в цій частині, підтверджуються поданими позивачем письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с. 7) - що свідчить про факт відкриття спадщини; свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 від 14.08.1972 р., відповідно до якого ОСОБА_2 є матір'ю позивача - та відповідно свідчить про те, що позивач по справі є спадкоємцем за законом першої черги (а.с. 3), копією технічного паспорта на садибний житловий будинок ( а.с. 11,12), копією заяви ОСОБА_1 Іллінецькій державній нотаріальній конторі, про те, що від прийняття спадщини за заповітом вона відмовляється, та повідомляє про те, що бажає прийняти спадщину за законом, повідомивши одночасно про наявність іншого спадкоємця - дочки спадкодавця ОСОБА_3 (а.с. 27); копією заяви ОСОБА_3 Іллінецькій державній нотаріальній конторі, про те, що від спадщини вона відмовляється (а.с. 28).
Вказані вище обставини та наведені докази є підставою для визнання судом за позивачем, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
При задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права на земельну ділянку, площею 0, 35 га, по АДРЕСА_1, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:
- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
- визначення меж земельної ділянки в натурі;
- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;
- реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).
У цьому зв'язку суд зважає на те, що спадкодавець не завершив процесу приватизації спірної земельної ділянки, та відповідно спадкоємцем може бути успадковано рівно той об'єм прав, який належав спадкодавцю, а тому суд визнає за можливе визнати за позивачем не права власності на земельну ділянку, а лише права на неї, яке відповідно і належало спадкодавцю.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщин і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем за законом (інша спадкоємиця від спадщини відмовилась) та вона не може у встановленому законом нотаріальному порядку оформити свої спадкові права по причині того, що первинна реєстрація будинку не проведена, а на земельну ділянку відсутній правовстановлюючий документ, спадкові права позивача підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок та права на земельну ділянку.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені у справі докази, а також враховуючи повне визнання відповідачами по справі позову, суд визнає доведеними вимоги позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1225,1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 209, 212 - 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Встановити факт належності на праві приватної власності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 54,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну ділянку площею 0, 35 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі земельна ділянка площею 0, 25 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0, 10 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та якою остання володіла на підставі рішення 17 сесії 21 скликання Крансеньківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 01.04.1994 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.
Суддя: