ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
18 січня 2007 р. |
№ 31-8/163-06-4292 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого суддів: |
Владимиренко С.В. Шевчук С.Р., Кота О.В., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” |
|
постанову |
Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. |
|
та рішення |
господарського суду Одеської області від 08.08.2006р. |
|
у справі |
№31-8/163-06-4292 |
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” |
|
до |
Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” |
|
про |
визнання договору дійсним, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння, стягнення 6000грн. |
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача: |
не з'явилися, |
|
від відповідача: |
Сергєєв В.Є., дов. №17 від 11.01.2007р. |
ВСТАНОВИВ:
10.05.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило визнати дійсним договір від 08.11.2005р., укладений між Багатопрофільною виробничою сільськогосподарською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю „Аліс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб”, про передачу майна в рахунок погашення заборгованості Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб”, визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” право власності на трактор марки МТЗ-80, 1988року випуску, реєстраційний номер №17870 ОК, машина №318762, двигун №869, шасі №221710 вартістю 15000грн.; трактор марки МТЗ-80, 1987року випуску, реєстраційний номер №17871 ОК, машина №286633, двигун №782359, шасі №48991 вартістю 15000грн.; витребувати з незаконного володіння Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” трактор марки МТЗ-80, 1988року випуску, реєстраційний номер №17870 ОК, машина №318762, двигун №869, шасі №221710 вартістю 15000грн.; трактор марки МТЗ-80, 1987року випуску, реєстраційний номер №17871 ОК, машина №286633, двигун №782359, шасі №48991 вартістю 15000грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми „Аліс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” штраф у розмірі 6000грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2006р. у справі №31-8/163-06-4292 (суддя Лєсогоров В.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідно приписів ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України спірний договір є неукладеним, оскільки сторони в договорі не дійшли згоди щодо таких визначених законодавством істотних умов договору як предмет (найменування, асортимент, кількість товару) та ціна товару, а відтак неукладений договір не породив між сторонами цивільно-правових відносин, а тому вважав необґрунтованими вимоги позивача про визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння та стягнення 6000грн. штрафу.
За апеляційною скаргою ТОВ „Зернова компанія „Фінінвестхліб” судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. (колегія суддів у складі головуючого: Єрмілова Г.А., суддів: Воронюка О.Л., Лашина В.В.) апеляційну скаргу ТОВ „Зернова компанія „Фінінвестхліб” задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2006р. у справі №31-8/163-06-4292 скасовано, позов задоволено, визнано дійсним договір від 08.11.05р., укладений між Багатопрофільною виробничою сільськогосподарською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю „Аліс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб”, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” право власності на трактор марки МТЗ-80, 1988року випуску, реєстраційний номер №17870 ОК, машина №318762, двигун №869, шасі №221710 вартістю 15000грн.; трактор марки МТЗ-80, 1987року випуску, реєстраційний номер №17871 ОК, машина №286633, двигун №782359, шасі №48991 вартістю 15000грн., витребувано з незаконного володіння Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми „Аліс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” майно, зазначене в п.5 резолютивної частини постанови, стягнуто з Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” штраф у розмірі 6000грн., а також стягнуто з Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” 445грн. держмита за подачу позову, 222,5грн. держмита за подачу апеляційної скарги та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Господарському суду Одеської області доручено видати наказ.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що договір від 08.11.05р., укладений між позивачем та відповідачем, є дійсним, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у тому числі його предмету та ціни. Так, в п.1 даного договору зазначено, що предметом договору є погашення відповідачем заборгованості у розмірі 25000грн.80коп., яка виникла по договору поставки від 22.06.2004р. №22/06-09-Ф-1 та додатковій угоді до цього договору від 20.12.2004р., шляхом передачі у власність позивача двох тракторів вартістю 15000грн. кожний, на загальну суму 30000грн. По п.9 договору від 08.11.2005р. відповідач зобов'язався до 01.12.2005р. перерахувати на банківський рахунок ТОВ „Зернова компанія „Фінінвестхліб” суму у розмірі 27000грн. з урахуванням витрат пов'язаних з погашенням позивачем заборгованості відповідача або поставити позивачу сільськогосподарську продукцію на суму 27000грн. в кількості, якості і вартістю, узгодженими між цими сторонами.
При виконанні цієї умови трактори повертаються відповідачу на підставі акту прийому-передачі, а при невиконанні -договір від 08.11.2005р. підлягає нотаріальному посвідченню, і з моменту його укладення -власником переданого майна стає позивач. На виконання умов договору від 08.11.05р. сторонами 08.11.05р. складений та підписаний акт приймання-передачі майна, вказаного в п.1 цього договору. Стверджуючи, що платіжні доручення №50 від 08.12.05р. та №57 від 09.08.06р. свідчать про несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості позивачу, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до п.9 договору від 08.11.05р. позивач не зобов'язаний повертати майно відповідачу і є його належним власником.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що вказаний договір не був оскаржений у встановленому порядку і є чинним на теперішній час, а відтак, з врахуванням положень ст.328 Цивільного кодексу України набуття позивачем права власності на транспортні засоби є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок ухилення відповідача від обов'язкового нотаріального посвідчення, не відбулося нотаріальне посвідчення договору від 08.11.05р., а відтак судом апеляційної інстанції задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6000грн. штрафу за ухилення від нотаріального посвідчення договору.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Багатопрофільна виробнича сільськогосподарська фірма товариство з обмеженою відповідальністю “Аліс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування як такі, що прийняті з порушенням чинного законодавства, з прийняттям іншого рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог та скасувати як протиправну ухвалу господарського суду щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби (трактори) фірми "Аліс" і зобов'язати недобросовісну сторону договору - ТОВ "Зернова компанія "Фінінвестхліб" негайно повернути протиправно вилучене майно в належному стані його законному власнику.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення на підставі наступного.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що 22.06.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” (покупцем) та Багатопрофільною виробничою сільськогосподарською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю “Аліс” (Постачальником) був укладений договір №22/06-09-Ф-1, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар - сільськогосподарську продукцію, врожаю 2004р., передбачену додатками 1, 2 до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору.
Найменування поставки, кількість поставки, ціну та строки поставки, графік оплати сторони обумовили в додатку №2 від 22.06.2004р. до цього договору.
20.12.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” та Багатопрофільною виробничою сільськогосподарською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю “Аліс” була укладена Додаткова угода до договору від 22.06.04р. №22/06-09-Ф-1, в якій постачальник визнає свою заборгованість перед покупцем за договором №22/06-09-Ф-1 від 22.06.2004р. за недопостачання сільськогосподарської продукції в розмірі 25000,8грн., в рахунок погашення якої зобов'язується в строк до 20.08.2005р. поставити покупцю 65тон ячменю фуражного.
08.11.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернова компанія „Фінінвестхліб” (підприємство) уклало з Багатопрофільною виробничою сільськогосподарською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю “Аліс” (боржником) договір, в пунктах 1, 2 якого встановлено, що підприємство за домовленістю з боржником, враховуючи заборгованість боржника перед підприємством по договору №22/06-09-Ф-1 від 22.06.2004р., згідно додаткової угоди від 20.12.2004р., яка станом на 08.11.2005р. становить 25000,8грн., боржник передає у власність підприємства майно - два трактори марки МТЗ-80, 1988року випуску, реєстраційний номер №17870 ОК, машина №318762, двигун №869, шасі №221710 вартістю 15000грн.; та марки МТЗ-80, 1987року випуску, реєстраційний номер №17871 ОК, машина №286633, двигун №782359, шасі №48991 вартістю 15000грн.
Боржник зобов'язаний передати по акту приймання-передачі до 09.11.2005р., який є невід'ємною частиною цього договору вищезазначене майно підприємству.
На виконання зазначених договірних зобов'язань сторонами 08.11.05р. складений та підписаний акт приймання-передачі майна, вказаного в п.1 цього договору.
Пунктом 7 даного договору визначений термін нотаріального посвідчення даного договору до 01.12.2005р.
Згідно пункту 9 вказаного договору боржник зобов'язується до 01.12.2005р. перерахувати відповідачу суму у розмірі 27000грн. з урахуванням витрат, пов'язаних з погашенням заборгованості або поставити на адресу підприємства сільськогосподарську продукцію на суму 27000грн. в кількості, якості і вартістю, узгодженими між сторонами.
При виконанні цієї умови трактори повертаються відповідачу на підставі акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін, а при невиконанні цієї умови в строк до 01.12.2005р., даний договір підлягає нотаріальному посвідченню між підприємством та боржником, з моменту укладення якого власником переданого майна стає підприємство.
При ухиленні боржника від нотаріального посвідчення договору або ненадання всіх необхідних документів для нотаріального посвідчення договору, боржник має сплатити позивачу штраф в розмірі 20% від вартості тракторів.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилкового визнання судом першої інстанції спірного договору неукладеним на підставі ст.ст.180, 181 ГК України.
Згідно ст.ст.208, 209 ЦК України спірний договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки, викладені у постанові суду апеляційної інстанції про визнання договору дійсним та визнання за позивачем права власності на майно, придбане за цим договором, є передчасними, без з'ясування обставин, з якими закон пов'язує право на відчуження зазначеного майна (наявність у відповідача правовстановлюючого документа на майно, яке він відчужує, або іншого документа, який з достовірністю підтверджує право власності, відсутність заборони на відчуження або арешт зазначеного майна, відсутність податкової застави та заставної за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна), а також наявності в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відмітки про зняття його з обліку.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції завчасно дійшов висновку, що внаслідок ухилення відповідача від здійснення відповідних дій невчинено нотаріальне посвідчення договору від 08.11.2005р. до теперішнього часу, без надання правової оцінки цим обставинам.
Не з'ясування вказаних обставин зумовило прийняття судами попередніх інстанції неправильних рішень.
Згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та ухваленні судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, у зв'язку з недотриманням судами попередніх інстанцій процесуальних норм при розгляді даної справи, внаслідок чого неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів, з урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" вважає, що ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Багатопрофільної виробничої сільськогосподарської фірми товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс” -задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2006р. у справі №31-8/163-06-4292 -скасувати.
3. Справу №31-8/163-06-4292 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суддів.
|
Головуючий |
С. Владимиренко |
|
Судді: |
С. Шевчук |
|
|
О. Кот |