ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 904/4107/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівКорнілової Ж.О.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановувід 15.09.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№904/4107/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"

простягнення заборгованості

за участю представників:

позивача: Демчук О.В., дов. від 18.04.2014 №14-04;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 (суддя І. Петренко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 (судді Л. Чоха, С. Антоннік, Л. Чимбар) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27984333,29грн. (двадцять сім мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять три грн. 29 коп.) - основного боргу; 647166,51грн. (шістсот сорок сім тисяч сто шістдесят шість грн. 51 коп.) - пені; 1510154,94грн. (один мільйон п'ятсот десять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 94 коп.) - інфляційних втрат; 173011,69 грн. (сто сімдесят три тисячі одинадцять грн. 69 коп.) - три відсотки річних; 73080,00грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Судами зменшено розмір пені, заявленої до стягнення позивачем.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами в частині зменшення пені, ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 в частині зменшення пені, та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі пеню, заявлену позивачем до стягнення. Вважає, що судами неправильно застосовано приписи ст.ст. 43,83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №795/14-ТЕ-3.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору купівлі-продажу природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.(а.с. 10-15)

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу за договором:

- від 31.01.2014 року на суму 12 464 482,11 грн. (за природний газ - 9 185 557,85 грн, транспортування природного газу - 3 278 924,26 грн.)

- від 28.02.2014 року на суму 9 876 337,72 грн. (за природний газ - 7 278 254,38 грн, транспортування природного газу - 2 598 083,34 грн.);

- від 31.03.2014 року на суму 5 643 513,46 грн. (за природний газ - 4 158 922,84 грн, транспортування природного газу - 1 484 590,62 грн.), всього на суму 27 984 333,29 грн. (а.с. 17-19)

Однак, покупець свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, з позивачем не розрахувався, тому судом законно стягнуто з відповідача борг за отриманий природний газ у січні-березні 2014 року у сумі 27 984 333,29 грн.

Відповідно до вимог статей 625 Цивільного кодексу України суди задовольнили позов та стягнули з відповідача крім суми боргу 3 % річних у сумі 173 011,69 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 510 154,94 грн.

Суд першої інстанції визнав нарахування позивачем пені у сумі 924 523,58 грн. правомірним.

Судами зменшено заявлений до стягнення розмір пені на 30% на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. При цьому, судами взято до уваги те, що порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали, а саме: існування різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на теплоенергію розміру економічного обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням, бюджетними та комунальними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг. Так, на даний час відповідач заборгував 464 791 000 грн, із них 434 288 633,58 гривень - це борг перед ним комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", яке фінансується з державного та місцевого бюджетів.

Переглядаючи оскаржувані судові рушення в частині зменшення суми пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Судами встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали. Крім того, на даний час відповідач заборгував 464 791 000 грн, із них 434 288 633,58 гривень - це борг перед ним комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", яке фінансується з державного та місцевого бюджетів. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30%.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судами приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43,83 ГПК України, так як висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Судами також було враховано інтереси позивача, оскільки суди зменшили розмір заявлених штрафних санкцій лише на 30%.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. У касаційній скарзі, ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 1117 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування в частині зменшення розміру пені та прийняття нового рішення у справі в цій частині - відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі №904/4107/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Ж. Корнілова

В. Цвігун