ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 926/666/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАлєєвої І.В.,

суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду Чернівецької області від 17.06.2014 р.

у справі№ 926/666/14 господарського суду Чернівецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - НАК "Нафтогаз України")

доДержавного комунального підприємства Управління "Тепловодоканал", м. Новодністровськ Чернівецької області (надалі - КП "Тепловодоканал")

простягнення 1 195 683,34 грн.

за участю представників:

від позивача- Демчук О.В., дов. № 14-94 від 18.04.2014 р.

від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.06.2014 р. (суддя Швець М.В.) у задоволенні заяви КП "Тепловодоканал" про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу - відмовлено, заяву КП "Тепловодокал" про зменшення розміру пені та штрафу на 100 % - задоволено частково, зменшено розмір стягуваної пені та штрафу на 50 %; позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з активів КП "Тепловодоканал" на користь НАК "Нафтогаз України" заборгованість (з врахуванням заяви відповідача про зменшення розміру пені та штрафу) в сумі 1 107 708,72 грн. (у тому числі: 931 678,22 грн. основного боргу, 41 247,17 грн. пені, штраф 7 % у розмірі 45 720,06 грн., 28 679,54 грн. інфляційних та 3 % річних у сумі 60 383,73 грн.), у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Чернівецької області від 17.06.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою в частині відмови у стягненні пені в сумі 41 247,17 грн. та штрафу в сумі 45 720,06 грн., НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в зазначеній частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Чернівцігаз" (виконавець) та КП "Тепловодоканал" (замовник) укладено договір № 76800 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб організацій та установ, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів та для потреб суб'єктів господарювання (надалі - Договір), відповідно до умов якого ПАТ "Чернівцігаз" зобов'язалося передати у власність КП "Тепловодоканал" природний газ, а останній - прийняти і оплатити поставлений газ.

Згідно з п.п. 3.2., 3.3. Договору приймання-передача газу, поданого виконавцем замовнику у відповідному місяці оформлюється актами приймання-передачі газу, які замовник зобов'язаний передати виконавцю у двох примірниках, підписаних та скріплених печатками обох сторін Договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.10.2011 р.) ціна за 1 000 куб. м. природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України НАК "Нафтогаз України" без урахування податку на додану вартість, з урахуванням збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки (2 %), тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 3 854,40 грн., в тому числі ПДВ - 64,46 грн.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата за газ проводиться замовником виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця оплати в розмірі 100 % від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 10 банківських днів до початку кожного місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за використаний газ здійснюється замовником не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

У відповідності з п. 11.1 Договору він набирає чинності з моменту його укладення, але поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.10.2011 р., діє до 31.12.2011 р., а в частині проведення замовником розрахунків за газ до їх повного здійснення. Якщо на день закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не направила іншій стороні заяви про його розірвання, цей Договір вважається щорічно продовженим до 31 грудня кожного наступного року на тих самих умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору виконавцем - ПАТ "Чернівцігаз" - умови договору щодо постачання природного газу було виконано повністю, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі на загальну суму 2 441 110,87 грн.

У свою чергу, як вбачається з наданих судам платіжних доручень, КП "Тепловодоканал" оплатило поставлений природний газ тільки частково, на суму 1 509 432,65 грн., у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед ПАТ "Чернівцігаз" у розмірі 931 678,22 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами договору та скріпленим їх печатками актом звірки взаємних розрахунків від 12.10.2012 р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 23.10.2012 р. між ПАТ "Чернівцігаз" (первісний кредитор) та НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір № 14/5940/12 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого НАК "Нафтогаз України" прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Тепловодоканал" за Договором про постачання природного газу у сумі 931 678,22 грн.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Враховуючи умови Договору про відступлення права вимоги, НАК "Нафтогаз України" і звернулася до господарського суду Чернівецької області з позовом до КП "Тепловодоканал" про стягнення суми основного боргу за Договором, пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з підставними та правомірними висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з КП "Тепловодоканал" на користь НАК "Нафтогаз України" суми основного боргу в розмірі 931 678,22 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій в частині стягнення 28 679,54 грн. інфляційних, а також 3 % річних у сумі 60 383,73 грн.

Крім того, відповідно до п. 7.1. Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати замовником за спожитий газ у строки, зазначені в п. 6.1. договору, виконавець має право стягнути із замовника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також нанесені замовником збитки. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суди попередніх інстанцій, з яким погоджується і колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшли висновків про часткове задоволення заяви КП "Тепловодоканал" щодо зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягнення, до 50 %, з огляду на те, що послуги з теплопостачання, для виробництва яких і здійснюється закупівля природного газу у позивача, здійснюються виключно бюджетним установам міста (школам, дитячим дошкільним установам, лікарням, позашкільному навчальному закладу освіти, територіальному центру соціального обслуговування населення, центру зайнятості), а комерційним установам такі послуги не надаються; з огляду на відсутність інших видів доходів, які б надали можливість КП "Тепловодоканал" вчасно сплачувати кошти за поставлений природний газ; оплата послуг з постачання природного газу закладена в тариф оплати послуг теплопостачання, що надаються КП "Тепловодоканал" установам, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а обсяг заборгованості держави перед КП "Тепловодоканал" по різниці в тарифах, затверджених на послуги, що виробляються та транспортуються підприємством станом на 01.04.2014 р. складає 4 330 840,48 грн.

Всі наведені обставини, на думку суду, стали причинами, які ускладнюють вчасність оплати за поставку газу позивачу.

Окрім того, зменшуючи заявлені до стягнення пеню та штраф, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно взяв до уваги наведене вище та те, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач з позивачем розрахувався повністю за спожитий газ в 2013-2014 роках, а для погашення боргу за період 2012-2013 років складено відповідний графік.

Також, судова колегія погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що норми чинного законодавства, зокрема, ст. 259 ЦК України та ст. 232 ГК України надають можливість сторонам правочину, за їх взаємною згодою, збільшувати позовну давність, яка визначена законом при укладенні ними договору, а оскільки п. 10.5 Договору постачання природного газу визначено домовленість сторін про те, що строк позовної давності по даному договору щодо стягнення заборгованості за газ, пені, штрафу, річних та інфляційних встановлюються тривалістю у десять років, отже заява КП "Тепловодоканал" про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу обґрунтовано не була задоволена.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 17.06.2014 р. у справі № 926/666/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Алєєва

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков