КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2014 р. Справа№ 925/1239/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Мілютін А.Є., Сінцов А.О.,
від відповідача - Гричина В.В., Петренко Д.О.,
розглянувши апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Ацтека Мілінг Україна»
на рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року
у справі №925/1239/14 (суддя Гура І.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
«Альтера Ацтека Мілінг Україна», м. Черкаси,
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н., с. Ревбинці,
про стягнення 1023852,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (далі - позивач) подало до господарського суду Черкаської області позов до СГ ТОВ імені Щорса (далі - відповідач) про стягнення 1023852,00 грн., з яких 800000,00 грн. збитків, 175000,00 грн. штрафу та 48852,00 грн. витрат на транспортні послуги. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначав, що 06.03.2014 року між сторонами спору був укладений договір поставки №52, а відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку продукції у кількості 1000 тон. Внаслідок односторонньої відмови від виконання відповідачем умов договору позивач змушений був укласти договір поставки №64 від 13.05.2014 року з філією Поділля СТОВ «Деренківець» на поставку зерна кукурудзи у кількості 1000 тон за ціною 2550,00 грн. за тону. Тобто, за твердженням позивача, він придбав продукцію за підвищеною, порівняно з договором, що укладений з відповідачем, ціною, яка склала 2550000,00 грн. (1000 тон х 2550,00 грн.). Відтак, позивач вимагає стягнення понесених збитків, які полягають у додаткових витратах позивача, що становлять різницю між вартістю зерна кукурудзи, визначеної умовами договору, та вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу іншим постачальником. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача штрафу на підставі п. 5.2. договору, а також витрати на транспортні послуги.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1239/14 у позові відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідач зупинив виконання свого обов'язку з поставки продукції у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати позивачем, а тому, на думку суду першої інстанції, порушення відповідачем договірного зобов'язання відсутні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1239/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обставини, що і в позовній заяві.
У своєму відзиві, поданому суду 14.10.2014 року та долученому до матеріалів справи, відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року у справі №925/1239/14 апеляційну скаргу ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1239/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 15.10.2014 року.
В судовому засіданні 15.10.2014 року представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представники відповідача в судовому засіданні 15.10.2014 року заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просили оскаржуване судове рішення залишити в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
06.03.2014 року між СТОВ імені Щорса (продавець) та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (покупець) був укладений договір поставки №52 (далі - договір) згідно п. 1.1. якого відповідач зобов'язався продати (передати у власність) позивачу, а позивач зобов'язався купити (прийняти й оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року (далі - продукція) /т. 1, а.с. 16-19/.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.3. договору загальна кількість продукції, яка буде придбана покупцем, на момент укладення цього договору сторонами визначена в кількості 5000 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами, за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього договору.
На момент укладання даного договору ціна на продукцію визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1750,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця (п. 2.1. договору). Загальна сума договору на момент його укладання складає 8750000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції покупцем, виходячи з його фактичної кількості (п. 2.2. договору).
У відповідності до п.п. 2.3., 2.4. договору покупцем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим договором.
Згідно п. 5.1. договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.
Поставка продукції буде здійснюватись наступним чином - починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 року. Щоденне відвантаження орієнтовно по 450 тон продукції до відвантаження погодженої сторонами загальної кількості продукції по цьому договору. Строки відвантаження можуть біти змінені по домовленості сторін (п. 5.2. договору).
Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями сторін, на виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 7000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1222 від 25.03.2014 року на суму 500000,00 грн., №1225 від 26.03.2014 року на суму 2000000,00 грн., №1210 від 20.03.2014 року на суму 2500000,00 грн. та №9815 від 08.04.2014 року на суму 2000000,00 грн. (т. 2, а.с. 9-13).
Відповідач звернувся до позивача з листом №95 від 11.04.2014 року (т. 1, а.с. 22), в якому повідомляв про невиконання договору у зв'язку з форс-мажорними обставинами. Відповідач зазначав, що по проведених проплатах на загальну суму 7000000,00 грн. по ціні 1750,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ буде відвантажено товар позивачу - 4000 тон зерна кукурудзи; просив позивача по договору більше коштів не перераховувати, бо ці кошти будуть повернуті.
В подальшому, відповідач на виконання умов договору здійснив поставку продукції в кількості 4000 тон зерна кукурудзи на загальну суму 7000000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (т. 1, а.с. 23-34).
Вказане також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 17.06.2014 року (т. 1, а.с. 20-21), який підписано сторонами спору.
При цьому, поставки продукції здійснювались вже після 11.04.2014 року, тобто після отримання позивачем листа відповідача №95.
У відповідь, в листі від 19.06.2014 року, позивач вказував, що лист №95 від 11.04.2014 року є безпідставним, одностороння відмова від виконання договору змусила позивача укласти договір з іншим постачальником, чим завдані позивачу збитки в сумі 800000,00 грн., які підлягають відшкодування за рахунок відповідача (т. 1, а.с. 43-45).
Поряд із тим, з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2014 року позивач (покупець) та Філія Поділля СТОВ «Деренківець» (продавець) уклали договір №64 на поставку зерна кукурудзи (т. 1, а.с. 35-40), згідно п. 1.1. якого Філія Поділля СТОВ «Деренківець» зобов'язалась поставити та передати у власність покупця зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року загальною кількістю 1000 тон за ціною 2550,00 грн. з ПДВ за 1 тону, загальна сума договору відповідно складає 2550000,00 грн. Згідно п. 5.2. даного договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договір №64 позивачем було укладено 13.05.2014 року, тобто ще до закінчення строку, передбаченого п. 2.3. договору №52 для здійснення позивачем попередньої оплати відповідачеві за продукцію (строк до 15.05.2014 року).
На виконання вказаного договору №64 позивач сплатив на користь Філії Поділля СТОВ «Деренківець» 2550000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1448 від 14.05.2014 року (т. 1, а.с. 41).
Згідно розрахунку позивача, збитки полягають у додаткових витратах, що становлять різницю між вартістю зерна кукурудзи, визначеної умовами договору, та вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу іншим постачальником - Філією «Поділля» СТОВ «Деренківець» за договором від 13.05.2014 року №64, а саме: (2550000,00 грн. (вартість 1000 тон кукурудзи за договором №64) -1750000,00 грн. (вартість 1000 тон за договором) = 800000,00 грн.).
Крім цього, згідно позовних вимог, позивач поніс транспортні витрати на виконання договору №64 на суму 48852 грн. з посиланням на договір №46 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2011 року, додатковими угодами до нього та актами здачі-прийняття робіт (т. 1, а.с. 157-163, 49-50 відповідно). Розрахунок витрат на транспортні послуги в сумі 48852,00 грн. позивачем здійснено наступним чином: транспортні послуги склали 8,85 грн. за 1 км. згідно договору №46 від 01.10.2011 року про надання послуг з перевезення, отже витрати по договору поставки №64 склали 116430,60 грн. (13156 км х 8,85 грн./км., тоді як по договору могли скласти 67578,60 грн. (7636 км. х 8,85 грн./км.).
До цього, позивач згідно п. 6.2. договору нарахував штраф за період з 12.04.2014 року (наступний день після отримання листа відповідача №95 від 11.04.2014 року) по 21.04.2014 року в сумі 175000,00 грн., згідно якого у разі прострочення строків поставки продукції (п. 5.2.), продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 1% від вартості непоставленої вчасно продукції за кожен день прострочення та компенсує завдані збитки, в тому числі і вартість простою автомобіля. При цьому в разі затримки відвантаження будь-якої партії продукції більш ніж на 10 днів, покупець має право відмовитись від подальшого отримання продукції та вимагати повернення сплаченої оплати за нього та відшкодування збитків (п. 6.2. договору).
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з цим, ст. 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Пунктом п. 2.3. договору сторони погодили, що покупцем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили про здійснення позивачем попередньої оплати 1000 тон продукції в сумі 1750000,00 грн. до 15.05.2014 року, як то погоджено сторонами спору в укладеному договорі.
Відтак, саме позивач порушив умови договору, оскільки не перерахував до 15.05.2014 року кошти в сумі 1750000,00 грн., чим позбавив можливості відповідача виконати зобов'язання за договором щодо поставки продукції. Тобто, відповідач зупинив виконання свого обов'язку з поставки продукції у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати позивачем, що відповідає вимогам ст.ст. 538, 693 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача складу господарського правопорушення, що виключає відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків.
Крім цього, сторони спору в п. 5.2. договору погодили, що поставка продукції буде здійснюватись наступним чином - починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі в липні 2014 року, тобто до закінчення строку поставки продукції, погодженого в п. 5.2. договору.
Відтак, на думку колегії суддів, на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі права останнього відповідачем порушені не були.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами поставити продукцію, повідомленнями про готовність або направлення власного транспорту до відповідача на завантаження (п. 5.1. договору).
Доводи позивача про те, що відповідач відмовився від виконання зобов'язання в односторонньому порядку з посиланням на лист відповідача №95 від 11.04.2014 року колегія суддів відхиляє, оскільки відмова відповідача від договору в односторонньому порядку не передбачена умовами укладеного між сторонами спору договору №52 від 06.03.2014 року.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1239/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1239/14 залишити без змін.
3. Справу №925/1239/14 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя С.Г. Рудченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз