ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 902/816/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАлєєвої І.В.,

суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 15.05.2014 р.

у справі№ 902/816/13 господарського суду Вінницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (надалі - Товариство)

доФермерського господарства "Фавор ВГВ" (надалі - Фермерське господарство)

простягнення 476 665,92 грн.

за участю представників:

від позивача- Ляхович О.С., дов. № 18/03 від 18.03.2014 р.

від відповідача- Волинець Г.В., голова (рішення № 1 від 26.05.2005 р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. (судді: Кожухар М.С., Банасько О.О., Яремчик Ю.О.) задоволено позов Товариства до Фермерського господарства про стягнення суми збитків в розмірі 476 665,92 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 р. (судді: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., Олексюк Г.Є.) рішення господарського суду Вінницької області скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заявленого позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. скасовано, а справу № 902/816/13 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Вінницької області від 15.05.2014 р. (суддя Нешик О.С.) відмовлено в задоволенні позову Товариства до Фермерського господарства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. (судді: Павлюк І.Ю., Миханюк М.В., Савченко Г.І.) рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.09.2012 р. між ТОВ "Елеваторна компанія "Кряж" (нова назва - ТОВ "Елеваторна компанія "КУСТО АГРО") (Зерновий склад) та Товариством (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 20-Ж, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад - прийняти сільськогосподарську культуру врожаю 2012 року (Зерно) на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

26 жовтня 2012 року між Товариством (покупець) та Фермерським господарством (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № П040ВІ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця кукурудзу фуражну врожаю 2012 року, а Покупець - прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу передбачено, що товар по якості повинен відповідати вимогам чинного законодавства та/або зазначеним показникам в специфікаціях для кожної партії товару. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ 4525:2006.

У відповідності з п. 3.2. договору купівлі-продажу товар за даним договором поставляється партіями протягом періоду, зазначеного в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.3. договору купівлі-продажу встановлено, що кількість та залікова вага товару, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях до нього, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами цього договору.

Остаточна кількість товару визначається на елеваторі згідно кількості, зазначеної у складському документі на товар, виданому елеватором (п. 3.4. договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 4.1. договору купівлі-продажу, постачальник поставляє товар на умовах згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р., за винятком застережень, прямо передбачених даним договором. Строк та місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 4.2. договору купівлі-продажу сторони встановили, що датою поставки товару вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на сертифікованому елеваторі.

Відповідно до п.4.3. купівлі-продажу постачання товару підтверджується наступними документами: складською квитанцією зернового складу; видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця; податковою накладною, що заповнена відповідно до чинного податкового законодавства України; рахунком-фактурою продавця з точним зазначенням кількості, ціни продукції без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Відповідно до п. 4.4. договору купівлі-продажу право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення товару на ім'я покупця за складським документом на елеваторі.

Оплата товару, що постачається за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеного в специфікаціях до цього договору та/або після останньої з подій зазначених нижче: поставка товару; визначення його якості і залікової ваги; пред'явлення постачальником рахунку-фактури; передача покупцю документів, зазначених в п. 6.1. цього договору (п. 5.1. договору купівлі-продажу).

У пункті 5.2. договору купівлі-продажу встановлено, що датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п. 6.1. договору купівлі-продажу постачальник зобов'язується передати одночасно з товаром наступні документи: оригінал складського документу (складської квитанції та/або складського свідоцтва) на товар, що оформлений на ім'я покупця; оригінал картки аналізу зерна, що видана елеватором; оригінал видаткової накладної на товар; оригінал податкової накладної на товар.

В силу п.8.2. договору купівлі-продажу за порушення будь-якою стороною умов даного договору така сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони домовились, що збитки стягуються у повній сумі понад неустойку.

Пунктом 8.6. договору купівлі-продажу передбачено, що в разі невідповідності якісних показників поставленого товару вимогам розділу 2 даного договору, покупець має право вимагати від постачальника за своїм вибором: заміни товару - в цьому випадку постачальник зобов'язується замінити товар товаром належної якості протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність якості товару умовам договору. При цьому всі витрати, пов'язані з заміною товару, покладаються на постачальника; компенсації покупцеві вартості доробки товару до встановлених показників якості; пропорційного зменшення ціни товару; поставки більшої кількості товару по зменшеній ціні; відмовитися від прийняття товару та його оплати (а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми протягом трьох днів), а також вимагати компенсувати покупцеві всі витрати, понесені у зв'язку з прийняттям покупцем товару неналежної якості.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 10.01.2013р., а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. договору купівлі-продажу).

Додатками до договору купівлі-продажу є відповідно специфікації № 1 та № 2 від 26.10.2012 р., в яких вказано найменування товару, кількість, вартість та вимоги до його якості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу Фермерське господарство поставило, а Товариство прийняло товар (зерно кукурудзи) на загальну суму 1 732 500 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

У свою чергу, Товариство повністю оплатило Фермерському господарству поставлений товар згідно з договором купівлі-продажу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на сертифікованому складі було виявлено невідповідність товару показникам, визначеним у специфікаціях № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу.

При цьому, Товариство скористалось послугами сертифікованого елеватора, в межах договору складського зберігання від 05.09.2012 р., який надав послуги по доробці товару до встановлених показників якості, що підтверджується актами виконаних робіт. Товариство оплатило надані сертифікованим елеватором послуги.

У зв'язку з цим, Товариство направило Фермерському господарству претензію від 25.03.2013 р. № 88, в якій просило останнього перерахувати вартість понесених додаткових витрат на доробку зерна.

Фермерське господарство, у свою чергу, не погодилося з наведеними в претензії обставинами та відмовилося відшкодувати заявлену суму збитків, що і стало підставою для звернення Товариства до суду з позовом до Фермерського господарства про стягнення 476 665,92грн. збитків, понесених на доробку зерна, у зв'язку з поставкою його відповідачем за показниками, що не відповідали умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що невідповідність якості переданого товару (зерно кукурудзи) за відповідними показниками (вологості, сміттєва домішка) було виявлено працівниками елеватора - ТОВ "Елеваторна компанія "Кряж" вже після його передачі.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

В силу ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що в період з 25.10.2012 р. по 23.01.2013 р., відповідно до умов договору, зерно кукурудзи приймав і зараховував на користь Товариства елеваторний склад - ТОВ "Елеваторна компанія "Кряж", яке діяло на підставі Сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого Державною інспекцією сільського господарства України.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних і зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Мінагрополітики України № 661 від 13.10.2008 р. та зареєстрованою Мін'юстом України 18.11.2008 р. за № 1111/15802, оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця. При прибутті транспортного засобу на склад (елеватор) проводяться наступні обов'язкові дії: реєстрація охороною транспортного засобу, відбір проб зерна працівником лабораторії, направлення партії зерна на місце доробки чи зберігання, зважування, розвантаження. Всі ці дії повинні проводитись у присутності особи, яка доставила зерно.

Протягом доби в лабораторії визначаються якісні характеристики партії зерна, які оформлюються карточкою аналізу зерна за підписом особи, яка проводила аналіз.

В подальшому прийняття на зберігання партії зерна певної визначеної кількості і якості вноситься до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою та посвідчується складською квитанцією на зерно.

Частиною 2 ст. 334 ЦК України встановлено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно зазначено судами, датою поставки товару, відповідно до умов договору купівлі-продажу, вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на сертифікованому елеваторі; право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення товару на ім'я покупця за складським документом на елеваторі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою та складські квитанції за період з 26.10.2012 р. по 23.01.2013 р. не містять відомостей, що досліджуване зерно кукурудзи, щодо якого було виявлено, що вологість зерна кукурудзи перевищує 14 %, а сміттєва домішка у більшості випадків перевищує 2 %, належало саме Фермерському господарству. Водночас, як встановлено судами, проби для лабораторного аналізу зерна кукурудзи відбирались за участі лише працівників елеватора, а представник відповідача для відбору проб не викликався

Згідно з положеннями роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. (зі змінами та доповненнями від 29.12.2007 р.) "Про деякі питання практики розгляду спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" крім застосування принципу вини при розгляді спорів про відшкодування шкоди господарським судам також необхідно враховувати, що збиток підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду і самим збитком.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України вважає висновки судів про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та оплатою позивачем послуг елеватора для приведення зерна кукурудзи до узгоджених договором купівлі-продажу її якісних показників, обґрунтованими, оскільки реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою не дають підстав вважати, що предметом дослідження було саме те зерно, яке було відправлене Фермерським господарством на елеватор, при цьому, середньодобові зразки (проби) відбирались не комісійно, а одноособово працівниками елеватора та складські квитанції також складені представниками елеватора одноособово.

При цьому, як підкреслено судами, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що поставка зерна кукурудзи, яка в подальшому виявилась неякісною, свідчить про протиправну поведінку відповідача та не обґрунтовано, що Фермерським господарством в даному випадку порушено зобов'язання на виконання умов договору купівлі-продажу.

Водночас, судами правомірно звернуто увагу на те, що в кінці жовтня 2012 року, дізнавшись, в порядку розділу 2, п. 8.6 договору купівлі-продажу, про невідповідність якості товару умовам договору з моменту прийняття елеватором першої партії зерна кукурудзи, Товариство не призупинило його прийомку і до проведення повного розрахунку (23.11.2012 р.) за отриманий товар та не скористалося правом компенсації вартості доробки товару до встановлених показників якості, а лише в кінці березня 2013 року повідомило Фермерське господарство про претензії щодо якості товару, звернувшись з вимогою про відшкодування витрат зі сплати послуг елеватора за зберігання та обслуговування зерна.

Враховуючи викладене, господарський суд Вінницької області та Рівненський апеляційний господарський суд підставно та правомірно відмовили в задоволенні заявленого Товариством позову до Фермерського господарства з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2014 р. у справі № 902/816/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Алєєва

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков