У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до кооперативного підприємства «Коопзаготпром», Широківської районної спілки споживчих товариств, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», про стягнення коштів за касаційною скаргою кооперативного підприємства «Коопзаготпром» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, і остаточно просив поновити строк позовної давності та стягнути з відповідачів солідарно 72 150 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 29 травня 2009 року він на аукціоні за 72 150 грн придбав майно Широківської районної спілки споживчих товариств, а саме будівлю контори та будівлю крупорушки, розташовані по АДРЕСА_1. Того ж дня між ним і кооперативним підприємством «Коопзаготпром» (далі - КП «Коопзаготпром») підписаний договір купівлі-продажу вказаних приміщень, у якому підтверджено придбання ОСОБА_3 цих будівель та сплата ним відповідної суми; проте зареєструвати право власності на придбане майно він не може.
Ураховуючи, що договір купівлі-продажу будівель контори і крупорушки підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, однак таких дій вчинено не було, договір є неукладеним, а кошти, сплачені за договором, відповідачами набуті без достатньої правової підстави.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року, описки у якому виправлені ухвалою цього суду від 30 січня 2013 року, строк позовної давності поновлено і у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року скасовано з ухваленням нового про задоволення позову.
Судом застосовано наслідки нікчемного правочину - договору купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 29 травня 2009 року.
Стягнуто із кооперативного підприємства «Коопзаготпром» на користь ОСОБА_3 сплачені грошові кошти у сумі 72 150 грн та зобов'язано останнього повернути Широківській районній спілці споживчих товариств будівлю контори площею 149,4 кв. м по АДРЕСА_1 та будівлю крупорушки площею 217,7 кв. м по АДРЕСА_2.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі кооперативне підприємство «Коопзаготпром» просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 29 травня 2009 року Широківською районною спілкою споживчих товариств проведено аукціон з продажу будівлі крупорушки вартістю 22 200 грн та будівлі контори вартістю 49 950 грн, розташованих по АДРЕСА_1, про що складено відповідний протокол, яким затверджено результати аукціону про продаж вказаних будівель та визнано ОСОБА_3 переможцем аукціону.
Цього ж дня між кооперативним підприємством «Коопзаготпром» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України, за умовами якого підприємство передало у власність позивача основні фонди, а саме будівлю контори площею 149,4 кв.м та будівлю крупорушки площею 217,7 кв.м, вбиральню, огорожу, під'їзну дорогу, а позивач зобов'язувався прийняти майно і сплатити його вартість у сумі 72 150 грн.
За квитанцією № 71 від 30 червня 2009 року та квитанцією № 48 від 1 липня 2009 року ОСОБА_3 всього сплачено 72 150 грн.
Судом першої інстанції також встановлено, що за актом № 2 приймання-передачі основних засобів, придбаних на аукціоні 29 травня 2009 року, складеним 30 липня 2009 року, Широківська районна спілка споживчих товариств передала, а ОСОБА_3 прийняв будівлю контори і будівлю крупорушки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не скористався своїм правом нотаріального оформлення договору та наданими йому повноваженнями.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі-продажу від 29 травня 2009 року є неукладеним, тому до нього необхідно застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, як до нікчемного правочину.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просив повернути грошові кошти у сумі 72 150 грн, сплачені ним як переможцем аукціону з продажу майна, на підставі ст. 1212 ЦК України, мотивуючи вимоги труднощами з оформленням права власності на придбане майно.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції таких вимог цивільного процесуального законодавства не врахував і обґрунтував рішення обставинами, з якими ОСОБА_3 позов не пов'язував.
Крім того, апеляційною інстанцією не враховано наступне.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Пунктами 5.2, 5.5, 5.5.2 Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання від 3 квітня 2003 року з подальшими змінами та доповненнями, надано право споживчому товариству, споживспілці здійснити продаж майна з аукціону будь-яким юридичним чи фізичним особам у порядку, встановленому Положенням про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації, що затверджено постановою других зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 17 лютого 2003 року з подальшими змінами і доповненнями.
Відповідно до п. п. 4.3, 4.3.1 Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації
на підставі копії затвердженого протоколу аукціонної комісії та рахунків переможці аукціону здійснюють розрахунки з власником основних засобів за придбані на аукціоні основні засоби за ціною придбання (за мінусом комісійної винагороди організатору аукціону) з податком на додану вартість: за готівку, в безготівковому порядку, за чеками банків та в іншому порядку відповідно до законодавства та договору купівлі-продажу. Право власності на об'єкти нерухомості, придбані на аукціоні, переходить до переможця аукціону з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу, що проводиться після оплати повної їх вартості.
Не встановивши характер правовідносин, що склалися між сторонами, апеляційна інстанція у достатній мірі не визначилася з правовою природою коштів, сплачених позивачем, та дійшла передчасного висновку про їх внесення на виконання договору купівлі-продажу, який вважала нікчемним, залишивши поза увагою затверджений протокол аукціонної комісії, що міститься у справі.
В апеляційній скарзі позивач посилався на те, що відповідачі безпідставно заволоділи його коштами, однак апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не перевірив підстави позову, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не з'ясував, які права позивача порушені, належним чином не визначив характер спірних правовідносин, правові норми, що їх регулюють, і порядок їх застосування та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що за правилами ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд до апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу кооперативного підприємства «Коопзаготпром» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М.Сімоненко
Судді: В.І.Амелін В.П.Гончар Т.П.Дербенцева С.О.Карпенко
ПОГОДЖЕНО з президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України (постанова від 28 березня 2003 р. N П-10/Р-3) із змінами і доповненнями, затвердженими постановою від 19 березня 2004 р. N П-13/р-34 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 3 квітня 2003 року із змінами і доповненнями, внесеними сьомими зборами Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 22 березня 2004 року
Положення
про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України
Із змінами і доповненнями, внесеними
постановою правління Центральної спілки споживчих товариств України
від 17 січня 2005 року N 5,
постановами Ради Центральної спілки споживчих товариств України
від 25 січня 2006 року,
від 12 листопада 2008 року
5.2. Споживче товариство, споживспілка може здійснити продаж майна, якщо:
- неможливе використання його за призначенням;
- відсутні фінансові ресурси для добудови, перепрофілювання, модернізації та реконструкції майна та/або якщо проведення цих заходів не принесе економічної вигоди;
- власник майна змінив стратегію стосовно його використання.
5.3. Продаж майна здійснюється за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженого ним органу, а будівель і транспортних засобів, крім того, за попередньою згодою (постановою):
- правління Кримспоживспілки, облспоживспілки стосовно майна споживчих товариств, райспоживспілок, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств;
- Правління Укоопспілки стосовно майна Кримспоживспілки, облспоживспілок, інших членів Укоопспілки, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств.
5.3.1. Продаж підприємства (цілісного (єдиного) майнового комплексу) та/або частини корпоративного права споживчого товариства, споживспілки в статутному фонді (капіталі) підприємства здійснюється за рішенням вищого органу управління підприємства за попередньою згодою (постановою):
- правління Кримспоживспілки, облспоживспілки і республіканського (обласного) комітету профспілки працівників споживчої кооперації стосовно підприємства споживчого товариства, райспоживспілки.
- Правління Укоопспілки і Центрального комітету Профспілки працівників споживчої кооперації України стосовно підприємства Кримспоживспілки, облспоживспілки, іншого члена Укоопспілки.
пункт 5.3.1 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з постановою
Ради Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
5.3.2. Попередня згода (постанова) споживспілки на продаж підприємства (цілісного (єдиного) майнового комплексу) та/або частини корпоративного права споживчого товариства, споживспілки в статутному фонді (капіталі) підприємства (далі - майно) чинна протягом дев'яти місяців віддати прийняття цього рішення.
Органи управління споживчого товариства, споживспілки розглядають питання щодо продажу зазначеного майна в порядку, встановленому розділом п'ятим цього Положення.
розділ 5 доповнено пунктом 5.3.2 згідно з постановою Ради
Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
5.4. До клопотання щодо надання попередньої згоди (постанови) на продаж:
а) юридичної особи та/або частини корпоративного права споживчого товариства, споживспілки в статутному фонді (капіталі) підприємства додаються документи:
економічне обґрунтування причин та мети продажу;
витяг із статуту підприємства (титульна сторінка та сторінки, де зазначені організаційно-правова форма, розмір статутного фонду (капіталу) та засновники підприємства);
баланс (форма N 1);
звіт про фінансові результати (форма N 2);
звіт про розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (форма N 1-Р);
довідка, що члени трудового колективу проінформовані про необхідність продажу юридичної особи;
перелік об'єктів основних засобів (окремо неподільне і подільне громадське майно) із зазначенням назви, інвентарних номерів, року введення в експлуатацію та вартісних показників (первісна вартість, нарахований знос, балансова (залишкова) вартість);
копії свідоцтва про право власності на будівлі та документів на землекористування;
копія протоколу комісії споживчого товариства, споживспілки про визначення стартової ціни продажу;
копії договору на проведення незалежної експертної оцінки та висновку оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання;
підпункт "а" пункту 5.4 розділу 5 доповнено абзацом згідно з постановою Ради
Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
довідка власника основних засобів, що об'єкти основних засобів не перебувають у податковій і банківській заставі;
підпункт "а" пункту 5.4 розділу 5 доповнено абзацом згідно з постановою Ради
Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
б) будівель, транспортних засобів - додаються документи:
перелік об'єктів основних засобів із зазначенням назви, місця розташування, інвентарних номерів, року введення в експлуатацію, загальної площі кожного об'єкта, вартісних показників (первісна вартість, нарахований знос, балансова (залишкова) вартість);
абзац другий пункту 5.4 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з постановою
Ради Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
копії свідоцтва про право власності та документів на землекористування;
копія протоколу комісії споживчого товариства, споживспілки про визначення стартової ціни продажу;
копії договору на проведення незалежної експертної оцінки та висновку оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання;
підпункт "б" пункту 5.4 розділу 5 доповнено абзацом згідно з постановою Ради
Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
довідка власника основних засобів, що об'єкти основних засобів не перебувають у податковій і банківській заставі.
підпункт "б" пункту 5.4 розділу 5 доповнено абзацом згідно з постановою Ради
Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
У клопотанні зазначаються цілі, на які будуть спрямовані кошти від продажу.
У разі виробничої необхідності правління споживспілки для розгляду питання про надання попередньої згоди (постанови) на продаж має право вимагати подання будь-яких документів та проводити будь-які перевірки їх достовірності.
5.5. Майно продається з аукціону будь-яким юридичним чи фізичним особам.
5.5.1. Споживчим товариствам, споживспілкам, їх підприємствам (об'єднанням) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не менше 5 років, продаж майна проводиться з внутрісистемного аукціону.
5.5.2. Продаж майна з аукціону здійснюється у порядку, встановленому Положенням про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України.
5.6. З аукціону продається майно: будівлі (крім об'єктів нерухомості і квартир житлового фонду), споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, силові машини та устаткування, обладнання процесу виробництва та їх частини, лабораторне обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, цистерни та резервуари, транспортні засоби, об'єкти незавершеного будівництва, юридичні особи та/або частина корпоративного права споживчого товариства, споживспілки на частку в статутному фонді (капіталі) підприємства.
абзац перший пункту 5.6 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з постановою
Ради Центральної спілки споживчих товариств України від 12.11.2008 р.)
Інше майно за рішенням власника продається з аукціону або без проведення аукціону.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова других зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання
17.02.2000
(із змінами і доповненнями, внесеними постановами
четвертих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання
від 19.04.2001;
сьомих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання
від 22.03.2004;
третіх зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання
від 25.01.2006;
четвертих зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання
від 24.01.2007;
шостих зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання
від 12.11.2008;
других зборів Ради Укоопспілки двадцятого скликання
03.12.2009)
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").
Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.
Із зазначених норм закону слідує, що купівля-продаж на публічних торгах є одним із видів договорів купівлі-продажу, а тому укладення такого договору породжує цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 13.1 договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, якщо покупець є фізичною особою і на вимогу однієї із сторін якщо покупцем є юридична особа.
Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення договору, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідченні, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недоодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
Положення статті 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Пунктами 5,6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що договір є неукладеним та застосував наслідки нікчемності договору, передбачені ст. 216 ЦК України, які у даному випадку не розповсюджуються на правовідносини, що виникли.