АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/7676/14 Головуючий 1 інстанції - Овсянніков В.С.
Справа № 619/1983/14-ц Доповідач - Кіпенко І.С.
Категорія: договірні
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2014 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Кіпенка І.С.,
суддів - Шаповал Н.М., Кіся П.В.,
при секретарі - Таран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
25 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі ПАТ «Акцент Банк») звернулось до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 27.06.2008 року в розмірі 23664 грн. 30 коп. та судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.;
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ «Акцент Банк», посилаючись на недоведеність обставин справи, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем пропущено строк позовної давності та ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 66).
Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між ПАТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким, ОСОБА_1 27 червня 2008 року отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців з моменту підписання, якщо в цей час ні одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк (п. 9.12 Умов, а.с.9).
Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором надавши відповідачеві вищевказані кошти.
Згідно умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Згідно наданого ПАТ «Акцент Банк» розрахунку (а.с. 4-6), станом на 02.03.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 23664 грн. 30 коп., яка складається з наступного: 3000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 11711 грн. 24 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7350 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1103 грн. 06 коп. - штраф (процентна складова).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника, строк давності якого минув.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, - безпідставні.
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - 12 місяців з моменту підписання, якщо в цей час ні одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк (п. 9.12 Умов), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У справі, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 3000 грн. 27.08.2008 року та не здійснив жодної сплати суми заборгованості. А до суду позивач звернувся - 25.04.2014 року.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.
Висновки суду є обґрунтованими, оскільки суд дійшов їх на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка.
Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.
Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» - відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :