ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 170226/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Гулида Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 29 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ :

23.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - УПФ України в Любешівському районі) та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон № 796-XII) із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років в межах строку позовної давності.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 29 листопада 2011 року, прийнятою у скороченому провадженні, вищевказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПФ України в Любешівському районі та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 % заробітку починаючи з 23.02.2011 року. Постанову суду звернено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Любешівському районі просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні заявленого позивачем адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач отримує пенсію по віку, призначену відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що оскільки позивачу перераховано пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і перерахунки пенсії проводилися згідно норм цього Закону, то і вказані підвищення до пенсії за понаднормовий стаж здійснювалися відповідно до вимог ст. 28 Закону.

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив із того, що оскільки він обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом № 796-XII, тому дії відповідача при перерахунку йому пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 цього Закону є протиправними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права і є правильними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.

Як безспірно встановлено, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується матеріалами справи.

З 23.08.1996 року позивачу було призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, передбаченим Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Обставини справи свідчать про те, що позивач обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом № 796-XII.

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень частини 2 статті 56 зазначеного Закону, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №796-XII, то йому збільшення повинно проводитися згідно норм цього ж Закону.

Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а тому подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області - залишити без задоволення.

Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 29 листопада 2011 року у справі № 2а - 5024/11 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Матковська З. М.

Гулид Р. М.