Справа № 11 - 492/08 Головуючий по першій інстанції Бачинський В.Л.
Категорія: ч. 2 ст. 28, ч. 2ст. 222 Доповідач Польовий М.І.
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364,
ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК
України (в редакції 2001 року)
ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 31 жовтня 2008 року
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді: Польового М.І.
суддів: Хлапук Л.І., Бешти Г.Б.
прокурора: Старчука В.М.
захисника: ОСОБА_2
виправданого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Луцького району та представника цивільного позивача ЗАТ "Приватбанк" в особі філії Волинського ГРУ ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с. Хопнів, Ківерцівського району, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з вищою освітою, одруженого, працюючого генеральним директором Волинського ОДП ДАК „Хліб України”, раніше не судимого, -
виправданий за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції 2001 року) ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року).
Цивільний позов залишено без розгляду.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 постановлено скасувати.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, працюючи генеральним директором Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України”, будучи службовою особою, за попередньою змовою із головним бухгалтером ОСОБА_10, тобто групою осіб, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, а також підбурювання до службового підроблення, зловживання своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки та посадовий підлог.
Так, ОСОБА_1, згідно наказу № 279-к від 31.07.1998 року та контракту № 09-10/107 від 31.07.1998 року був призначений на посаду генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” (надалі ВОДП ДАК „Хліб України”), яке є суб'єктом господарської діяльності. Таким чином, він, постійно обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що проявляється в керівництві трудовим колективом, наявністю повноважень по управлінню і розпорядженню майном та коштами підприємства, є службовою особою суб'єкта господарської діяльності.
Повноваження ОСОБА_1, зокрема, регламентовані п.п.1,6,7,8,10,11 контракту № 09-10/107 від 31.07.1998 року, ст.6.5 Статуту ВОДП ДАК „Хліб України”: „ Генеральний директор ВОДП ДАК „Хліб України” (Підприємства) здійснює оперативне керівництво діяльністю Підприємства, несе відповідальність за виконання покладених на нього рішень та функцій. До компетенції генерального директора Підприємства відносяться всі питання діяльності Підприємства, крім тих, які за діючим законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу та правління Державної акціонерної компанії „Хліб України”, надалі (Компанія) не віднесені до компетенції іншого органу.
До компетенції генерального директора як вищої посадової особи Підприємства відноситься:
керівництво розробкою поточних планів діяльності Підприємства і заходів, необхідних для вирішення його статутних завдань, рішень вищого органу та правління Компанії;
прийом та звільнення з роботи працівників Підприємства;
визначення організаційної структури та штату Підприємства, форм та систем оплати праці;
затвердження нормативних актів, що визначають правила внутрішнього розпорядку на Підприємстві;
прийняття рішення щодо інших питань поточної діяльності Підприємства, не віднесених до компетенції вищого органу або правління Компанії;
Генеральний директор має право:
здійснювати господарсько-фінансову діяльність через апарат управління Підприємства;
без доручення діяти від імені Підприємства, представляти його в усіх установах, підприємствах, організаціях і закладах як в Україні, так і за її межами;
за погодженням з правлінням Компанії приймати рішення про участь Підприємства у створенні інших підприємств і господарських товариств та вступати з ними в об'єднання;
укладати будь-які договори ( угоди) на суму, еквівалентну не більше 1000000 грн.;
видавати доручення, відкривати в установах банків розрахункові та інші рахунки;
видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками Підприємства;
здійснювати інші дії, за винятком віднесених до компетенції вищого органу та правління або голови правління Компанії, спрямовані на досягнення статутних цілей Підприємства;
заступники генерального директора Підприємства та головний бухгалтер призначаються на посаду і звільняються з посади директором Підприємства за погодженням з правлінням Компанії.
Генеральний директор Підприємства не має права без погодження з головою правління Компанії або уповноваженого ним органу приймати рішення щодо відчуження нерухомого майна Підприємства.
Генеральний директор Підприємства підзвітний вищому органу, правлінню і голові правління Компанії та організує виконання рішень.
ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він перебуваючи на зазначеній посаді, на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, допустив порушення ряду нормативних актів, які регламентують порядок надання та використання кредитів і надав завідомо неправдиву інформацію у Волинське головне регіональне управління комерційного банку “Приватбанк” (надалі ВГРУ КБ “Приватбанк”) з метою одержання кредиту, що завдало великої матеріальної шкоди банку.
Так, він, обвинувачується в тому, що за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_10, діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, в порушення своїх функціональних обов'язків та вимог п.п. 9;17;21 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.95 p., згідно якого, „Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором”, "...позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту...", "...забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств...", дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти. А саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит. В подальшому ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із ОСОБА_10, надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.01 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення про видачу пільгового кредиту в сумі 1495000 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” для придбання зерна. Того ж дня, між ВГРУ КБ „Приватбанк”, в особі директора ОСОБА_3 та ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2460, до якого, на підставі наданих ним та ОСОБА_10 підроблених документів були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1495000 грн. буде використано ВОДП ДАК “Хліб України” для придбання зерна і, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” підприємству буде відшкодована, за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України). При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мали.
Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, переслідуючи мету нецільового використання кредитних коштів і, бажаючи приховати вчинене, ОСОБА_1 підробив ряд договорів із сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами області, до яких, за його вказівкою, було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було.
Зокрема, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” ОСОБА_11 та керівниками господарств області: СВК ім. Тімірязєва (Рожищенський район) Томашинцем М.П., ДГ “Олицьке” (Ківерцівський район) Мартинюком В.М., СВК „Мир” (Горохівський район) Бартманом Д.Й. було підроблено договори купівлі-продажу: № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”Володимир - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн., № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн., № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн., № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
В подальшому, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_10, на підставі цих підроблених договорів, дав незаконну вказівку останній з позичкового рахунку ВОДП ДАК “Хліб України”, кредитні кошти перерахувати на рахунки цих підприємств нібито за придбане зерно. А саме на : СВК ім. Тімірязєва згідно платіжного доручення № 246 від 28.02.01 р. - 288183,20 грн., ДГ “Олицьке” згідно платіжного доручення № 247 від 28.02.01 р., - 405627,80 грн., СВК „Мир” згідно платіжного доручення № 252 від 01.03.01 р. - 306189 грн., ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” згідно платіжного доручення № 241 від 28.02.01 р.- 495000 грн.
Після перерахування цих кредитних коштів на рахунки вказаних господарств області, скориставшись тим, що ОСОБА_1 мав вплив на їх керівників, він попросив ці кредитні кошти невідкладно повернути на поточний рахунок ВОДП ДАК “Хліб України” під виглядом повернення боргу, що і було ними зроблено. А з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП”, для надання вигляду законності повернення цих коштів, ОСОБА_1, крім того, уклав, за попередньою змовою з директором цього підприємства ОСОБА_11, договір купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року про поставку зерна пшениці 4 класу на ВОДП ДАК “Хліб України”, заздалегідь знаючи, що виконувати умов цього договору він не буде.
Повернуті таким чином кредитні кошти, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, платіжними дорученнями № 248 від 28.02.01 р. на суму 1188811 грн. та № 253 від 01.03.01 р. на суму 306189 грн., а всього на суму 1 495 000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.00 р. у ВГРУ КБ „Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181.
Після цього, ОСОБА_1 спільно з головним бухгалтером ОСОБА_10, діючи з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям, шляхом внесення до бухгалтерських документів завідомо неправдивих даних, виготовили накладну № 196 від 30.03.01 р. про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589935 від 30.03.01 р. на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення пшениці 4 класу 30.03.01 р. не відбулося.
З цією ж метою, ОСОБА_1, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_11, на виконання підробленого ними договору купівлі-продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підробили акт № 20 приймання-передачі, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_11 передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшеницю 4 класу в кількості 603,660 т., хоча переміщення зерна такого сорту не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн.
Крім наведеного вище, 28 лютого 2003 року ОСОБА_1 уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” Романюком М.Я., куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбачену п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрати пов'язані з виконанням забезпеченої заставою вимоги) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу № 10 від 20.02.01 р., № 23/2 від 26.02.01 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495000 грн. та, відповідно, на суму 1360023 грн. та № 36 від 26.02.01 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, чим ввів в оману директора ВГРУ КБ „Приватбанк”, так як ці договори він не мав наміру виконувати і не виконував, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року.
В зв'язку з тим, що в зазначені договори ОСОБА_1 були внесені завідомо неправдиві дані та в зв'язку з неповерненням кредиту та відсотків по ньому у ВГРУ КБ “Приватбанк” було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1111861,91 грн. та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.01 року.
Внаслідок таких злочинних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_10, кредит в сумі 1070000 грн., отриманий згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., що становить загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, чим завдано великої матеріальної шкоди ВГРУ КБ „Приватбанк”, оскільки дана сума більш як в п'ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, підсудному органом досудового слідства інкримінується те, що він своїми умисними діями, які виразились у наданні службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту при відсутності ознак злочину проти власності, що завдали великої матеріальної шкоди, вчинені за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто злочин, передбачений ч. 2ст. 28, ч.2 ст. 222 КК України.
Крім того, підсудному органом досудового слідства інкримінується те, що перебуваючи на вищевказаній посаді, він на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підробив офіційні документи та надав їх ВГРУ КБ “Приватбанк” з метою одержання кредиту, що спричинило тяжкі наслідки банку.
Так, він, за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_10, діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти. А саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит, що і було зроблено ОСОБА_10 В подальшому ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, завіривши їх своїм підписом та круглою печаткою підприємства, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із ОСОБА_10, надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.01 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення про видачу пільгового кредиту в сумі 1495000 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” для придбання зерна. Того ж дня, між ВГРУ КБ „Приватбанк”, в особі директора ОСОБА_3 та ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2460, до якого, на підставі наданих ним та ОСОБА_10 підроблених документів були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1495000 грн. буде використано ВОДП ДАК “Хліб України” для придбання зерна і, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” підприємству буде відшкодована, за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України). При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мали.
Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, переслідуючи мету нецільового використання кредитних коштів і, бажаючи приховати вчинене, ОСОБА_1 підробив ряд договорів із сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами області, до яких, за його вказівкою, було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було.
Зокрема, ОСОБА_1, за попередньою домовленістю з директором ДП „Володимир - Волинський КХП” ДАК „Хліб України” ОСОБА_11 було підроблено договір купівлі-продажу № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”Володимир - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. Також ОСОБА_1 було внесено завідомо неправдиві дані в договори № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн., № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн., № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
В подальшому, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_10, на підставі цих підроблених договорів, дав незаконну вказівку останній з позичкового рахунку ВОДП ДАК “Хліб України”, кредитні кошти перерахувати на рахунки цих підприємств нібито за придбане зерно.
ОСОБА_10, в порушення вимог ст. 9 п.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, від 16 липня 1999 року N 996-XIV, яким передбачено: „Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи”, виготовила ряд платіжних доручень, а саме: № 247 від 28.02.01 р. на суму 405627,80 грн., № 246 від 28.02.01 р., на суму 288183,20 грн., № 241 від 28.02.01 р., на суму 495000 грн., № 252 від 01.03.01 р., на суму 306189 грн., куди з відому та за вказівкою ОСОБА_1 внесла завідомо неправдиві відомості про те, ніби ці кошти були перераховані за придбане зерно, що не відповідало дійсності. Ці підроблені документи завірили своїм підписом та круглою печаткою підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_10, а також надали їх у ВГРУ КБ „Приватбанк” для проведення розрахунків.
Після перерахування цих кредитних коштів на рахунки вказаних господарств області, скориставшись тим, що ОСОБА_1 мав вплив на їх керівників, він попросив в останніх дані кредитні кошти невідкладно повернути на поточний рахунок ВОДП ДАК “Хліб України” під виглядом повернення боргу, що і було ними зроблено. А з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП”, для надання вигляду законності повернення цих коштів, ОСОБА_1, крім того, уклав, за попередньою змовою з директором цього підприємства ОСОБА_11 договір купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, куди вніс завідомо неправдиві відомості про поставку зерна пшениці 4 класу на ВОДП ДАК “Хліб України”, заздалегідь знаючи, що виконувати умов цього договору він не буде.
Крім того, своїми умисними діями, підробивши договори купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, № 20/2 від 23 лютого 2001 року, ОСОБА_1 підбурив директора ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_11 до підробки останнім платіжного доручення № 49 від 28.02.01 р., згідно якого було перераховано 495000 грн. з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” за зерно згідно вказаного договору, накладної № 159 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” та довіреності серії ЯГН № 880010 від 30.03.01 р. на його отримання.
Повернуті таким чином кредитні кошти, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, платіжними дорученнями № 248 від 28.02.01 р. на суму 1188811 грн. та № 253 від 01.03.01 р. на суму 306189 грн., а всього на суму 1 495 000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.00 р. у ВГРУ КБ „Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181.
Після цього, ОСОБА_1 спільно з головним бухгалтером ОСОБА_10, діючи з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям виготовили накладну № 196 від 30.03.01 р. про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589935 від 30.03.01 р. на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна та завірили ці документи своїми підписами, кутовим штампом та круглою печаткою підприємства, хоча будь-якого переміщення зерна пшениці 4 класу 30.03.01 р. не відбулося.
З цією ж метою, ОСОБА_1, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_11, на виконання підробленого ними договору купівлі-продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підробили акт № 20 приймання-передачі, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_11 передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшеницю 4 класу в кількості 603,660 т., завіривши його своїми підписами та печатками підприємств, хоча переміщення зерна такого сорту не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн.
Крім наведеного вище, 28 лютого 2003 року ОСОБА_1 уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” Романюком М.Я., куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбачену п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрати пов'язані з виконанням забезпеченої заставою вимоги) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу № 10 від 20.02.01 р., № 23/2 від 26.02.01 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495000 грн. та, відповідно, на суму 1360023 грн. та № 36 від 26.02.01 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, чим вві в оману директора ВГРУ КБ „Приватбанк”, так як ці договори він не мав наміру виконувати і не виконував, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року.
В зв'язку з тим, що в зазначені договори ОСОБА_1 були внесені завідомо неправдиві дані та в зв'язку з неповерненням кредиту та відсотків по ньому у ВГРУ КБ “Приватбанк” було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1111861,91 грн. та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.01 року.
Внаслідок таких злочинних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_10, кредит в сумі 1070000 грн., згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., що становить загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, що більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Отже, підсудний органом досудового слідства обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились у підробці, внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинили тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб, вчинив службове підроблення, тобто злочин, передбачений ч. 2ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
Також, підсудний обвинувачується в тому, що на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підбурив до підробки офіційних документів тобто вчинив злочин, передбачений ст. 27 ч.4, ст. 366 ч.1 КК України.
Так, підробивши договори купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, № 20/2 від 23 лютого 2001 року, ОСОБА_1 підбурив директора ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_11 до підробки останнім платіжного доручення № 49 від 28.02.01 р., згідно якого було перераховано 495000 грн. з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” за зерно згідно вказаного договору, накладної № 159 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” та довіреності серії ЯГН № 880010 від 30.03.01 р. на його отримання.
Крім цього, ОСОБА_1, обвинувачується в тому, що на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підробив офіційні документи.
Так, він, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” ОСОБА_11, підробили договори купівлі-продажу: № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2003 року, куди внесли завідомо неправдиві відомості про купівлю ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” та продажу ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А, в кількості 1100 т., на загальну суму 1360023 грн., завіривши їх своїми підписами та круглими печатками підприємств, хоча наміру виконувати ці договори не мали. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_11, з метою створення видимості виконання підробленого договору купівлі-продажу зерна № 12 від 27 лютого 2003 року, підробили акти приймання-передачі № 12,12/1,12/2, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_11 передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А в кількості 1100 т., хоча переміщення цього зерна не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу в розпорядженні ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн., жита групи А - 1045 т. на суму 511700 грн.
Крім того, ОСОБА_1, який не мав наміру виконувати підроблені ним та ОСОБА_11 договори купівлі-продажу зерна № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2003 року, дав головному бухгалтеру ОСОБА_10 незаконну вказівку виготовити платіжне доручення № 245 від 28.02.01 р. про перерахування коштів в сумі 1360023 грн., які надійшли від ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” назад на це підприємство як оплату за купівлю зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., накладну № 197 від 30.03.01 р. про поставку зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., на загальну суму 1360023 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589936 від 30.03.01 р., на його отримання, куди внести завідомо неправдиві дані про перерахування коштів, відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення зерна 30.03.01 р. не могло відбутися, так як станом на 30.03.01 р. на складах ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” зберігалося пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ВОДП ДАК „Хліб України” в кількості 189,8 т., жита групи А-171,5 т., пшениці 6 класу не було. Виконуючи цю вказівку, ОСОБА_10 підробила згадані документи, які завірила своїм підписом. ОСОБА_1, в свою чергу, їх також підписав та завірив кутовим штампом і круглою печаткою підприємства.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у підробці, винесені посадовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні та видачі завідомо неправдивих документів, ОСОБА_1 скоїв посадовий підлог, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 172 КК України (1960 р.).
Крім цього, ОСОБА_1, органом досудового слідства обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” та будучи службовою особою, яка здійснює адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з інших особистих інтересів, що виразилось в тому, що він, бажаючи показати видимість благополучної ситуації на підприємстві перед вищестоящим керівництвом, діючи в інтересах ВОДП ДАК „Хліб України”, спричинив в той же час матеріальну шкоду державним інтересам, в порушення своїх функціональних обов'язків, а також вимог п.п. 9;17;21 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.95 p. та п.1 абз.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році”, отриманий у ВГРУ КБ “Приватбанк” пільговий кредит в сумі 1 495 000 грн. використав не за цільовим призначенням, що призвело до безпідставного відшкодування компенсаційної плати за користування цим кредитом за рахунок коштів державного бюджету України, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.
Так, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 2460 з ВГРУ КБ „Приватбанк”, згідно якого банком було надано ВОДП ДАК “Хліб України” кредит в розмірі 1495000 грн. для придбання зерна. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України) повинна була відшкодовуватись із державного бюджету України, лише при умові цільового використання кредитних коштів, тобто використання їх виключно на придбання зерна.
Усвідомлюючи те, що даний кредит являється пільговим, ОСОБА_1, хибно розуміючи інтереси служби, що виразилось у тому, що інтереси ВОДП ДАК “Хліб України” він поставив вище від загальнодержавних, діючи умисно, з метою забезпечення відшкодування компенсаційної плати за користування кредитом за рахунок коштів державного бюджету, приховав використання вказаного кредиту не за цільовим призначенням, хоча знав, що даний кредит використано на погашення попереднього кредиту в сумі 1495000 грн., отриманого ВОДП ДАК „Хліб України” 08.08.00 р. згідно кредитного договору № 2181 у ВГРУ КБ „Приватбанк”. Внаслідок цього, згідно меморіальних ордерів № 11 від 28.04.01 р., № 42 від 11.06.01 р., № 4 від 04.07.01 р., № 126 від 14.11.01 р., № 90 від 20.11.01 р., № 92 від 06.12.01 р. було незаконно одержано на ВОДП ДАК „Хліб України” із державного бюджету компенсаційну плату за користування кредитом на загальну суму 99 224, 90 грн., чим заподіяно тяжкі наслідки державним інтересам, оскільки ця сума більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім цього, ОСОБА_1, 28 лютого 2001 року уклав договір застави майна з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” Романюком М.Я. Згідно цього договору, із відповідними змінами, забезпечувалося виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбаченої п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрат пов'язаних з виконанням забезпеченої заставою вимоги, зберіганням та охороною предмету застави) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року. В заставу по цьому договору передано рухоме майно - товари в обороті ВОДП ДАК „Хліб України” по оціночній вартості на загальну суму 1605000 грн., а саме, борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 463,9 т. по оціночній вартості 464906 грн., борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 287,4 т. по оціночній вартості 245832 грн., борошно житнє в кількості 139 т. по оціночній вартості 93825 грн., борошно другого ґатунку в кількості 84,03 т. по оціночній вартості 69324 грн., крупи пшеничні перлові в кількості 50 т. по оціночній вартості 41500 грн., цукор в кількості 25 т. по оціночній вартості 39000 грн., макаронні вироби в кількості 10 т. по оціночній вартості 15000 грн., пшениця 3 класу в кількості 4,7 т. по оціночній вартості 1762 грн., пшениця 4 класу в кількості 158,1 т. по оціночній вартості 53358 грн., пшениця 6 класу в кількості 447,6 т. по оціночній вартості 121950 грн., жито групи А в кількості 968,1 т. по оціночній вартості 127492 грн., борошно вищого ґатунку в кількості 90 т. по оціночній вартості 84374 грн., борошно першого ґатунку в кількості 90 т. по оціночній вартості 74 477 грн., пшениця насіннєва яра в кількості 205 т. по оціночній вартості 172200 грн.
В порушення п.п.2, 4 ,5, 9 вищеописаного договору застави від 28.02.01 р. до кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та додаткової угоди від 27.11.01 р. до договору застави від 28.02.01 р., згідно яких „... у разі відчуження заставлених товарів заставодавець (ВОДП ДАК „Хліб України”) зобов'язаний замінити їх іншими товарами, вказаними в договорі застави (описі), такої ж, або більшої вартості. Реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави стають предметом застави”, „...Наступні застави, предмету застави, без письмової згоди заставодержателя ( ВГРУ КБ „Приватбанк”) не допускаються”, „Предмет застави залишається на відповідальності заставодавця (ВОДП ДАК „Хліб України”), який має право його відчужувати лише за письмовою згодою заставодержателя ( ВГРУ КБ „Приватбанк”) з відповідною заміною предмету застави.”, „ Строк дії договору застави до повного виконання зобов'язання, забезпеченого даною заставою, включаючи пролонгацію кредитного договору”, ОСОБА_1, взявши на себе зобов'язання зберігати це майно, на протязі 2001-2002 років реалізовував його без письмової згоди ВГРУ КБ „Приватбанк” та заміни іншими товарами, вказаними в договорі застави (описі), такої ж, або більшої вартості, а кошти, отримані від реалізації, витратив на потреби ВОДП ДАК „Хліб України”.
Станом на 8 липня 2002 року при перевірці предмету застави, працівниками ВГРУ КБ „Приватбанк” було виявлено відсутність в повному об'ємі товару, який було передано в заставу, а саме, було виявлено: борошна пшеничного вищого ґатунку в кількості 48,5 т. по балансовій вартості 41,7 тис. грн., борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 35,6 т. по балансовій вартості 28,3 тис. грн., борошна житнього в кількості 47,4 т. по балансовій вартості 45,7 тис. грн., борошна другого ґатунку в кількості 18,6 т. по балансовій вартості 15,7 тис. грн., круп пшеничних перлових в кількості 34,2 т. по балансовій вартості 24,6 тис. грн., цукру в кількості 0,2 т. по балансовій вартості 0,5 тис. грн., макаронних виробів в кількості 3,9 т. по балансовій вартості 6,6 тис. грн., пшениці 3 класу в кількості 4,6 т. по балансовій вартості 3,1 тис. грн., пшениці 4 класу в кількості 5 т. по балансовій вартості 2,4 тис. грн., пшениця 6 класу відсутня, жита групи А в кількості 1,4 т. по балансовій вартості 0,6 тис. грн., борошно вищого ґатунку відсутнє, борошно першого ґатунку відсутнє, пшениця насіннєва яра відсутня, всього залишилось заставного майна на загальну суму 169,2 тис. грн., що на 1435800 грн. менше ніж це передбачено договором застави від 28 лютого 2001 року.
Внаслідок таких умисних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_1, який взяв на себе зобов'язання зберігати заставне майно до повного виконання зобов'язань по кредитному договору № 2460 від 28.02.01 р., кредит в сумі 1070000 грн. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., всього на загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року, ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, а заставне майно реалізував всупереч договору застави, в зв'язку з чим втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, оскільки ця шкода більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному, в інших особистих інтересах, використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам юридичної особи - ВГРУ КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 скоїв зловживання службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.
Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 послався на те, що в його діях відсутні склади злочинів, які йому інкримінувалися, а відносини, які склалися між ОСОБА_1 та ВРУ КБ "Приватбанк" відносяться до цивільно-правових відносин і не можуть бути предметом злочину.
Не погоджуючись з даним вироком, помічник прокурора Луцького району подав апеляцію в якій просить вирок суду скасувати, як незаконний та такий, що не відповідає фактичним обставинам справи та постановити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.
У вироку також не мотивовано взяття до уваги одних доказів і відхилення інших, зокрема, показання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5та інших свідків.
Крім того, судом на ствердження невинуватості ОСОБА_1 за основу взято показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 а також інші докази які підтверджують вину останнього.
В порушення положень ст. 334 КПК України вирок суду є не мотивованим. В його мотивувальній частині не зазначено за яких підстав суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складів злочинів, інкримінованих досудовим слідством.
В апеляції представник цивільного позивача ОСОБА_9просить вирок суду скасувати, як незаконний та постановити новий вирок, цивільний позов ЗАТ "Приватбанк" задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на законі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, ОСОБА_1 та його захисника, які апеляцію заперечили, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формування обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.
Як зазначено у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковані різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдування різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Суд першої інстанції цих вимог закону не дотримав.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за відсутністю в діях складів злочинів, суд послався на докази, якими досудове слідство обґрунтовувало винуватість, ретельно не дослідив їх та не проаналізував, а лише переніс у мотивувальну частину виправдувального вироку.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд не навів жодних переконливих доказів, якими підтверджується його висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складів злочинів, чому відкидає докази обвинувачення. Чи чому вони підтверджують невинуватість.
Зазначивши, що відносини, які склалися між підсудним та ВРУ КБ «Приватбанк» відносяться до цивільно-правових, суд не вказав до яких саме, в чому вони полягають і в цій частині також не мотивував свого висновку.
За таких обставин висновок суду про необхідність виправдання ОСОБА_1 є передчасним, зробленим без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому - незаконним.
Оскільки вирок постановлений з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, апеляційна інстанція не взмозі перевірити його законність і обґрунтованість, а тому він підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити всі докази у справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_1 та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції помічника прокурора Луцького району та представника цивільного позивача ЗАТ «Приватбанк» в особі філії Волинського ГРУ ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.
Головуючий /підпис/ Польовий М.І.
Судді /підписи/ Хлапук Л.І., Бешта Г.Б.
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І. Польовий