УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-199/11 Головуючий у 1-й інст. Романюк Ю. Г.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.В., Косигіної Л.М.

секретаря судового засідання Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 80 012,52 грн, вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30.03.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29.11.2012 року, позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість в сумі 80 012,52 грн, вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013 року вищевказані судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2014 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 80 012,52 грн, вирішити питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області. Зокрема, посилається на те, що квартира АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку, на підставі виконавчого напису нотаріуса від 03.07.2006 року була реалізована на прилюдних торгах. Кошти від реалізації зазначеної квартири на виконання виконавчого напису нотаріуса перераховано на погашення кредиту від 31.08.2005 року, а решта повернута ОСОБА_1, тобто кредит був повністю погашений за рахунок продажу іпотечного майна.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 31.08.2005 року між позивачем та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № ZRHOGK00003078 від 31.08.2005 року, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 176 750,00 грн з терміном сплати до 30.08.2020 року та сплатою відсотків за користування кредитом (том 1 а.с. 9-12).

Відповідно до пп. а) п. 2.3.3. вищевказаного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену у повідомлені дату. На цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, комісію та відмотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором (том 1 а.с. 9-12).

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного та повного погашення кредиту, утворилася заборгованість, яка на 26.07.2010 року становить 80 012,52 грн та складається з

- заборгованості за кредитом 62 955,56 грн;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 16 986,69 грн;

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 70,27 грн.

Скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив з того, що судами не встановлено чи було реалізовано предмет іпотеки та яка сума була зарахована на погашення кредитного боргу, чи залишився кредитний борг після реалізації предмета іпотеки, яка заборгованість у зв'язку із цим вважається непогашеною на час звернення до суду, ураховуючи при цьому, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити всю суму боргу.

При новому розгляді судом першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне.

01.09.2005 року між Банком та ОСОБА_1, укладено Договір Іпотеки від 01.09.2005 року, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним Договором нею передано в іпотеку майно, а саме: квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 83- 85).

31.08.2005 року між Банком та ОСОБА_2, укладено Договір Поруки за № ZRH0GK00003078 від 31.08.2005 року, відповідно до умов якого, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в повному обсязі, включаючи сплату як основного боргу так і відсотків (том 1 а.с. 69).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 вищезгаданого Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, позивач використав своє право та вважав строк виконання кредитного договору таким, що настав.

Судом встановлено, що 03 липня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартируАДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та заставлена нею позивачу за Договором Іпотеки від 01.09.2005 року в забезпечення виконання її зобов'язань за Кредитним Договором від 31.08.2005 року (том.1 а.с. 86).

Вказаним виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 216 604,72 грн, а саме:

- строковий кредит у сумі 173 802,86 грн;

- строкові відсотки у сумі 1 014,37 грн;

- прострочений кредит у сумі 2 947,14 грн;

- прострочені відсотки у сумі 29 827,66 грн;

- прострочена комісія у сумі 848,40 грн;

- пені у сумі 6 125,77 грн,

а також 1 993,52 грн, сплачених за вчинення виконавчого напису та 45,00 грн сплачених за передачу нотаріусом заяви про погашення боргу ( том 1 а.с. 86).

01.10.2007 року шляхом проведення прилюдних торгів по реалізації майна квартиру АДРЕСА_1, продано за 279 529,90 грн (том 1 а.с. 87).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень від 19.10.2007 року, кошти від реалізації зазначеної квартири на виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.07.2006 року в сумі 216 604,72 грн. перераховано на погашення кредитного боргу за Кредитним Договором № ZRH0GK00003078 від 31.08.2005 року. Решта коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, за мінусом витрат на експертизу, касових видатків, виконавчого збору та інших передбачених законом витрат, повернуто ОСОБА_1 (том 1 а.с. 204-207).

Після отримання зазначеної суми Банк розподілив кошти відповідно до п. 3.3 (том 1, а.с. 11).

Таким чином, Банк за рахунок перерахованих виконавчою службою коштів погасив заборгованість з пені, комісії, відсотків за період в тому числі і після винесення нотаріусом виконавчого напису. Згідно наданого розрахунку станом на 24.10.2007 року заборгованість за тілом кредиту становила 59 324,70 грн, з 29.08.2008 року заборгованість за тілом кредиту становила вже 61 149,54 грн, а станом на 28.08.2009 року зросла до 62 955,56 грн.. Крім того, Банк продовжував нараховувати проценти та пеню (том 2, а.с. 43-45).

Не погоджуючись з наданим Банком розрахунком, ОСОБА_2 було заявлено клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи. Остання проведена не була через ненадання Банком в повному обсязі документів необхідних для її проведення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності вимоги Банку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, пені та залишку по тілу кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що розподіливши отримані від виконавчої служби кошти у відповідності до договору, Банк змінив порядок зарахування боргу за виконавчим написом нотаріуса, відповідно до якого мав погасити строковий кредит у сумі 173 802,86 грн; строкові відсотки у сумі 1 014,37 грн; прострочений кредит у сумі 2 947,14 грн; прострочені відсотки у сумі 29 827,66 грн; прострочену комісію у сумі 848,40 грн та пені у сумі 6 125,77 грн., тобто заборгованість по кредитному договору станом на 27.06.2006 року за виконавчим написом нотаріуса від 03.07.2006 року.

Розподілення коштів Банком у відповідності до п. 3.3. договору є безпідставним, оскільки вказаний пункт визначає черговість направлення коштів у разі внесення позичальником грошових коштів на погашення поточної заборгованості, а не черговість направлення коштів при виконанні виконавчого напису нотаріусу (судового рішення).

Оскільки представником Банку не було надано іншого розрахунку заборгованості, з врахуванням визначеної суми боргу та її оплати у чіткій відповідності до виконавчого напису нотаріусу, незважаючи на те, що кредитна заборгованість у повному обсязі вже стягнута з відповідачів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно провести відповідну перевірку правильності зарахування коштів на виконання виконавчого напису нотаріусу, визначити суму боргу, оскільки такі розрахунки потребують спеціальних знань, а призначена експертиза не проведена.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: