ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"03" листопада 2014 р. Справа № Б3/081-12/24

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №Б3/081-12/24

за заявою публічного акціонерного товариства "Банк Перший", ідентифікаційний код: 20717958, процесуальним правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ІНВЕСТГРУП", ідентифікаційний код: 33100486, місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, буд. 1,

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ", ідентифікаційний код: 32619605, місцезнаходження: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Мічуріна, буд. 10-А,

про банкрутство,

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Серебряков Олександр Володимирович, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2, видане Міністерством юстиції України 28.02.2013 року, адреса: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 24, -

за участю представників учасників провадження:

від ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти»: Кадькаленко А.С., який діє на підстав довіреності від 11.04.2014 року б/н;

від Боржника/ розпорядник майна Боржника: не з'явився;

інші учасники провадження: не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Київської області звернулось публічне акціонерне товариство "Банк Перший" з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ" (надалі за текстом: "Боржник").

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2012 року (суддя Лопатін А.В.) порушено провадження у справі № Б3/081-12; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 року визнано ініціюючим кредитором боржника, ТОВ "Інфініті", - ПАТ "Банк Перший" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; код ЄДРПО України 20717958) з основними грошовими вимогами у розмірі 1420375,62 грн., які підлягають задоволенню у 4 чергу та 5365,00 грн. (судовий збір) -у 1 чергу; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено у справі розпорядником майна - арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича;

28.08.2012 року в газеті "Голос України" № 159 (5409) від 28.08.2012 року здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті".

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2012 року повноваження розпорядника майна ТОВ "Інфініті" - арбітражного керуючого Птушка Сергія Володимировича припинено; призначено новим розпорядником майна у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті" - арбітражного керуючого Серебрякова Олександра Володимировича.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2013 року справу №Б3/081-12 прийнято до провадження суддею Лутак Т.В. та присвоєно справі новий номер №Б3/081-12/24.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області від ОСОБА_4 надійшла заява про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н (вх. №15616 від 02.10.2012 року) з доданими документами, у якій ОСОБА_4, з урахуванням клопотання б/н від 28.01.2013 року (вх. № 1548 від 28.01.2013 pоку), вимоги б/н від 06.02.2013 року (вх. № 2224 від 06.02.2013 pоку), заперечень б/н від 19.02.2013 pоку (вх. № 3136 від 19.02.2013 pоку), доповнень до заперечень б/н від 20.02.2013 pоку (вх. № 3198 від 20.02.2013 pоку), заперечень б/н від 29.08.2013 pоку (вх. № 18411 від 29.08.2013 pоку), клопотання б/н від 17.12.2013 pоку (вх. № 25792 від 17.12.2013 pоку), клопотання б/н від 10.04.2014 pоку (вх. № 6664/14 від 10.04.2014 pоку) просить визнати її кредитором на загальну суму 652 350, 00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

17.10.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі розпорядника майна Боржника надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог кредиторів від 18.10.2013 року №іф/237 (вх. №21825 від 17.10.2013 року), у якій Боржником заявлено про необхідність застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_4, оскільки строк позовної давності сплив 01.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 року визнано вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" в сумі 394 157 331, 81 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" у наступному складі: Іноземне підприємство "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" у розмірі 138 689 503, 34 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" у розмірі 323 391, 52 грн., з яких: 249 741, 41 грн. - четверта черга, 72 577, 11 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_6 у розмірі 18 260, 11 грн., з яких: 17 187, 11 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_7 у розмірі 28 705, 28 грн., з яких: 85, 00 грн. - четверта черга, 27 547, 28 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_8 у розмірі 38 231, 12 грн., з яких: 37 158, 12 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області у розмірі 236 798, 91 грн., з яких: 225 309, 97 грн. - третя черга та 11 488, 94 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_9 у розмірі 33 658, 08 грн., з яких: 32 490, 44 грн. - шоста черга, 94, 64 грн. - четверта черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_10 у розмірі 12 445 268, 00 грн., з яких: 12 444 195, 00 грн. - четверта черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; Товариство з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" у розмірі 230 751 073, 00 грн., з яких: 230 750 000, 00 грн. - четверта черга та 1 073, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_11 у розмірі 32 351, 00 грн., з яких: 120, 00 грн. - четверта черга, 31 158, 00 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" у розмірі 5 555 037, 79 грн., з яких: 3 730 530, 00 грн. - перша черга, 1 587 963, 47 грн. - четверта черга, 231 179, 32 грн. - шоста черга та 5 365, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_12 у розмірі 24 157, 35 грн., з яких: 23 084, 35 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_13 у розмірі 512 294, 62 грн., з яких: 511 221, 62 грн. - четверта черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_14 у розмірі 98 024, 00 грн., з яких: 75 388, 50 грн. - четверта черга, 21 562, 50 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_15 у розмірі 4 911 996, 81 грн., з яких: 4 910 923, 81 грн. - четверта черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_16 у розмірі 392 613, 06 грн., з яких: 323 145, 37 грн. - четверта черга, 68 394, 69 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_17 у розмірі 44 251, 26 грн., з яких: 43 178, 26 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_18 у розмірі 21 716, 56 грн., з яких: 20 643, 56 грн. - шоста черга та 1 073, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; відхилено повністю кредиторські вимоги ОСОБА_19; вирішено інші процедурні питання по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року апеляційні скарги розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" арбітражного керуючого ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Інвестгруп", ОСОБА_20, ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2014 у справі № Б3/081-12/24 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_14, товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум", відхилення грошових вимог ОСОБА_4 та залишення без розгляду кредиторської заяви ОСОБА_20 залишено без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Інвестгруп" задоволено; ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2014 у справі № Б3/081-12/24 скасовано в частині відхилення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Інвестгруп" до боржника; визнано та зобов'язано розпорядника майна боржника включити до реєстру вимог кредиторів вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Інвестгруп" до боржника в сумі 38 616 319,99 грн. в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4) та ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4) у справі №Б3/081-12/24 скасовано; справу №Б3/081-12/24 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

У вказаній постанові Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді кредиторських вимог ОСОБА_4 на суму 652 350 грн. суду першої інстанції належить дослідити можливості передачі об'єкту інвестування (спірної квартири) скаржниці, дослідити обставини виникнення грошових зобов'язань боржника перед кредитором з підстав цивільного законодавства, пов'язаних з невиконанням умов укладеного договору про резервування приміщення, який за своєю правовою природою є інвестиційним договором, та, виходячи із встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо кредиторських вимог ОСОБА_4.

За результатами проведення автоматизованого розподілу, справу №Б3/081-12/24 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 передано для нового розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2014 року справу №Б3/081-12/24 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ" прийнято до провадження суддею Скутельником П.Ф.; призначено розгляд справи №Б3/081-12/24 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ" у судовому засіданні на 03 листопада 2014 року.

03.11.2014 року в судове засідання з'явився представник ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», який надав пояснення по справі, проти заявлених ОСОБА_4 кредиторських вимог до Боржника не заперечував. Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Детально дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», судом встановлено наступне.

Провадження у справі № Б3/081-12/24 перебуває в процедурі розпорядження майном, в якій на 03.11.2014 року призначено розгляд справи №Б3/081-12/24 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до Боржника.

Публікацію оголошення про порушення провадження у справі №Б3/081-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" здійснено в газеті "Голос України" № 159 (5409) від 28.08.2012 року.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ред. Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрала чинності з 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 18.07.2012 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та у відповідності до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред., що набрала чинності з 19 січня 2013 року), в зв'язку з чим під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що набрала чинності 04 листопада 2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом: Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Визначення терміну "кредитор" надається в ст. 1 Закону про банкрутство, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частиною 1 ст. 14 Закону про банкрутство визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Як встановлено судом, від ОСОБА_4 надійшла заява про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н (вх. №15616 від 02.10.2012 року), у якій ОСОБА_4, з урахуванням клопотання б/н від 28.01.2013 року (вх. № 1548 від 28.01.2013 pоку), вимоги б/н від 06.02.2013 року (вх. № 2224 від 06.02.2013 pоку), заперечень б/н від 19.02.2013 pоку (вх. № 3136 від 19.02.2013 pоку), доповнень до заперечень б/н від 20.02.2013 pоку (вх. № 3198 від 20.02.2013 pоку), заперечень б/н від 29.08.2013 pоку (вх. № 18411 від 29.08.2013 pоку), клопотання б/н від 17.12.2013 pоку (вх. № 25792 від 17.12.2013 pоку), клопотання б/н від 10.04.2014 pоку (вх. № 6664/14 від 10.04.2014 pоку) просить визнати її кредитором на загальну суму 652 350,00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, суд розглядає грошові вимоги ОСОБА_4 до Боржника з урахуванням вказаних заяв, клопотань та заперечень, зокрема, заперечень б/н від 29.08.2013 pоку (вх. № 18411 від 29.08.2013 pоку), у яких ОСОБА_4 заявлено грошові вимоги до Боржника у сумі 652 350, 00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 подано до суду заяву про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н (вх. №15616 від 02.10.2012 року) в межах строку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.

Вимоги, викладені у заяві про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н (вх. №15616 від 02.10.2012 року), з урахуванням заперечень б/н від 29.08.2013 pоку (вх. № 18411 від 29.08.2013 pоку), ОСОБА_4 обґрунтовує неналежним виконанням Боржником зобов'язань за договором про резервування від 09.07.2007 року №135-Ір в частині здачі в експлуатацію об'єкту нерухомості та укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно відзиву Боржника від 05.11.2012 року № 240 (вх. № 17856 від 07.11.2012 року), Боржником визнано частково вимоги ОСОБА_4 у розмірі 652 350, 00 грн. (вартість цінних паперів) - віднесено до четвертої черги та 1 073, 00 грн. (судовий збір) - віднесено до першої черги задоволення вимог кредиторів. Вимоги щодо визнання 185919,75 грн. неустойки Боржником відхилено, оскільки неустойка, яка була нарахована кредитором, є пенею, а пеня може бути нарахована виключно за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, в той час як обов'язок боржника за договорами резервування перед кредитором не є грошовим.

Разом з тим, згідно відзиву розпорядника майна Боржника від 15.07.2013 року № іф/152 (вх. №15488 від 17.07.2013 року), розпорядником майна Боржника відхилено вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі у зв'язку з тим, що вимоги ОСОБА_4 не є конкурсними в розумінні Закону про банкрутство.

Згідно положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що набрала чинності 04 листопада 2012 року, у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора чи їх невизнання, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що набрала чинності 04 листопада 2012 року, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.06.2014 року у справі №Б24/081-12.

Судом встановлено, що 09.02.2007 року між Боржником (сторона-1) та ОСОБА_4 (сторона-2) укладено договір про резервування від 09.02.2007 року №135-Ір (далі за тестом: Договір про резервування), відповідно до п. 2.1 якого, сторона-1 зобов'язується здійснити резервування об'єкту нерухомості, право на придбання якого належить стороні-2, в зв'язку з укладенням сторонами договору купівлі-продажу облігацій № 1, та зобов'язується передати у власність зарезервований об'єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості, сприяти стороні-2 в оформленні права власності на зазначений вище об'єкт, а сторона-2 зобов'язується добросовісно користуватися наданими їй правами, своєчасно укласти зі стороною-1 зазначений вище договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, прийняти його у власність та належним чином виконати інші зобов'язання згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору про резервування, сторона-2 зобов'язується придбати пакет облігацій згідно до наступного графіка: 100% облігацій, визначених в п. 3.1. цього договору по ціні визначеній в п. 3.6. до 19.03.2007 року; ціна облігацій в рамках даного договору є фіксованою на рівні визначеному в п. 3.6. цього договору.

Пунктом 3.1 Договору про резервування визначено, що об'єкт має такі характеристики: тип об'єкту - «Тріо» приміщення квартира, будівельна адреса №26, кв. 13, загальна площа об'єкту 86,98 м. кв., кількість облігацій, необхідних для резервування - 4 349 шт.

Відповідно до п. 3.4 Договору про резервування, запланований термін введення об'єкту в експлуатацію за актом державної комісії - грудень 2007 року. Цей термін може бути змінений, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Згідно п. 3.6 Договору про резервування, сторона-2 придбаває за курсовою вартістю 141,4 грн./ шт., яка визначена на момент укладення цього договору.

Договором про резервування у п.п. 5.1.3, 5.1.4 визначено, що протягом 90 календарних днів з моменту введення забудови або частини забудови, в якій знаходиться об'єкт нерухомості, в експлуатацію, згідно з чинним законодавством України сторона-1 зобов'язана: здійснити всі дії необхідні для оформлення документів про право власності на об'єкт нерухомості та інші дії, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості, де вартість об'єкта нерухомості буде не більша вартості пакету облігацій з урахуванням п.п. 3.7, 3.8 цього договору; укласти із стороною-2 договір купівлі-продажу (викупу) облігацій №2, в якому загальна вартість пакету облігацій буде не менше вартості об'єкту нерухомості з урахуванням п.п. 3.7, 3.8 цього договору. Не пізніше 15 робочих днів з моменту оформлення стороною-1 права власності на об'єкт нерухомості, сторона-1 зобов'язана укласти та підписати зі стороною-2 договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості у відповідності до вимог чинного законодавства України, при умові дотримання стороною-2 умов п. 6.3. цього договору.

Пунктом 6.1 Договору про резервування, сторона-1 зобов'язана письмово повідомити сторону-2 про отримання стороною-1 правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості упродовж 7 робочих днів, що слідуватимуть за днем отримання правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості.

Згідно п.п. 9.7, 9.8 Договору про резервування, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в ред. від 17.02.2006 року, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Статтею 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в ред. від 17.02.2006 року визначено, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави. Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Згідно ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частинами 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За наслідками дослідження умов договору про резервування від 09.02.2007 року №135-Ір, аналізу вказаних норм права, суд дійшов висновку про те, що Договір про резервування за своєю правовою природою належить до особливого виду цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, та містить положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, передачі майнових прав тощо). Зазначений договір є одним із способів набуття права власності спочатку на майнові права об'єкта інвестування, а пізніше - на новостворене в ході інвестиційної діяльності майно. Відтак, договір про резервування об'єкта нерухомості передбачає як грошові, так і майнові права (обов'язки) сторін договору.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

16.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Перший Інвстиційний банк» (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір від 16.03.2007 року №12/0711-КФ (далі за текстом: Кредитний договір), згідно умов якого, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит для придбання безпроцентних дисконтних облігацій емітента ТОВ «Інфініті» у сумі 430 000,00 грн., а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом, комісію за кредитно-розрахункове обслуговування, в порядку, розмірі та строки, що передбачені цим договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору про резервування ОСОБА_4 придбала у Боржника 4 349 іменних безпроцентних дисконтних облігацій в бездокументарній формі загальною номінальною вартістю 652 350,00 грн. та загальною договірною вартістю 614 948,60 грн., що підтверджується договором від 16.03.2007 року №82-07/12К-1 та виписками про стан рахунку у цінних паперах №906370 станом на 26.09.2012 року та на 28.01.2013 року.

16.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Перший Інвстиційний банк» (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави цінних паперів від 16.03.2007 року №26/0711-З, згідно умов якого, за цим договором заставодавець забезпечує виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №12/0711-КФ від 16.03.2007 року, що був укладений між заставодержателем та заставодавцем, та відповідно до умов якого заставодавець до 15.03.2017 року включно повернути заставодержателю фактично отриманий кредит в сумі 430 000,00 грн.

16.03.2007 року між Боржником (забудовник), відкритим акціонерним товариством «Перший Інвстиційний банк» (банк) та ОСОБА_4 (особа) укладено угоду про співробітництво від 16.03.2007 року (далі за текстом: Угода), згідно п. 3 якої, сторони домовилися про встановлення між ними відносин співробітництва. Цією угодою сторони визначають особливості взаємовідносин, пов'язаних з будівництвом нерухомості за рахунок кредитних коштів.

Відповідно до абз. 6 п. 4.2. Угоди, забудовник зобов'язаний у випадку невиконання особою своїх зобов'язань за кредитною угодою, не пізніше 15 банківських днів, з дня повідомлення банком про виникнення заборгованості особи за кредитним договором, викупити у особи облігації шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу на користь банку.

Абзацом 4 п. 6 Угоди визначено, що особа зобов'язується у випадку неспроможності виконання зобов'язань за кредитним договором, особа в рахунок погашення заборгованості за кредитом, зобов'язується укласти з забудовником договір купівлі-продажу облігацій на користь банку.

Пунктами 10.1, 10.2 Угоди, ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін. Строк цієї угоди починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цієї угоди та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_4 набула прав власності на іменні цінні папери Боржника, які Боржник, відповідно до положень п. 5.1.3 Договору про резервування, зобов'язався обміняти на збудовану ним квартиру у визначений договором строк шляхом укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу (викупу) облігацій №2.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 звернулась до Боржника з заявою від 21.01.2009 року №05, у якій просила провести зворотній викуп облігацій у кількості 4 349 штук у зв'язку з неможливістю виконання нею зобов'язань за кредитним договором, укладеним з відкритим акціонерним товариством «Перший Інвстиційний банк».

У відповідь на вказану заяву Боржник направив ОСОБА_4 лист від 11.02.2009 року №18, у якому повідомляв про те, що для виконання вимоги ОСОБА_4 на адресу Боржника має надійти повідомлення від банку про невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору та вимога здійснити викуп облігацій на користь банку. Такого повідомлення на адресу Боржника не надходило. Також Боржник послався на положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

17.03.2009 року відкритим акціонерним товариством «Перший Інвстиційний банк» на адресу Боржника надіслано лист від 17.03.2009 року №1032/0/2-09, у якому ВАТ «Перший Інвстиційний банк» повідомляло, що з 11.03.2009 року у ОСОБА_4 виникла прострочена заборгованість за кредитним договором №12/0711-КФ від 16.03.2007 року у загальній сумі 10 458,68 грн. та вимагало від Боржника виконання ним своїх зобов'язань за угодою про співробітництво, а саме у строк до 07.04.2009 року укласти з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу іменних безпроцентних дисконтних облігацій у кількості 4 349 штук на користь банку. Вказаний лист вручено Боржнику 23.03.2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з веб-сайту ТОВ «Поні Експрес» та копією накладної (експедиторська розписка) №10-2743-4639 від 17.03.2009 року.

Таким чином, після отримання Боржником листа ВАТ «Перший Інвстиційний банк» від 17.03.2009 року №1032/0/2-09, у Боржника виникло зобов'язання не пізніше 15 банківських днів з дня отримання вказаного листа укласти з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу облігацій на користь банку.

В матеріалах справи відсутні належні докази укладення між ОСОБА_4 та Боржником договору купівлі-продажу нерухомого майна, резервування права на придбання якого здійснювалось ОСОБА_4 на підставі Договору про резервування. Також матеріали справи не містять належних доказів укладення договору купівлі-продажу облігацій між ОСОБА_4 та Боржником на користь ВАТ «Перший Інвстиційний банк».

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони Договору про резервування у п. 5.1.4 визначили строк передачі Боржником у власність ОСОБА_4 нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, який безпосередньо пов'язаний з моментом введення в експлуатацію об'єкта нерухомості та оформленням Боржником права власності на себе.

Отже, у п. 3.4 Договору про резервування, запланований термін введення об'єкту в експлуатацію за актом державної комісії - грудень 2007 року. Таким чином, останнім днем здачі в експлуатацію об'єкту нерухомості є 31.12.2007 року.

Згідно положень п. 5.1.3 Договору про резервування, Боржник зобов'язався протягом 90 календарних днів з моменту введення забудови або частини забудови, в якій знаходиться об'єкт нерухомості, в експлуатацію, здійснити всі дії необхідні для оформлення документів про право власності на об'єкт нерухомості та інші дії, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості

Відповідно до п. 5.1.4 Договору про резервування, Боржник зобов'язався не пізніше 15 робочих днів з моменту оформлення Боржником права власності на об'єкт нерухомості, сторона-1 зобов'язана укласти та підписати з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості у відповідності до вимог чинного законодавства України, при умові дотримання стороною-2 умов п. 6.3. цього договору.

Таким чином, останнім днем виконання Боржником зобов'язань щодо передачі об'єкта нерухомості у власність ОСОБА_4 шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу є 18.04.2008 року.

Докази укладення Боржником договору купівлі продажу нерухомого майна з ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що внаслідок невиконання Боржником умов Договору про резервування щодо передачі у власність ОСОБА_4 нерухомого майна, право на викуп якого було зарезервовано за ОСОБА_4 та внаслідок невиконання умов абз. 6 п. 4.2. угоди про співробітництво від 16.03.2007 року щодо укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу облігацій на користь ВАТ «Перший Інвстиційний банк», Боржником порушено взяті на себе зобов'язання за вказаними правочинами.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що Договір про резервування містить положення різних видів цивільно-правових, зокрема, договору купівлі-продажу, суд дійшов висновку про те, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як такі, що забезпечують право ОСОБА_4 на повернення суми попередньої оплати, сплаченої за непередане їй нерухоме майно.

Суд зазначає, що обрання передбаченого ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України способу захисту своїх майнових інтересів є правом покупця, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов'язанні.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 сплачено попередню оплату за нерухоме майно шляхом викупу пакету облігацій у сумі 652 350,00 грн., а нерухоме майно Боржником не передано ОСОБА_4 у строк, то відповідно до ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України, у ОСОБА_4 виникло право вимоги повернення суми попередньої оплати від Боржника, який одержав суму попередньої оплати нерухомого майна і не передав його у встановлений строк.

Таким чином, грошові вимоги ОСОБА_4 до Боржника є конкурсними.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів на підтвердження викупу у ОСОБА_4 пакету облігацій та сплати їй грошових коштів у сумі 652 350,00 грн. Боржником суду не надано.

Поряд з цим, судом встановлено, що від Боржника в особі розпорядника майна Боржника надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог кредиторів від 18.10.2013 року №іф/237 (вх. №21825 від 17.10.2013 року), у якій Боржником заявлено про необхідність застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_4, оскільки строк позовної давності сплив 01.01.2011 року.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При вирішенні питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом, 17.03.2009 року відкритим акціонерним товариством «Перший Інвстиційний банк» на адресу Боржника надіслано лист від 17.03.2009 року №1032/0/2-09, у якому ВАТ «Перший Інвстиційний банк» повідомляло, що з 11.03.2009 року у ОСОБА_4 виникла прострочена заборгованість за кредитним договором « 12/0711-КФ від 16.03.2007 року у загальній сумі 10 458,68 грн. та вимагало від Боржника виконання ним своїх зобов'язань за угодою про співробітництво, а саме у строк до 07.04.2009 року укласти з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу іменних безпроцентних дисконтних облігацій у кількості 4 349 штук на користь банку, який отримано Боржником 23.03.2009 року. Проте, Боржник відповідний договір купівлі-продажу протягом 15 банківських днів з дня отримання листа від 17.03.2009 року №1032/0/2-09 не уклав.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з копії листа Боржника від 11.02.2009 року №18, Боржник визнав наявність у нього обов'язку за договором про резервування від 09.02.2007 року №135-Ір та угодою про співробітництво від 16.03.2007 року щодо передачі ОСОБА_4 у власність нерухомого майна та укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу облігацій на користь банку.

Згідно ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, враховуючи належне виконання ОСОБА_4 умов договору про резервування від 09.02.2007 року №135-Ір, враховуючи вчинення ОСОБА_4 дій щодо врегулювання спору шляхом звернення до Боржника з заявою від 21.01.2009 року №05 про викуп пакету облігацій та укладення з банком договору купівлі-продажу цінних паперів у межах строку позовної давності, у зв'язку з перериванням строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що право ОСОБА_4 щодо вимог до Боржника у сумі 652 350, 00 грн. підлягає захисту.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 при поданні заяви про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н (вх. №15616 від 02.10.2012 року) сплачено судовий збір у сумі 1 073,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Підпунктом «г» п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає обґрунтованими грошові вимоги ОСОБА_4 у сумі 652 350,00 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.), які підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору сплаченого ОСОБА_4 за подання заяви про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н у сумі 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого вказані суми визнаються судом та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 13, 14, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 4-1, 33-35, 43, 44, 49, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_4 про визнання кредитором від 27.09.2012 року б/н (вх. №15616 від 02.10.2012 року), з урахуванням заперечень б/н від 29.08.2013 pоку (вх. № 18411 від 29.08.2013 pоку), - задовольнити.

Визнати грошові вимоги ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) у сумі 652 350,00 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.), які підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору у сумі 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.), які підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів, та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника.

2. Розпоряднику майна Боржника - арбітражному керуючому Серебрякову О.В. включити до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ" визнані судом кредиторські вимоги ОСОБА_4.

3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Суддя П.Ф. Скутельник