Справа № 447/456/14 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.
Провадження № 22-ц/783/4311/14 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.
Категорія: 25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Кабаля І.І.
Суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.
При секретарі:Матяш С.І
З участю:ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»» до ОСОБА_3 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»» до ОСОБА_3 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4286,50грн.
Вирішено питання судових витрат.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_4. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи Зазначає, що судом не здобуто доказів про те чи автомобіль марки «Reno Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 в період з 2011 року по 15.07.2012 року, тобто день ДТП, мав пошкодження, чи потрапляв раніше в ДТП. Крім того, не встановлено коефіцієнт експлуатаційного зносу даного автомобіля. Також, зазначає, що не було проведено автотоварознавчої експертизи транспортного засобу для розрахунку зношеності транспортного засобу та його деталей, що суперечить нормам закону при визначенні суми відшкодування. Апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове у відповідності до вимог чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з положеннями ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок, це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 липня 2012 року о 19 год. 55 хв. ОСОБА_3 в с.Дроговиж по вул.Шевченка, 294 Миколаївського району Львівської області, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки ОСОБА_5 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1 ПДР України.
Відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 01 серпня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 1313/2287/12 під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено задній бампер транспортного засобу марки ОСОБА_5 д.н.з. НОМЕР_1.
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №34523 Га/11 рв від 19.08.2011 року майнові інтереси ОСОБА_6, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу марки ОСОБА_5, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 були застраховані АТ «СК «АХА Страхування». Цивільно -правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на час вчинення ним ДТП не була застрахована, чого не заперечуває і сам відповідач.
16 липня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до страхового акту №2012/V/MOD06676/VESKO17744 від 26 липня 2012 року та розрахунку страхового відшкодування страхова комісія ПАТ «СК «АХА Страхування» під час розслідування та опрацювання інформації по страховому випадку прийшла до висновку, що сума страхового відшкодування становить 4 286 грн. 50 коп. ( 4800 грн. ( вартість відновлювального ремонту) - 513,50 грн. франшиза за договором страхування).
Як вбачається із платіжного доручення №35586 від 30 липня 2012 року АТ «СК «АХА Страхування» перерахувало 4 286 грн. 50 коп. страхового відшкодування згідно акту № VESKO17744 на ремонт автомобіля ОСОБА_6 за рах. № 2125424 від 25 липня 2012 року.
Згідно акту виконаних робіт № Лу- К-13339 від 05 жовтня 2012 року та накладної №545202 від 28 вересня 2012 року ТзОВ «Луцьк -Експо» виконав відновлювальний ремонт транспортного засобу марки ОСОБА_5 д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 4 800 грн.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору, судом вірно застосовано спеціальні норму, зокрема ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем не враховано зношеності пошкодженого транспортного засобу при розрахунку розміру збитків то такі є безпідставними, оскільки пошкоджений автомобіль 2011 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 15.07.2012 року.
За таких обставин суд підставно ухвалив судове рішення про стягнення з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»» виплаченої суми страхового відшкодування.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Кабаль І.І.
Судді: Копняк С.М.
Монастирецький Д.І.