АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1783/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 55 Чепурний О. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддівПальонного В. С. , Єльцова В. О.

при секретаріПосипайко А.І., Овчаренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и л а :

04 квітня 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року зобов'язано відповідача провести перерахунок заробітної плати у відповідності з вимогами Галузевих угод між Міністерством з питань житлово -комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України/на 2007-2009 та на 2010-2012 роки/ за період з 28 січня 2009 року по 01 квітня 2010 року із застосуванням коефіцієнта співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду /Додатку №2/ та виплатити донараховану внаслідок застосування коефіцієнта заробітної плати позивачу, провести нарахування та виплату індексації йому заробітної плати за період з 20 лютого 1996 року по 23 листопада 2010 року, провести нарахування та виплату компенсації за несвоєчасно проведені йому виплати заробітної плати за період з 01 січня 2008 року по 23 листопада 2010 року. Дане рішення, 3 квітня 2012 року, набрало законної сили, але відповідач умисно, протиправно ухиляється від його виконання.

Позивач ОСОБА_7 зазначає у позові, що відповідно даного рішення, відповідач повинен донарахувати та виплати йому за 2009 рік - 7925,66 грн. заробітної плати, 116842,08 грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати разом 124567,74 грн.; за 2010 рік - 3484,75 грн. заробітної плати, 109837,15 грн. компенсації за затримку заробітної плати разом 113301,90 грн.

Крім того, своїми протиправними діями по умисному невиконанню вищевказаного рішення суду, фактичного не нарахування та не виплати заробітної плати вимусило його шукати інші джерела засобів для відновлення порушених життєвих зв'язків, внаслідок чого йому заподіяно моральну шкоду. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з КП «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати за 2009 та 2010 роки в розмірі 11390,41 грн. та компенсації за затримку виплати робітної плати за період 38 днів 2010 року, 365 днів 2011 року , 365 днів 2012 , 365 днів 2013 року , 80 днів 2014 року в розмірі 226479,23 грн. та 6000 грн. моральної шкоди.

15 травня 2014 року ОСОБА_7 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з КП «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати за 2009 та 2010 роки в розмірі 13526,68 грн. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період: 2010 року - 38 днів, 2011 року - 365 днів, 2012 року - 365 днів, 2013 року - 365 днів, 2014 року - 135 днів в розмірі 344490,24 грн., а всього 356993,92 грн. та 6000 грн. моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював розрахунок заборгованості по заробітній платі та розмір компенсації за затримку виплати зарплати і наполягав на задоволенні наступних розрахунків по заборгованості донарахувань невиплаченої зарплати в остаточному розрахунку від 16. 10. 2014 року просив стягнути 4331, 60 грн. донарахування за 2009 - 2010 роки, 9041, 93 грн. - проіндексовану суму зарплати за 2009- 2010 роки з урахуванням донарахування та 143677, 08 грн. - середній заробіток за час затримки , всього стягнути на його користь 157050, 61 грн.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 15 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення незаконне та необґрунтоване, просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 травня 2014 року і ухвалити рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача витрати по оплаті позову і апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Суд першої інстанції послався на прийняте раніше рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року , яким зобов'язано відповідача провести нарахування та виплати належних відповідачу сум з заборгованості заробітній платі. Дане рішення залишено без змін ухвалою колегії апеляційного суду, набрало чинності і підлягає виконанню. Тому суд першої інстанції вважав, що в порядку виконання прийнятого судом рішення стягувач, в даному випадку, і має право доводити правильність нарахування йому заборгованості відповідачем, зв'язку з чим він наділений відповідними правами, зокрема заявляти клопотання про проведення експертизи у разі незгоди з проведеними розрахунками боржника. Судом відмовлено і в задоволенні вимог про стягнення компенсації в порядку ст. 117 КЗпП України, пославшись на перебіг трьохмісячного строку звернення до суду, який починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, оскільки суд виходив з того, що позивач не надав доказів виплати йому підприємством заборгованості по зарплаті, тому дійшов висновку що строк звернення до суду про стягнення коштів по затримці виплати зарплати не розпочався. Суд також не задовольнив вимоги про стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, так як даний висновок є помилковим, таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки суд невірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України - суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що позивач ОСОБА_7 20 лютого 1996 року був прийнятий на роботу головним інженером Драбівського ВУЖКГ по переводу.

23 листопада 2010 року на підставі наказу № 73 ОСОБА_7 звільнений із займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2012 року

зобов'язано Драбівське ВУЖКГ провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_7 у відповідності з вимогами Галузевих угод між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (на 2007-2009 та на 2010-2012 роки) за період з 28 січня 2009 року по 01 квітня 2010 року із застосуванням коефіцієнтів співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями, видами робіт та окремими професіями встановленого угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (додаток № 2) та виплатити донараховану внаслідок застосування коефіцієнта заробітну плату позивачу, провести нарахування та виплату індексації заробітної плати за період з 20 лютого 1996 року по 23 листопада 2010 року, провести нарахування та виплату компенсації за несвоєчасно проведені виплати заробітної плати за період з 01 січня 2008 року по 23 листопада 2010 року.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цим Законом врегульовано правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

16. 10. 2012 року відкрито виконавче провадження у справі по виконанню рішення суду від 14 березня 2011 року, яке набрало чинності 03 квітня 2012 року.

За невиконання рішення суду та ухилення від виконання неодноразово державним виконавцем керівник боржника Драбівське виробниче управління житлово - комунального господарства ОСОБА_10 притягувався до відповідальності. винесено постанову від05.11. 2012 року про накладення штрафу в розмірі 340 грн., 30.11. 29012 року повторно постанова про накладення штрафу 680 грн. У відповідь від боржника надійшов лист, що підприємство не в змозі провести відповідні перерахунки. Рішення суду не виконано.

Винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження «, який передбачає повернення виконавчого документа до суду у випадку, передбачено ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно до вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження « державний виконавець вносить подання ( повідомлення ) правоохоронним органам про притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Відповідач не виконує рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року та відмовляється проводити відповідні розрахунки, які зобов'язаний здійснити на виконання вказаного рішення, тому позивач провів свої розрахунки та звернувся до суду з позовом про стягнення сум заборгованості по зарплаті.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, підставою для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у вказані строки. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України - виплати середнього заробітку за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Суд на вказані вимоги закону уваги не звернув, не перевірив, чи були проведені відповідачем виплати за судовими рішеннями від 14 березня 2011 року та чи не виникло з зв'язку з їх невиплатою у позивача право на відшкодування середнього заробітку в порядку, передбаченому ст.117 КЗпП України.

Під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що Драбівським ВУЖКГ рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року не виконано, та не проведено перерахунок заробітної плати ОСОБА_7

Згідно даних акту Контрольно - ревізійного відділу у Драбівському районі № 07- 20/ 12 від 10. 05. 2011 року ревізії фінансово - господарської діяльності Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» за період з 01.03. 2009 року по 28.02. 2011 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства при встановлені посадових окладів, тарифних ставок , надбавок та доплат . Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.1.1.3 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством з питань житлово - комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово - комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКХ України» та Центральним комітетом профспілки працівників

житлово - комунального господарства місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010- 2012 роки в періоді з 01.01 2010 року по 31.03. 2010 року та в періоді з 01.01. 2011 року по 28.02. 2011 року підприємством 13 працівникам місячні посадові оклади встановлено в розмірі нижчому від мінімальних гарантів в оплаті праці.

Як наслідок, 13 працівникам, серед яких є позивач ОСОБА_7 підприємством не донараховано та не виплачено заробітної плати внаслідок заниження посадового окладу на загальну суму 56032, 73 грн. ( за період з 01.01. 2010 по 31.03. 2010 року. Розрахунок розміру донарахування заробітної плати вказаний у додатку ІІ до акту, згідно даних якого вбачається що позивачу ОСОБА_7 не донараховано та не виплачено 4331, 60 грн. ( а.с. 104 т. 1 ).

Невиплата відповідачем суми 4331, 60 грн. ОСОБА_7 підтверджується і відповіддю на адресу позивача Державної фінансової інспекції в Черкаській області від 29.11. 2013 року за № 23-25 / 46-9298 -0 ( а. с. 103 т. 1 ).

Проведеними перевірками територіальної державної інспекції праці у Черкаській області також встановлено ряд порушень вимог трудового законодавства щодо оплати праці, в тому числі позивачу ОСОБА_7, про що вказано в актах перевірки від 23.12. 2010 року, даних протоколу про адміністративне правопорушення від 23. 12. 2010 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 4331, 60 грн. на користь ОСОБА_7 з Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» донарахованої на не виплаченої заробітної плати внаслідок заниження посадового окладу за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2010 року.

Як вбачається із наданих сторонами доказів та матеріалів справи відповідач після звільнення позивача та ухвалення рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року не провів відповідних розрахунків та не виплатив позивачу заборгованість, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню його середній заробіток за період з 24 листопада 2010 року, 23.11. 2010 року - звільнення позивача, по день ухвалення даного рішення колегією суддів, тобто 31 жовтня 2014 року, який включає 988 робочих днів.

Відповідач наполягає в судовому засіданні, що немає заборгованості перед позивачем ОСОБА_7, але відповідних розрахунків суду не надав, незважаючи на неодноразові перенесення розгляду справи, та вимогу суду про надання відповідачем розрахунків на підтвердження доводів про відсутність заборгованості по зарплаті перед позивачем.

За таких обставин, колегія суддів дослідила та перевірила матеріали справи, надані сторонами докази, уточнені розрахунки позивача ОСОБА_7 від 16. 10. 2014 року, на яких наполягав позивач та його представник, і про задоволенні яких вони просили колегію суддів.

Перевіряючи розмір стягнення середнього заробітку позивача ОСОБА_7 за вказаний період, колегія суддів виходить при обчисленні середньої зарплати з норм ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно даних довідки про середньоденну заробітну плату ОСОБА_7 середньоденний заробіток позивача становить 90,55 грн., визначений роботодавцем - Драбівським ВУЖКГ, (а. с. 94 т. 1), який обчислений шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин).

Відповідно до даних листів Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010-2014 роки» вбачається, що з 24 листопада по 31 грудня 2010 року їх кількість становить 28 робочих днів; за 2011 рік - 250 робочих днів; за 2012 рік - 251 робочий день; за 2013 рік - 251 робочий день та з 01 січня по 31 жовтня включно 2014 року - 208 робочих днів, що разом складає 988 робочих днів.

Колегія суддів вважає, що позивач невірно вирахував середньоденну заробітну плату в розмірі 113, 31 грн. та кількість днів затримки , які позивач рахував як 1268 календарних днів, тому в цій частині вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

В зв'язку з цим, розмір стягнення на користь позивача його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає - 89463,40 грн. (90,55 грн. х 988 робочих днів).

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідач порушив законні права та інтереси позивача ОСОБА_7, що призвело до моральних страждань, оскільки він вчасно не отримав зароблені кошти та змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав, на протязі тривалого періоду часу не міг отримати від відповідача розрахунків і виплати не донарахованої заробітної плати, а тому із відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди. Позивач ОСОБА_7 оцінив моральну шкоду в розмірі 6000 гривень. Однак, колегія суддів вважає, виходячи із вимог розумності та справедливості , обставин справи , що стягненню з відповідача підлягає моральна шкода в розмірі 500 грн. на користь позивача.

Позивачем ОСОБА_7 згідно поданої позовної заяви та зміни до позовної заяви не заявлено позовних вимог про стягнення індексації, а відповідно до вимог ЦПК України ст. 303 апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог.

За таких обставин колегія суддів не може вийти за межі позовних вимог та перевірити правильність нарахування позивачем індексації сум заробітної плати, оскільки такі вимоги не розглядались судом першої інстанції. Враховуючи, що чинним є рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року, яким зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату індексації заробітної плати, яке не виконано і підлягає виконанню з дати набрання ним чинності 3 квітня 2012 року, а строк виконання його не закінчився, то позивач має право звернутись повторно із заявою про його виконання, тому права позивача не порушуються.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, і стягненню з відповідача на користь позивача 4331, 60 грн. донарахованої на не виплаченої заробітної плати внаслідок заниження посадового окладу за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2010 року, середнього заробітку за час затримки за період з 24 листопада 2010 року по 31 жовтня 2014 року в сумі 89463,40 грн. та 500 грн. моральної шкоди, всього 94295 грн., оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 , ч.5 ст. 88 ЦПК України стягненню в дохід держави підлягає судовий збір з відповідача пропорційно до задоволених вимог позивача в розмірі 943 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» на користь ОСОБА_7 4331, 60 грн. донарахованої на не виплаченої заробітної плати внаслідок заниження посадового окладу за період з 01.01. 2010 року по 31.03. 2010 року, середній заробіток за час затримки за період з 24 листопада 2010 року по 31 жовтня 2014 року в сумі 89463,40 грн. та 500 грн. моральної шкоди, всього 94295 грн..

Стягнути з Комунального підприємства «Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства» в дохід держави судовий збір в розмірі 943 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :