Справа № 1327/5813/12 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.
Провадження № 22-ц/783/4303/14 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.
Категорія:25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Кабаля І.І.
Суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.
При секретарі: Матяш С.І.
З участю: представника ПАТ "Укргазпромполіс" -
Мазур А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазпромполіс" на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромполіс" про стягнення суми страхового відшкодування,-
ВСТАНОВИЛА:
21.12.2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромполіс" (далі - ПАТ "Укргазпромполіс") про стягнення суми страхового відшкодування, що становить 220 295 грн 08 коп. В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП, що відбулось 28.01.2011 року вказаний автомобіль отримав ушкодження. Оскільки страховик відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, тому він змушений звернутись до суду з відповідним позовом.
Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 до ПАТ "Укргазпромполіс" про стягнення суми страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укргазпромполіс" на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в сумі 220 095 (двісті двадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять ) гривень 08 копійок.
Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду оскаржило ПАТ "Укргазпромполіс". В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що за документами, що були надані позивачем для виплати страхового відшкодування у страхової компанії були відсутні підстави для складання страхового акту та виплати страхового відшкодування, так як у відповідності до умов договору порушення страхувальником п.12.1 ПДР не є страховим випадком та виплата страхового відшкодування не проводиться. Однак, як вбачається з постанови суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності судом зазначено п.12.1 замість п.13.1 ПДР. За заявою страхової компанії про виправлення описки в постанові судом було прийнято зовсім нову постанову, якою було змінено формулювання щодо правила дорожнього руху, яке було порушено позивачем, відтак відмова страхової компанії у виплаті позивачу страхового відшкодування є цілком обґрунтованою. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_3 не є належним позивачем у справі, оскільки вигодонабувачем за договором страхування є ОСОБА_4, а тому позивач не має права на одержання виплати. Також, хоча апелянт повністю й заперечує проти виплати страхового відшкодування, однак вважає ціну позову необґрунтованою і вказує, що за умови визнання випадку страховим сума відшкодування склала б 154 572 грн 72 коп. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно зі ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На думку колегії суддів ухвалене у справі рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, ухвалене за відсутності належних та допустимих доказів підставності позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як в ст. 991 ЦК України, так і ст. 26 Закону України "Про страхування" передбачено підстави для відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні. Відповідно до ч. 2 цих статей договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Укргазпромполіс" та ОСОБА_3 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту від 19.10.2010 року № С03030. Відповідно до умов даного договору страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язався сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Вигодонабувачем по даному договору є ОСОБА_4. Термін дії договору з 19.10.2010 року до 18.10.2011 року, загальна страхова сума 260 000 грн. Позивачем сплачено загальний страховий внесок (платіж) в розмірі 14 430 грн.
Відповідно до умов п. 2.1, п. 2.3 даного договору страховик виплачує страхове відшкодування у разі настання страхових випадків, визначених у розділі № 1 договору, та відшкодовується сума матеріального збитку, за виключенням випадків, перерахованих в розділі 3 договору.
Згідно із положеннями пп.3.2.6 п.3.2 розділу 3 "Виключення із страхових випадків і обмеження страхової відповідальності" укладеного між сторонами договору виплата страхового відшкодування не проводиться в разі порушення правил пожежної безпеки, пунктів 12.1-12.10, 14.6, 15.12 Правил дорожнього руху України. Формулювання вказаних пунктів із Правил дорожнього руху України.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 28.01.2011 року близько 22 год. 30 хв. в м. Жовква Львівської області, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки TOYOTA LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, попав в ДТП, внаслідок чого автомобіль отримав пошкодження.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 15.04.2011 року ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Судом накладено адміністративне стягнення у вигляді усного зауваження та попередження про недопустимість вчинення правопорушень в майбутньому. Справу про вчинення ним адміністративного правопорушення закрито (т. 1 а.с. 36).
Як вбачається з тесту постанови, ОСОБА_3 28.01.2011 року близько 22 год. 30 хв. в м. Жовква Львівської області керуючи автомобілем марки "Тойота" д.н.з НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив з'їзд на перешкоду, в результаті чого автомобіль отримав ушкодження, водій автомобіля порушив п.13.1. Правил дорожнього руху України.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 14.11.2012 року було виправлено описку в постанові Червоноградського міського суду Львівської області від 15.04.2011 р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченогост.124 КУпАП шляхом зазначення в описовій частині постанови, що ОСОБА_3 не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, водій автомобіля порушив п.13.1. Правил дорожнього руху (т. 1 а.с. 37).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову районний суд виходив з того, як вбачається з постанов Червоноградського міського суду Львівської області від 15.04.2011 року та 14.11.2012 року, ОСОБА_3 було винесено усне зауваження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Крім того, з даних постанов вбачається, що ОСОБА_3 не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив з'їзд на перешкоду, в результаті чого автомобіль отримав ушкодження, а водій порушив вимоги п.13.1 ПДР України. Оскільки відповідачем суму страхового відшкодування не виплачено, тому така підлягає відшкодуванню в користь позивача.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Як роз'яснено в п. 4 постанови пленуму ВССУ від 1 березня 2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Проте постанова у справі про адміністративне правопорушення є лише одним з доказів по справі.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з'ясовуються обставини скоєння ДТП та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВС1 № 095181 від 28 січня 2011 р. (т. 2 а.с. 22) у розділі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" вказано, що ОСОБА_3 28.01.11 року о 22 год. 30 хв. в м. Жовква Львівської області керуючи автомобілем марки "Тойота" н/з НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив з'їзд на перешкоду, завдавши автомобілю механічних пошкоджень, чи порушив вимоги п.12.1. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Надаючи одразу після ДТП пояснення працівникам ДАІ (т. 2 а.с. 25), підписуючи схему місця ДТП (т. 2 а.с. 23-24) та зазначаючи власноручно в протоколі про те, що з ним згідний, ОСОБА_3 вказав, що в цей день був туман на дорозі, і на розгалуженні доріг в м. Жовква на м. Жовква та на м. Львів не зорієнтувався та не вибрав безпечної швидкості руху, чим з'їхав в кювет та зіткнувся із деревом. В якості причини ДТП ОСОБА_3 вказав на власну необережність.
Подаючи 1 лютого 2011 р. відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування за страхуванням наземного транспорту (т. 2 а.с. 21), позивач здійснюючи короткий опис настання страхового випадку та завданих збитків власноручно вказав, що не впорався з керуванням автомобіля, так як був туман і з'їхав з дороги і зіткнувся з деревом.
У п. 12.1. ПДР закріплено положення, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 13.1. ПДР визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та виносячи постанову, суд зобов'язаний зазначити нормативний акт, який порушений. При цьому суд не наділений повноваженнями вирішувати питання та зазначати в постанові про суть вчиненого особою, яка притягається до відповідальності правопорушення, відмінного від вказаного в протоколі, оскільки розгляд відбувається виключного в межах даних, наведених в самому протоколі.
Дотримання вказаних у ст. 283 КУпАП вимог спрямоване на забезпечення законності рішень, які приймаються, та повинно виключати двозначність тлумачення суті учинено адміністративного правопорушення.
При цьому колегія суддів також виходить з того, що ст. 284 КУпАП чітко передбачено види постанов по справі про адміністративне правопорушення, положення якої не передбачають такого виду судового рішення, як постанова про виправлення описки під час провадження у справах про адміністративні правопорушення. Не може бути в даному випадку застосована і аналогія закону, зокрема по ст. 169 КАС України, на яку послався суд при винесені постанови від 14 листопада 2012 р., оскільки положення КУпАП такого права суду не надають. Слід вказати, що виносячи дану постанову, та виправляючи описку, суд фактично змінив суть учиненого правопорушення та пункт ПДР, який був порушений ОСОБА_3
Також колегія суддів враховує, що відповідач не є особою, яка бере участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, а відтак не наділена правом оскарження постанови по справі. При цьому постанови суду від 15 квітня 2011 р. та від 14 листопада 2012 р. по суті апеляційним судом не переглядались (т. 2 а.с. 218-221).
У зв'язку із чим, на думку колегії суддів, видається можливим спростування суті учиненого порушення, так і положень ПДР допущених позивачем та викладених в постановах суду від 15 квітня 2011 р. та від 14 листопада 2012 р. з боку страхової компанії, що необґрунтовано відхилено судом першої інстанції.
При цьому відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (т. 1 а.с. 39) приймалося виходячи саме з протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень ОСОБА_3 та заяви про виплату страхового відшкодування, а також з огляду на те, що судом не розглянуто заяву страховика про виправлення в постанові суду від 15 квітня 2011 р. описки в частині зазначення вірного пункту ПДР, порушених позивачем.
З огляду на викладене, а також враховуючи з'ясовані в ході апеляційного перегляду дійсні обставини скоєння ДТП, і як наслідок порушені позивачем вимоги ПДР, які перебувають у прямому причинному зв'язку з підставами, передбаченими договором страхування, котрі виключають здійснення виплати страхового відшкодування, колегія суддів вважає, що рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування є правомірним.
Таким чином, за наявності підстав, передбачених ч. 1ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у Постанові від 24.10.2008 р. № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" суд виходить з того, що: неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних, неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо; порушення або неправильне застосування матеріального и процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин, а відтак слід постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 3,4, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромполіс" задовольнити.
Заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укргазпромполіс" про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1 609 гривень 50 копійок.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Кабаль І.І.
Судді: Копняк С.М.
Монастирецький Д.І.