№22-ц -203\09. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: звільнення самовільно Зелінський В.Г.
зайнятої земельної ділянки Доповідач -Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року по справі за позовом територіальної громади м. Ізюма в особі Ізюмської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки ,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2007 року позивач звернулась у суд з зазначеним позовом , в якому просив зобов”язати відповідачів повернути самовільно зайняту ними земельну ділянку по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ( заїзд до садиб ОСОБА_1 та ОСОБА_3) для відновлення заїзду шириною 7,40 м. між домоволодіннями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, зобов”язавши їх привести вказану земельну ділянку в придатний для її використання стан згідно до цільового призначення.
Свої вимоги обґрунтовували ти, що є власником вказаної земельної ділянки на якій відповідачами збудовано паркан.
Відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що самовільно вказану земельну ділянку не займали.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року, вказаний позов позивача задоволено в повному обсязі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шириною 7,4 м та протягом 15 днів після вступу рішення в законну силу привести земельну ділянку в придатний для використання стан, демонтувати шиферний паркан та металеві ворота, а в разі не виконання рішення суду роботи провести за рахунок відповідачів. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь Ізюмської міської ради судові витрати в розмірі 81 грн.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати зазначене рішення суду та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим доказам, неповне з”ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов”язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що проїзд до будинків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить до земель запасу, а також з того, що рішенням Ізюмського міського суду від 07.10 2002 року, спірна земельна ділянка була повернута в землі запасу м.Ізюма. Вказане рішення було виконано у квітні 2003 року, але відповідачі знову самовільно зайняли спірну земельну ділянку.
Однак погодитись з вказаними висновками суду не можна, оскільки вони зроблені на неповно з”ясованих обставинах справи.
Так, вважаючи встановленим факт виконання рішення суду від 07.10.2002 року та повернення спірної земельної ділянки до земель запасу м. Ізюм , суд виходив лише с пояснень про це позивача, однак інших доказів, які б підтверджували ці пояснення та свідчили про примусове виконання вказаного рішення суду, матеріали справи не містять. Більш того, залучена до матеріалів справи копія рішення суду від 07.10.2002 року взагалі не містить його резолютивної частини( а.с.9-10).
Крім того, вважаючи встановленим ту обставину, що спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу міста Ізюма, суд посилається як на доказ встановлення такої обставини, на заяву позивача та надану ним копію плану землекористування домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с.11).
Однак , надана позивачем копія такого плану, ніким не завірена, а її достовірність судом першої інстанції не перевірялась. Інших доказів, які б підтверджували цю обставину, матеріали справи не містять.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення позивача у суд з зазначеним позовом, є виниклий між відповідачами та землекористувачами суміжної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 спір щодо меж користування спірною земельною ділянкою.
Однак суміжні землекористувачі до участі у справі залучені не були, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що між ними та відповідачами при наявності виниклого між ними спору, встановлювались та погоджувались межі суміжних земельних ділянок .Судом також не перевірено, чи надана в користування площа земельної ділянки відповідачів в розмірі 1340 кв.м ., та суміжних землекористувачів домоволодіння НОМЕР_3 в розмірі 960 кв.м. ,відповідає фактичному їх землекористуванню та чи мав взагалі факт самовільного зайняття відповідачами спірної земельної ділянки шириною 7.4 м.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд розглянувши справу, вирішив питання про права та обов”язки осіб, які не були залучені до участі у її розгляді і це, відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, є обов”язковою підставною для скасування ухваленого у справі рішення та передачі справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 304 , 311, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія ,-
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, задовольнити частково.
Скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року та повернути справу на новий розгляд до того ж суду іншому складу суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :