УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 233/4341/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Бондара В.О. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.08.2014р. по справі № 233/4341/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН, відповідач) про визнання дій УПСЗН протиправними в частинні виплати щорічної разової допомоги до дня 5 травня інвалідам війни за 2014 рік та стягнути з УПСЗН недоплачену суму щорічної разової державної грошової допомоги до дня 5 травня у розмірі 5342 грн.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.08.2014р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.08.2014р. із закриттям провадження у справі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, апелянт просив розглянути справу за своєю відсутністю.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом війни ІІ групи.

На розрахунковий рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", на підставі списку від 25.04.2012 р., відповідачем було зараховано разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2250 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 8 мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Соціальний захист інвалідів війни визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Між тим, відповідачем у квітні 2014 року допомога до 5 травня була нарахована та виплачена позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014р. № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 2250 грн., що значно зменшує розмір передбачених законом виплат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014р. № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, що позивачу правомірно виплачено грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2014р. № 102, у зв'язку з тим, що положеннями ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначено, що допомога до 5 травня інвалідам війни виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 було визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI.

Відповідно до ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, чинною є редакція ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 09.07.2007р., якою передбачено виплату інвалідам війни ІІ групи грошової допомоги до 5 травня у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо правомірності нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня, в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 102.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.08.2014р. по справі № 233/4341/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В.

Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Курило Л.В.