КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року Справа №810/5637/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0017581702 від 02.07.2014.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки останнє прийнято на підставі помилкового висновку Податкового органу, викладеному у акті №260/17-3/НОМЕР_1 від 04.06.2014 (далі - Акт перевірки) про перевищення гранично допустимої загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг у розмірі 300000,00 грн. протягом останніх 12 календарних місяців (без урахування ПДВ) та порушення вимог статей 181, 183, 187 Податкового кодексу України.

Також позивач стверджує, що оскільки вказана сума ним перевищена не була, встановлений законом обов'язок щодо реєстрації платником ПДВ у нього відсутній.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.09.2013, не зареєстрований як платник податку на додану вартість, та як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

З 26.05.2014 по 30.05.2014 посадовою особою Податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.04.2014, результати якої зафіксовані в акті №260/17-3/НОМЕР_1 від 04.06.2014.

За висновками Акту перевірки за її результатами встановлено порушення з боку позивача пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не задекларування і відповідно заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 81194,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що вказані висновки ґрунтуються на наступних твердженнях:

«За період з 01.01.2011 по 31.12.2013, згідно наданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області податкових декларацій про майновий стан і доходи, валовий дохід склав: 2011 рік - 251989,16 грн., 2012 рік - 299978,88 грн., 2013 рік - 260011,90 грн.

За період з 01.01.2011 по 31.12.2013, згідно наданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), загальна сума розрахунків склала: 2011 рік - 251986,16 грн., 2012 рік - 301055.03 грн., 2013 рік - 299282,33 грн., з 01.01.2014 по 30.04.2014 - 106685,35 грн.

Перевіркою встановлено, що обсяг оподаткованих операцій податком на додану вартість, визначений у статті 181 Податкового кодексу України, СГД-ФО ОСОБА_1 досягнутий у грудні 2012 року за період з січня 2011 року по грудень 2012 року, обсяг оподаткованих операцій податком на додану вартість склав 301055,03грн.

В зв'язку з вищевикладеним, СГД-ФО ОСОБА_1 підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість з січня 2013 року.

Отже, сума, що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) СГД-ФО ОСОБА_1 становить 405967,68 грн., в тому числі січень 2013р.- 27709,01грн., лютий 2013 р. - 28760,24грн., березень 2013 р. - 29038,17 грн., квітень 2013 р. - 33189,90грн., травень 2013 р. - 35861,30грн., червень 2013 р. - 27102,65грн., липень 2013 р. - 19776,90грн., серпень 2013 р. - 19438,35грн., вересень 2013 р. - 19004,30грн., жовтень 2013 р. - 20662,20грн., листопад 2013 р. - 22320,90грн., грудень 2013 р. - 16418,41грн., січень 2014р.- 21527.20 грн., лютий 2014р.- 20934,75 грн., березень 2014р.- 23133,40 грн., квітень 2014р.- 41090,00 грн. (згідно наданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку рахункових операцій (розрахункових книжок) за грудень 2012р., 2013р., січень-квітень 2014р.)

Таким чином, в порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено не декларування відповідно заниження ОСОБА_1 податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну 81193,54 грн., в тому числі: - січень 2013р.- 5541,80 грн., - лютий 2013 р. - 5752,04грн., березень 2013 р. - 5807,63грн., квітень 2013 р. - 6637,98 грн., травень 2013р.- 7172,26 грн., червень 2013р.-5420,53 грн., липень 2013- 3955,38 грн., серпень 2013р.-3887,67 грн., вересень 2013р.- 3800,86 грн., жовтень 2013р.- 4132,44 грн., листопад 2013р.- 4464,18 грн., грудень 2013р. - 3283,68 грн., січень 2014р.- 4305,44 грн., лютий 2014р.- 4186,95 грн., березень 2014р.- 4626,68 грн., квітень 2014р.- 8218,00 грн.»

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0017581702 від 02.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 101492,00 грн., у тому числі за основним платежем 81194,00 грн., штрафні санкції 20298,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідні скарги - без задоволення.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Також, враховуючи визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного у статті 14 Кодексу, судом проведено сукупний аналіз норм податкового законодавства, а саме:

- статті 49 Податкового кодексу України, якою визначений порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби;

- пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, яким встановлені вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ (у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статті 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку);

- пункту 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, якими визначений порядок реєстрації платників ПДВ;

- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, яким встановлено дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, відповідно до статті 177 Податкового кодексу України.

Суд дійшов висновку, що господарська діяльність позивача за період з січня 2012 року по грудень 2013 року відповідала критеріям, визначеним статтею 177 Податкового кодексу України, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) позивачу протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно не перевищила 300 000,00 грн. (без урахування ПДВ), з огляду на таке.

Як було зазначено вище, на підставі поданих позивачем до Податкового органу звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), відповідач за період з січня 2012 року по грудень 2012 року зазначив, що позивачем отримано 301055,03 грн. доходу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що за період з січня 2012 року по грудень 2012 року, за який відповідачем встановлено отриманий ФОП ОСОБА_1 дохід у сумі 301055,03 грн. від здійснення господарської діяльності, включає в себе суму ПДВ, що суперечить положенням пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України. Даний факт представником відповідача не заперечувався.

При цьому, з наявних у матеріалах справи звітах позивача про використання РРО за січень-грудень 2012 року (а.с. 30-51) вбачається, що сума від здійснених ним операцій з постачання товарів/послуг за даний період, враховуючи ПДВ, склала 301096,03 грн., та за вирахування суми ПДВ не перевищує 300 000,00 грн.

На підставі встановленого, заяву про реєстрацію платником ПДВ ФОП ОСОБА_1 до Податкового органу не подавав та не був зобов'язаний подавати за встановленого факту дотримання гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців (300 000,00 грн., без урахування ПДВ) за період з січня 2012 року по грудень 2012 року.

Тобто, особа, обсяг постачання товарів/послуг якої не перевищує 300 000,00 грн., може зареєструватись як платник ПДВ за добровільним рішенням згідно зі статтею 182 Податкового кодексу України. У разі, якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Враховуючи викладене, позивач не повинен нести відповідальність за неподання звітних податкових декларацій по ПДВ та не несе відповідальності за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника такого податку, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про помилковість тверджень Податкового органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не доведено.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, беручи до уваги приведені норми законодавства за оцінюючи їх у сукупності зі встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» №0017581702 від 02 липня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 202 (двісті дві) грн. 98 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.