АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/10/14 Справа № 712/2514/13-к Категорія: Головуючий у І інстанції Орленко В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко І. К.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОхріменка І.К.

суддівЄвтушенка В.Г., Іваненка І.В.,

з участю прокурораКриворучка Р.О.

секретаря Бєлан О.В.

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження № 12012250020000236 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Сидорова Г. та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.09.2013 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України,

з вищою освітою, одружений, працюючий начальником відділу

оренди Черкаської міжрайонної торгівельно-оптової бази облас-

ної споживчої спілки, зареєстрований та проживаючий в м.Чер-

каси, АДРЕСА_1, уродженець м.Котельва Полтавської

області, раніше не судимий

засуджений за ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі та на підставі ст..75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку на один рік.

Відповідно до ст..76 КК України, зобов'язано ОСОБА_8 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначену інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтися для реєстрації в дану кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набуття вироком законної сили змінено з тримання під вартою на особисте зобов'язання та звільнено з під варти у залі суду.

Вирішена доля речових доказів по справі та питання щодо судових витрат, відповідно до ст..ст.100,126 КПК України,-

в с т а н о в и л а :

Відповідно до вироку, ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи згідно наказу № 244 від 17.08.2007 року на посаді начальника відділу оренди Черкаської міжрайонної торгівельно-оптової бази обласної споживчої спілки, будучи службовою особою, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, створив перед приватним підприємцем ОСОБА_10 видимість наявності в нього повноважень, достатніх для прийняття рішення по питаннях укладення, зміни та продовження терміну дії договору оренди складських приміщень на території вищевказаної бази та в період часу з липня по листопад 2012 року вимагав від вказаного приватного підприємця , а 10.12.2012 року під час спілкування з останнім в коридорі адміністративного приміщення Черкаської міжрайонної торгівельно-оптової бази обласної споживчої спілки, що знаходиться в АДРЕСА_2, отримав від нього грошові кошти в сумі 11 600 грн., начебто в якості винагороди за погодження продовження строку дії договору оренди складських приміщень №№ 16, 46 , які розташовані на території вказаної бази, які ОСОБА_10 орендував згідно договору від 04.01.2011 року, хоча в реальності вплинути на прийняття такого рішення не міг, так як не мав на це достатніх повноважень, про що ОСОБА_8 було достовірно відомо.

В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_8 умисно, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 на суму 11 600 грн.

В своїх апеляційних скаргах:

-прокурор у кримінальному провадженні Сидоров Г. просить вирок суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.4 ст.368-3 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 15 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій незалежно від форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.190 КК України, тоді як його дії необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.368-3 КК України. Посилання суду на те, що обвинувачений не міг вплинути на погодження продовження строку оренди складських приміщень №№16,46 не ґрунтується на доказах по справі. Так, відповідно до посадової інструкції обвинувачений вносить пропозиції про стан виконання умов оренди фізичними і юридичними особами, за вказівкою директора бази проводить попередню розмову з вказаними особами, показує приміщення, перевіряє документи цих осіб, готує документи по укладенню договору оренди та вносить з цього приводу свої пропозиції директору бази, тобто обвинувачений в силу своїх повноважень міг вплинути на погодження продовження строку оренди вказаних складських приміщень.

Крім цього, прокурор вказує на те, що неправильне застосування судом кримінального закону призвело до невірного призначення покарання, яке є надмірно м'яким та не відповідає вимогам ст..65 КК України, тим більше, що судом, у зв'язку з цим, не призначено додаткові покарання, які передбачені санкцією ч.4 ст.368-3 КК України.

-обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст.368-3 ч.4, 190 ч.1 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 посилається на те, що суд дійшов до вірного висновку щодо відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України, натомість суд самостійно сформулював нове обвинувачення та не обгрунтовано, без будь-якої можливості захисту з боку обвинуваченого засудив його за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, чим одночасно виконав функції як обвинувачення, так і суду.

При цьому, ОСОБА_8 посилається на те, що ОСОБА_10 достовірно було відомо про порядок укладення, продовження та розірвання договорів оренди, які укладаються безпосередньо з директором бази. Крім того, суд не звернув увагу на непослідовність показань ОСОБА_10, необґрунтовано вказав у вироку на те, що ОСОБА_8 вимагав кошти у ОСОБА_10, про що в судовому засіданні останній заперечував.

Крім того, суд, на думку обвинуваченого, безпідставно відкинув доводи останнього щодо правомірності отримання ОСОБА_8 коштів від ОСОБА_10 за надання йому юридичних та транспортних послуг. Надання ОСОБА_10 юридичних послуг підтверджується трудовим договором між працівником та юридичною особою від 10.09.2007 року та іншими доказами по кримінальному провадженню. Юридичні послуги він надавав ОСОБА_10 дистанційно, в разі необхідності останній приходив до ОСОБА_8 на роботу, де той готував необхідні документи, надавав консультації, а заробітну плату за нього отримував ОСОБА_10, яку передавав йому. Стверджує, що передані йому ОСОБА_10 кошти в сумі 11 600 грн. є заробітною платою за надання юридичних послуг.

Обвинувачений також вказує на те, що ОСОБА_10 склади за №№ 16 і 46 не орендував, а тому не міг передавати ОСОБА_8 11 600 грн. за продовження строку оренди цих складів. Крім того, ОСОБА_8 посилається на те, що рішенням суду він незаконно утримувався під вартою. Просить при розгляді апеляційного провадження дослідити письмові докази по справі та допитати ряд свідків.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора щодо задоволення апеляційної скарги прокурора Сидорова Г., а саме скасування вироку, постановлення нового вироку з призначенням покарання ОСОБА_8 за ч.4 ст.368-3 КК України, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового вироку з наступних підстав.

Відповідно до ст..370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права, дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст..409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання.

Вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Так, висновок суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.4 ст.368-3 КК України на ч.1 ст.190 КК України є помилковим.

Суд вірно встановив фактичні обставини даного кримінального провадження проте дав їм неправильну юридичну оцінку.

Так, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст..190 КК України, виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Особливості шахрайства полягають в тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.

Разом з тим, як убачається із викладеного у вироку суду першої інстанції обвинувачення, яке суд вважає доведеним, ОСОБА_8 вимагав від приватного підприємця ОСОБА_10 грошові кошти в якості винагороди за погодження продовження строку дії договору оренди складських приміщень.

Тобто із цього обвинувачення убачається, що ніякої добровільності по передачі грошових коштів в діях ОСОБА_10 не було та який усвідомлював, що дії ОСОБА_8 були неправомірними, тобто дії останнього не можуть бути кваліфіковані за ст..190 КК України, як шахрайство.

За наслідками апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_8, працюючи згідно наказу № 244 з 17.08.2007 року на посаді начальника відділу оренди Черкаської міжрайонної торгівельно-оптової бази обласної споживчої спілки, відповідно до своєї посадової інструкції: веде первинний облік справ і матеріалів щодо фізичних і юридичних осіб, яким надається в оренду кооперативне майно, забезпечує зберігання справ та інших матеріалів, бере участь у підготовці та проведенні спільних нарад із орендарями, готує проекти договорів оренди, які укладаються між орендарями бази, вносить пропозиції про стан використання матеріально-технічної бази та виконання умов оренди, вносить пропозиції адміністрації бази по безперебійній експлуатації майна зазначеної бази, готує до укладання договори на послуги по охороні бази в тому числі магазинів та виконує інші, відповідно до інструкції, обов'язки, тобто будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому повноваження, пов'язані з займаною ним посадою, за погодження продовження строку оренди складських приміщень №№ 16, 46, які розташовані на території вище вказаної торгівельно-оптової бази, що по АДРЕСА_2, в коридорі адміністративного приміщення зазначеної торгівельно-оптової бази одержав від приватного підприємця ОСОБА_10 неправомірну вигоду, грошові кошти в сумі 11 600 грн.

Перевіривши в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вони є частково обґрунтованими та що дії ОСОБА_8 носять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України, а саме одержання службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того хто пропонує чи надає таку вигоду.

Тобто, в діях ОСОБА_8 відсутня така кваліфікуюча ознака, як вимагання неправомірної вигоди.

Так, вимагання неправомірної вимоги може мати місце у випадку вимоги неправомірної вигоди з погрозою вчинення (не вчинення) дій з використанням свого службового становища стосовно особи, яка надає чи передає неправомірну вигоду або умисне створення особою, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права, умов, за яких особа вимушена надати чи передати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що з боку Дрижи рука М.М. були відсутні погрози чи шантаж в адрес ОСОБА_10 чи створення відносно останнього таких умов, за яких він вимушений був передати ОСОБА_8. неправомірну вигоду у вигляді 11 600 грн. З боку ОСОБА_8 надійшла пропозиція в адрес ОСОБА_10 про надання обвинуваченому неправомірної вигоди. Дану пропозицію ОСОБА_10 прийняв, розуміючи при цьому протиправність дій ОСОБА_8

Колегія суддів вважає, що винність ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України, підтверджується:

-даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_10 від 27.11.2012 року про неправомірні дії стосовно нього з боку ОСОБА_8 щодо передачі останньому грошових коштів, копіями доданих до протоколу документів та поясненнями ОСОБА_10, в яких останній детально описує неправомірні дії стосовно нього з боку обвинуваченого ( т.1 а.с.3-20).

-даними протоколу огляду місця події від 10.12.2012 року, в ході проведення якого на сходах, що ведуть до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено грошові кошти, а саме 23 купюри номіналом 500 грн. кожна та одна купюра номіналом 100 грн., які були хаотично розкидані. Під час освітлення даних купюр ультрафіолетовимм променями виявлено, що їх поверхня світиться жовтим кольором (т.1 а.с.35-37).

-даними протоколу обшуку від 10.12.2012 року, відповідно до якого в службовому кабінеті ОСОБА_8 на долонях останнього, на куртці (зокрема на внутрішній поверхні лівої кишені) виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, яка в ультра-фіолетових променях світиться жовтим кольором. Слідчим проведено змиви з рук ОСОБА_8, які були вилучені та опечатані та вилучено куртку обвинуваченого. (т.1 а.с.40-43).

-даними висновку експертизи спеціальних хімічних речовин № 2/0025 від 15.01.2013 року, згідно якої на тампоні, яким проводили змиви з лівої руки ОСОБА_8, на внутрішній поверхні лівої кишені його куртки, на двадцяти трьох купюрах номіналом 500 грн. кожна та на купюрі номіналом 100 грн. виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовтого кольору та яка є однорідною за хімічним складом та фізико-хімічними властивостями, тобто має спільну групову належність (т.1 а.с.102-108).

-даними протоколу від 10.12.2012 року огляду, помітки та вручення ОСОБА_10 грошових коштів, з додатком ксерокопій зазначених купюр (т.1 а.с.124-130).

-даними протоколу про результати аудіо-відеоконтролю за місцем вчинення злочину від 10.12.2012 року, згідно якого зафіксовано факт отримання обвинуваченим у ОСОБА_10 грошових коштів (т.1 а.с.200-203).

-даними стенограми аудіо запису від 10.12.2012 року, на якій зафіксовано факт отримання обвинуваченим у ОСОБА_10 грошових коштів, які ОСОБА_8 поклав до кишені куртки (т.1 а.с. 204).

-показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_11, як начальник відділу торгівельно-оптової бази вирішував питання про укладення, продовження та розірвання договорів оренди складських приміщень бази, оскільки всі відповідні документи для вирішення цих питань проходили через нього, всі переговори щодо укладення договорів оренди з ним вів ОСОБА_8, якому ОСОБА_10 за продовження та не розірвання договорів оренди на складські приміщення систематично щомісяця платив 2900 грн. За чотири місяці свідок не мав змоги заплатити зазначені кошти, які набігли на суму 11 600 грн., яку постійно вимагав ОСОБА_8., а тому ОСОБА_10 вимушений був передати вказану суму обвинуваченому, оскільки у свідка закінчувався термін дії договору оренди, який ОСОБА_8 міг не продовжити у разі не отримання ним грошей. Крім того, ОСОБА_8 рахувався на роботі у ОСОБА_10 в якості юрисконсульта, однак ніяких юридичних послуг не надавав, заробітної плати не отримував, оскільки це обвинуваченому потрібно було для стажу роботи. При необхідності, ОСОБА_10 користувався послугами адвокатів.

-показаннями свідка ОСОБА_12, бухгалтера ПП ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_8 був оформлений на роботу у вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, який жодних робіт не виконував, юридичні послуги ОСОБА_10 надавалися адвокатами та іншими особами. Транспортні засоби в обвинуваченого ОСОБА_10 не орендував. Наскільки їй відомо, на базі всі питання щодо оренди приміщень вирішував ОСОБА_8

Показаннями свідка ОСОБА_13, директора Черкаської міжрайонної торгівельно-оптової бази облспоживспілки, про те, що ОСОБА_8, як начальник відділу оренди, вивчав та готував пакет документів, пов'язаних з питаннями оренди приміщень, а вона підписувала договори оренди.

Показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що вони, як поняті, були присутні при помітці та врученні ОСОБА_10 грошових коштів, про що було складено відповідні документи, при проведені огляду місця події в адміністративному приміщенні торгівельно-оптової бази, в ході якого на східцях в коридорі було виявлено та вилучено грошові кошти, були присутні під час проведення обшуку в кабінеті ОСОБА_8, на руках якого та на його куртці виявлено та вилучено сліди спеціальної хімічної речовини, а також інші предмети та документи.

Крім того, сам ОСОБА_8 визнав те, що він 10.12.2012 року отримав від ОСОБА_10 грошові кошти, які поклав собі в кишеню куртки та які під час появи біля нього незнайомих йому людей він викинув на підлогу в коридорі адміністративного приміщення торгівельно-оптової бази, які були вилучені під час огляду вказаного місця події.

Посилання суду у вироку на те, що питання укладення, зміни чи розірвання договорів оренди складських приміщень відноситься лише до компетенції директора торгівельно-оптової бази та не відноситься до компетенції ОСОБА_8, який не міг вплинути на вирішення таких питань, як начальника відділу оренди є необґрунтованим.

Так, відповідно до посадової інструкції начальника відділу по оренді останній веде первинний облік справ і матеріалів щодо фізичних і юридичних осіб, яким надається в оренду кооперативне майно, забезпечує зберігання справ та інших матеріалів, бере участь у підготовці та проведенні спільних нарад з орендарями, готує проекти договорів оренди, які укладаються між орендарями та торгівельно-оптовою базою, має право вносити пропозиції про зміни умов договорів оренди відносно орендарів, які порушують відповідні умови договору (т.1 а.с.160), вирішує інші питання, що стосуються оренди складських приміщень.

Тобто, ОСОБА_8 готовив по кожному орендарю пакет документів по оренді приміщень, контролював виконання договорів по оренді приміщень, з цього приводу вирішував інші питання, тобто обвинувачений в силу своїх повноважень міг вплинути на укладення договорів оренди складських приміщень, продовження строку договорів та їх розірвання, в тому числі і стосовно ОСОБА_10

Враховуючи наведене, сукупність доказів по даному кримінальному провадженню дає підстави вважати про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України.

Доводи ОСОБА_8 про те, що він кошти в сумі 11 600 грн. отримав від приватного підприємця ОСОБА_10 в якості часткового погашення боргу по заробітній платі, оскільки він нібито працював в останнього на посаді юрисконсульта та в якості розрахунку за оренду ОСОБА_10 належних ОСОБА_8 транспортних засобів спростовується:

-показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що на прохання ОСОБА_8 той рахувався на роботі свідка як юрист-консультант, проте останній жодних робіт не виконував, заробітної плати не отримував, транспортні засоби у обвинуваченого він не орендував, а лише використав їх декілька раз, за що обвинувачений отримав своєчасно відповідну оплату, тому ніякого боргу перед ОСОБА_8 він не мав.

-даними трудового договору між працівником і фізичною особою від 10.09.2007 року, згідно якого час виконання робіт для ОСОБА_8 установлюється з 9-ї до 17-ї години, що свідчить про неможливість виконання обвинуваченим таких робіт, оскільки основним місцем його роботи є торгівельно-оптова база (т.1 а.с.173).

-даними характеристики за підписами ФОП ОСОБА_10, згідно якої обвинувачений офіційно прийнятий на посаду юриста-консультанта, проте той на робочому місці жодного разу не з'являвся (т.1 а.с.174).

-наданими в судовому засіданні суду першої інстанції свідком ОСОБА_10 документів, про те, що юридичні послуги йому надавалися не обвинуваченим, а іншими особами (т.2 а.с.70-73).

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду свідок з боку захисту ОСОБА_16 дав показання про те, що він з 2007 по 2011 роки працював водієм у ОСОБА_8 та за дорученням останнього інколи виконував роботи по перевезенню вантажів ОСОБА_10, який своєчасно розплачувався за ці перевезення, у якого боргів за зазначені роботи не було.

Даних про те, що ОСОБА_10 мав борг перед ОСОБА_8 з інших підстав по даному кримінальному провадженню також не встановлено, а тому твердження останнього про те, що він отримав 11 600 грн., які при появі працівників міліції викинув, як заробітну плату чи за надання транспортних послуг, є надуманими та безпідставними.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що склад № 16 орендував ОСОБА_17, син ОСОБА_10, а склади № 46,47,48 орендував сам ОСОБА_10, який в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що всі питання по оренді цих складів він вирішував сам з ОСОБА_8, якому щомісячно виплачував неправомірну вигоду в сумі 2900 грн.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає необхідним вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ч.3 ст.368-3 КК України, як одержання службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах ОСОБА_10

Враховуючи наведене, апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, з наведених вище підстав.

При призначенні ОСОБА_8 покарання судова колегія, відповідно до положення ст..65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який по місцю роботи характеризується з позитивного боку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має незадовільний стан здоров'я, а тому вважає можливим призначити йому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.368-3 КК України.

Крім того, відносно ОСОБА_8 необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій незалежно від форм власності.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат по даному кримінальному провадженню колегія суддів вирішує, відповідно до вимог ст..ст.100, 126 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

з а с у д и л а :

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженню Сидорова Г. та обвинуваченого ОСОБА_8 задовільнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 вересня 2013 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 скасувати.

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.368-3 КК України у виді штрафу у розмірі п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн., з позбавленням його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій незалежно від форм власності строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 564 грн.50 коп. Кошти перерахувати на рахунок: 31116115700002, отримувач УДКСУ у м.Черкаси ЄДРПОУ отримувача 38031150 банк отримувача ГУ ДКСУ у Черкаській області МФО 854018 ККДБ 24060300.

Речові докази по справі:

-грошові кошти в сумі 11 600 грн., які використовувалися під час документування протиправних дій ОСОБА_8, які передані на тимчасове зберігання у касу ВФЗБО УМВС України у Черкаській області, повернути за належністю ОСОБА_10.

-курточку, яка була вилучена під час обшуку ОСОБА_8 повернути за належністю останньому.

-марлеві тампони зі змивами з лівої та правої долонь ОСОБА_8, які були вилучені під час обшуку ОСОБА_8, конверт із зразком СХР, здані в камеру схову СУ УМВС України в Черкаській області знищити.

Вирок може бути оскаржено учасниками судового провадження в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з часу постановлення вироку, а засудженим ОСОБА_8 в цей же строк з часу отримання ним копії даного вироку.

Головуючий :

Судді :